French
DeutschРекс Гаррісон — Вікіпедія
| Сер Реджинальд «Рекс» Кері Гаррісон | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| англ. Rex Harrison | |||||
 | |||||
| Народився | 5 березня 1908 Гайтон, Мерсісайд Велика Британія | ||||
| Помер | 2 червня 1990 (82 роки) Нью-Йорк, США | ||||
| Поховання | Форест-Лаун[1] | ||||
| Громадянство | .svg){kind=small} Велика Британія | ||||
| Діяльність | актор | ||||
| Alma mater | Ліверпульський коледжd, Birkdale Schoold і Huyton Colleged | ||||
| Роки діяльності | 1930–1989 | ||||
| Дружина | Колет Томас (1934–1942) Ліллі Палмер (1943–1957) Кей Кендалл (1957–1959) Рейчел Робертс (1962–1971) Елізабет Гаррісон (1971–1975) Мерсія Тінкера (1978–1990) | ||||
| Діти | Ноель Гаррісон Керрі Гаррісон пасинки: Даміан Гаррісон Джаред Гаррісон Джемі Гаррісон | ||||
| Батьки | William Reginald Harrisond[2][3] Edith Mary Careyd[2][3] | ||||
| Брати / сестри | Sylvia Sackville, Countess De La Warrd[3] | ||||
| IMDb | ID ID 0001322 | ||||
| Нагороди та премії | |||||
| |||||
| | |||||
 Сер Реджинальд «Рекс» Кері Гаррісон у Вікісховищі | |||||
Сер (титул) Реджинальд Кері Гаррісон (англ. Sir Reginald Carey «Rex» Harrison, Сер Реджинальд «Рекс» Кері Гаррісон, 5 березня 1908, Гайтон, Мерсісайд, Велика Британія — 2 червня 1990, Нью-Йорк, США) — англійський актор театру та кіно, за головну роль у фільмі «Моя чарівна леді» нагороджений премією «Оскар»
Життєпис[ред. | ред. код]
Юні роки[ред. | ред. код]
Рекс Гаррісон, насправді його звали Реджинальд Керрі Гаррісон, ім'я «Рекс» він придумав для себе ще маленьким хлопчиком, коли дізнався, що латиною це ім'я означає «король», народився у Мерсісайді. Батьки — Едіт Марія та Вільям Реджинальд Гаррісон. Освіту він отримав у коледжі Ліверпуля.
Творча кар'єра[ред. | ред. код]
Коли йому було 16 років, вперше з'явився на театральній сцені у 1924 році, в тому ж таки Ліверпулі, після чого кар'єра пішла у гору[4]. Переїхав у 1930 році він з Ліверпуля в Лондон, тоді ж почав зніматися в кіно. Там грав на театральних підмостках Лондона. Його помітили, коли він грав у п'єсі Теренса Раттіґан «Французька без сліз»[en] і це було його проривом.
У 1936 році дебютував на бродвейській сцені з виставою «Sweet Aloes». У британських фільмах Гаррісон в основному виступав у тіні більш знаменитих партнерів, таких як Вів'єн Лі, фільми «Буря в склянці води», «Тротуари Лондона».
У середині 1930-х років вперше виступив на Бродвеї. Театральна кар'єра Гаррісона перервалася під час Другої світової війни, коли він вступив на службу в Королівські військово-повітряні сили, досягнувши звання лейтенанта був звільнений.
.jpg)
Укладає у 1945 році семирічний контракт з «20th Century Fox»[5]. Знімався рідко, але влучно. Відхиляє головну роль у фільмі «13 Rue Madeleine[en]» (1947). Роль відійшла Джеймсу Кеґні. Після кількох вдалих картин його запам'ятали глядачі, до нього була доброзичлива преса, він привернув увагу голлівудських продюсерів. 1930 року дебютував Гаррісон в кіно у фільмі «Велика гра». Вже після фільму «Анна і Король Сіаму» (1946) він став справжнім «англійцем у Голлівуді».
З 1956–1958 виступав на Бродвеї з виставою «Моя чарівна леді». Але лише через 10 років, після театрального, а потім і кінематографічного тріумфу мюзиклу «Моя чарівна леді» (22 жовтня 1964 вийшов у прокат), Гаррісон стає зіркою світового рівня. Саме за роль чарівного Генрі Гіггінса, одержимого вченого та справжнього джентльмена, актор був удостоєний «Оскара». Гаррісон не володів хорошими співочими даними, тому музика була в цілому написана так, щоб протягом тривалого часу він міг говорити речетативом під музику, в цілому це визначалося як «розмова під музику» і з часом виділилося в окремий жанр. Відхиляє у 1956 році роль короля у фільмі «Король і я» і роль відійшла Юлу Бріннеру.
Рекс Гаррісон вважається великим комедійним актором, Ноель Коуард сказав:
Рекс Гаррісон є найбільшим тлумачем комедії у світі ... поруч зі мною!
Рексу Гаррісону також добре вдавалися і драматичні ролі. Його пам'ятають за чудову гру Юлія Цезаря у фільмі «Клеопатра» разом з Елізабет Тейлор у ролі Клеопатри (1963) і, не менш гарно він зіграв Папу Римського Юлія II у фільмі «Агонія і екстаз» у парі з Чарлтоном Гестоном, що грав роль Мікеланджело. Він також грає роль старіючого гомосексуала в парі з Річардом Бартоном, що грає роль його коханця у фільмі «Драбина» (Staircase, 1969). Він грає роль примхливого мільйонера у індійському фільмі «Діамант Шалімар» («Shalimar») (1978), поряд з індійською суперзіркою Дхармендра. У нього помітні ролі в фільмах «Річард Левине серце» (1954), в якому він грає історичну особистість шейха Салладіна та «Принц і жебрак» (1977).
З 1964 року Рекс Гаррісон фактично зробив вибір між знімальним майданчиком та театральною сценою — на користь останньої. Сліпий на одне око, осліп у результаті хвороби на кір, перенесеної у дитинстві, шульга, Рекс Гаррісон був не тільки блискучим актором, а й прославленим серцеїдом. Подібно Генріху VIII, він був одружений шість разів тільки офіційно, за інші ж (і численні) його романи, флірти і інтрижки він отримав прізвисько від преси «Сексі Рекс», котре ненавидів.
Був членом журі на Каннському фестивалі у 1965 році. Перш ніж стати великими друзями Рекс Гаррісон та Френк Сінатра побилися. Премію «Оскар» за «Мою чарівну леді», він присвятив своїм «двом істинним леді» — Одрі Гепберн (з якою він грав у кіно) та Джулії Ендрюс (з якою він грав на сцені).
У нього була репутація дуже різкої та грубої людини по відношенню до своїх шанувальників. Одного разу ввечері після чергового спектаклю «Моя чарівна леді» було дуже холодно і йшла зли́ва. Біля дверей театру стояла літня жінка, що тримала в руці програмку. Коли вона побачила що виходить Рекс Гаррісон, вона попросила дати їй автограф. Рекс грубо відповів їй, жінка була настільки вражена і розсерджена, що згорнула програмку і вдарила його нею по щоці. Стенлі Голлоуей, який вийшов за Рексом бачив все це.
25 липня 1989 Гаррісон отримав титул сера від королеви Єлизавети II на прийомі у Букінгемському палаці, в той час як оркестр грав музику з фільму «Моя чарівна леді». Отримати титул «Сер» було непросто, оскільки його не давали тим, хто жив за кордоном або хто був у шлюбі більше одного разу. І обидва ці правила Гаррісон порушив.
В 70-х роках Гаррісон продовжує виступати на Бродвеї. У 1989 році Гаррісон грає на Бродвеї у відродженій п'єсі Сомерсета Моема «Круг» до самої смерті, незважаючи на страждання від глаукоми та проблемами з пам'яттю. Помер Гаррісон через три тижні після своєї останньої появи на сцені як лорд Портеус у виставі «Круг».
Платня Рекса Гаррісона у деяких фільмах:
- «Анна і король Сіаму» — $ 4000 на тиждень;
- «Клеопатра» — $ 300 000;
- «Моя чарівна леді» — $ 250 000;
- «Агонія і екстаз» — $ 250 000.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Особисте життя актора була насичене. Він був одружений 6 разів. У 1942 р він розлучився зі своєю першою дружиною Колет Томас і одружився з німецькою акторкою Лілі Палмер наступного року. Вже через два роки по тому вони разом грали в театрі і кіно.
У 1947 році Рекс мав зв'язок з Керол Лендіс, що стало відомо широкій громадськості. Голлівуд звинувачував Рекса Гаррісона за самогубство Лендіс і в результаті Рекс втратив контракт з «20th Century Fox». Актриса все життя страждала від депресії і двічі намагалася покінчити життя самогубством. Її останньою любов'ю був Рекс Гаррісон. Він був одружений і не погодився розлучитися, щоб одружитися з Керол. 5 липня 1948 вони провели свою останню ніч разом, а на ранок Рекс Гаррісон знайшов свою кохану мертвою. Керол було всього 29 років.
У 1957 Рекс розлучається з Палмер, оскільки після самогубства Керол їх відносини стають напруженими. Потім був шлюб з британською актрисою Кей Кендалл. Фактично Кей була вже невиліковно хвора, коли вони одружилися. Він відчував ще надію на повторний шлюб з Лілі, але після смерті Кей, Лілі до нього не повернулася.
_1.jpg)
В 1962 Рекс одружився з акторкою Рейчел Робертс, яка як і Лендіс, покінчила життя від передозування снодійного, потім була Елізабет Реєс-Вільямс, шлюб з якою закінчився розлученням. У 1978 році Гаррісон одружився з Мерсією Тінкера. Цей шлюб був щасливим до самої смерті Гаррісона.
Рекс Гаррісон помер від раку підшлункової залози, в Нью-Йорку, 2 червня 1990 року[6]. Після кремації Гаррісона, за його заповітом, частина попелу була розкидана у Італії в Портофіно і на могилу його колишньої дружини Лілі Палмер.
Шлюби і діти[ред. | ред. код]
- Колет Томас (1934–1942) — один син, майбутній актор і співак Ноель Гаррісон (29 січня 1934 — 19 жовтня 2013), внучка Кетрін Гаррісон (народиоася 25 травня 1959).
- Лілі Палмер (1943–1957) — один син, майбутній письменник, сценарист Керрі Гаррісон, рід. в 1944 році.
- Кей Кендалл (1957–1959).
- Рейчел Робертс (1962–1971).
- Елізабет Гарріс (1971–1975) — три пасинки, Даміан Гарріс, Джаред Гарріс і Джемі Гарріс.
- Мерсія Тінкера (1978–1990).
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 1986 — Анастасія, або таємниця Анни / Anastasia: The Mystery Of Anna
- 1982 — Час помирати / A Time to Die
- 1979 — П'ятий мушкетер / Fifth Musketeer
- 1979 — Ашанті / Ashanti
- 1978 — Діамант «Шалімар» / Shalimar
- 1977 — Принц і жебрак / Crossed Swords
- 1969 — Сходи / Staircase
- 1967 — Доктор Дуліттл / Doctor Dolittle
- 1967 — Горщик меду / Honey Pot
- 1965 — Агонія і екстаз / Agony and the Ecstasy
- 1964 — Жовтий роллс-ройс / Yellow Rolls-Royce
- 1964 — Моя чарівна леді / My Fair Lady[7] — Генрі Гіґінс
- 1963 — Клеопатра / Cleopatra — Юлій Цезар[8]
- 1962 — Щасливі злодії / Happy Thieves, The … Jimmy Bourne
- 1960 — Опівнічне мереживо / Midnight Lace
- 1958 — Дебютантка мимоволі / Reluctant Debutante
- 1955 — Відданий чоловік / Constant Husband
- 1954 — Річард Левине Серце / King Richard and the Crusaders
- 1952 — Ліжко / Four Poster, The
- 1948 — Тільки ваш / Unfaithfully Yours
- 1947 — Привид і місіс Мьюр / Ghost and Mrs. Muir
- 1946 — Анна і король Сіаму / Anna and the King of Siam
- 1946 — Спільна подорож / Journey Together
- 1945 — Веселий привид / Blithe Spirit
- 1941 — Майор Барбара / Major Barbara
- 1940 — Нічний потяг до Мюнхена / Night Train to Munich
- 1938 — Цитадель / Citadel
- 1938 — Тротуари Лондона / Sidewalks of London
- 1937 — Буря в склянці води / Storm in a Teacup
- 1930 — Велика гра / The Great Game
Премії та нагороди[ред. | ред. код]
Рекс Гаррісон володар двох зірок Голлівудівської Алеї Слави, одну — за його внесок в кіноіндустрію, а іншу за внесок у телеіндустрію. Він єдиний з акторів хто виграв обидві нагороди «Оскара» та «Тоні» за одну і ту ж зіграну роль на сцені і в кіно.
- Премія «Тоні» (1949). Переможець: Найкраща чоловіча роль у виставі «Анна в тисячу днів» (Anne of the Thousand Days);
- Премія «Золотий глобус» (1964). Номінації: Найкраща чоловіча роль (драма) («Клеопатра»);
- Премія «Оскар» (1964). Номінації: Найкраща чоловіча роль («Клеопатра»);
- Премія «Тоні» (1964). Переможець: Найкраща чоловіча роль («Моя чарівна леді») (My Fair Lady);
- Премія «Золотий глобус» (1965). Переможець: Найкраща чоловіча роль (комедія або мюзикл) («Моя чарівна леді»);
- Премія «Оскар», (1965). Переможець: Найкраща чоловіча роль («Моя прекрасна леді»);
- Премія Британської академії (1966). Номінації: Найкращий британський актор («Моя чарівна леді»);
- Премія «Золотий глобус» (1966). Номінації: Найкраща чоловіча роль (драма) («Муки і радості»);
- Премія «Золотий глобус» (1968). Номінації: Найкраща чоловіча роль (комедія або мюзикл) («Доктор Дуліттл»);
- Премія «Тоні» (1969). Номінації: Спеціальна, 3-й приз.
Джерела[ред. | ред. код]
- Donnelley, Paul (2003). Fade To Black: A Book Of Movie Obituaries (2 ed.). Omnibus Press. ISBN 0-7119-9512-5
- Fleming, E. J. (2004). The Fixers: Eddie Mannix, Howard Strickling, and The MGM Publicity Machine. McFarland. pp. 223. ISBN 0-7864-2027-8
- Golden, Eve; Kendall, Kim Elizabeth (2002). The Brief, Badcap Life of Kay Kendall. University Press of Kentucky. ISBN 0-8131-2251-1
- Hadleigh, Boze (2001). The Lavender Screen: The Gay and Lesbian Films – Their Stars, Directors, and Critics (3 ed.) Citadel Press. ISBN 0-8065-2199-6
- Harris, Mark (2008). Pictures at a Revolution: Five Movies and the Birth of the New Hollywood. The Penguin Press. ISBN 0-143-11503-0
- Harrison, Rex (1975). Rex: An Autobiography. William Morrow. ISBN 0-688-02881-0
- Parish, James Robert (2007). The Hollywood Book of Extravagance: The Totally Infamous, Mostly Disastrous, and Always Compelling Excesses of America's Film and TV Idols. * John Wiley and Sons. ISBN 0-470-05205-8
- Roberts, David (2006). British Hit Singles & Albums (19th ed.). London: Guinness World Records Limited. ISBN 1-904994-10-5
- Wapshott, Nicholas (1991). Rex Harrison: A Biography (1st ed.) Chatto & Windus. ISBN 0-701-13764-9
- Harrison, Elizabeth, Love, Honour, and Dismay, London, 1976. ISBN 0-2977-7245-7
- Eyles, Allen, Rex Harrison, London, 1985. ISBN 0-4910-3901-8
- Moseley, Roy, with Philip and Martin Masheter, Rex Harrison: The First Biography, London, 1987; as Rex Harrison: A Biography, New York, 1987. ISBN 0-4500-6141-8
- Walker, Alexander, Fatal Charm: The Life of Rex Harrison, New York, 1993. ISBN 0-3120-9284-9
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б в Kindred Britain
- ↑ Життєпис Рекса Гаррісона [Архівовано 10 грудня 2015 у Wayback Machine.] на Notrecinema(англ.)
- ↑ HARRISON, (Sir) Rex [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Rex Harrison, a Leading Man With Urbane Wit, Dies at 82 [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Моя чарівна леді. Архів оригіналу за 27 липня 2015. Процитовано 2 травня 2014.
- ↑ Клеопатра. Архів оригіналу за 21 жовтня 2016. Процитовано 2 травня 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
- Рекс Гаррісон в Internet Broadway Database (англ.)
- Рекс Гаррісон на сайті Internet Broadway Database (англ.)
- Рекс Гаррісон на сайті TCM Movie Database (англ.)
- Фільмографія [Архівовано 3 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Rex Harrison Documentary (англ.)[недоступне посилання з липня 2019]
| |||||
| |||||||||||||||||
| |||||||||||
| ||||||||||||||
| ||||||||||||||
|
