French
DeutschРафалівка — Вікіпедія
| Селище Рафалівка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Рівненська область | ||||
| Район | Вараський район | ||||
| Громада | Рафалівська селищна громада | ||||
| Код КАТОТТГ: | |||||
| Облікова картка | смт Рафалівка | ||||
| Основні дані | |||||
| Засновано | 1902 | ||||
| Статус | із 2024 року | ||||
| Площа | 12,26 км² | ||||
| Населення | ▲ 3495 (01.01.2017)[1] | ||||
| Густота | 272,5 осіб/км²; | ||||
| Поштовий індекс | 34371 | ||||
| Телефонний код | +380 3634 | ||||
| Географічні координати | 51°18′33″ пн. ш. 25°59′46″ сх. д.H G O | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Рафалівка | ||||
| До райцентру: | |||||
| - автошляхами: | 22 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 34371, Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт. Рафалівка, вул. 1 Травня, 12 | ||||
| Голова селищної ради | Юсин Надія Василівна | ||||
| Карта | |||||
  Рафалівка | |||||
 Рафалівка | |||||
 | |||||
|
| |||||
Рафалівка (до 1927 року — роз'їзд Полиці, до 1928 року — Нова Рафалівка) — селище в Україні, у Вараському районі Рівненської області, центр Рафалівської громади. Селище міського типу з 1957 року. Залізнична станція на лінії Ковель — Сарни. Лісопильний, асфальтовий заводи, меблева фабрика[2]. У 1940—1959 роках була центром Рафалівського району.
Географія[ред. | ред. код]
Відстань шосейними шляхами до Володимирця — 22 км,[3] фізична відстань до Києва — ~311,2 км.[4]
Сусідні населені пункти:[4]
Зі сходу, півночі та південного заходу Рафалівку оточують ліси. Навколо селища залягають поклади каменю, піску, глини[5].
Історія[ред. | ред. код]
Засноване як невеликий залізничний роз'їзд Полиці у 1902 році при прокладанні залізничної колії Ковель — Сарни — Київ[6][5]. Напередодні 1914 року дерев'яний будиночок станції оточували кілька маленьких хат, де мешкали робітники-залізничники. Пізніше тут виросло робітниче селище[5].
Під час радянсько-української війни і польсько-радянської війни (1917—1921) поселення неодноразово переходило з рук в руки. З 1917 року у складі Української Народної Республіки. У січні 1918 року селище ненадовго зайняли радянські війська. У серпні 1919 року в районі станції точилися бої радянської Богунської бригади 44-ї дивізії з польськими військами. У бою за станцію загинуло 13 більшовиків, серед них — командир кінної розвідки радянський єврейський поет Ошер Шварцман. За участі радянської 173-ї бригада 58-ї стрілецької дивізії у липні 1920 року поблизу Полиць йшли бої[7][5].
У 1918 році, у часи української влади, у Рафалівці відкрита українська «захоронка» (дитячий садок), якою керували пані Ришківська та учительки сестри Дубченко[8]. До 1920-х років у захоронці було 40 дітей віком від 4 до 14 років, здебільшого місцеві українці[8]. З приходом польської влади остання стала чинити тиск на єдину в тогочасному Сарненському повіті українську захоронку — було призначено Раду Опіки суспільної з польською більшістю, звільнено весь український персонал, натомість керівницею обрано польку[8].
1921 року на станції вже налічувалося 17 будинків і проживало 139 жителів. Більшість з них працювала на лісорозробках та на лісопильному заводі, а решта — в сільському господарстві. У 1927 році на станцію Полиці переведено волосне управління з села Старої Рафалівки. Тому селище стали називати Нова Рафалівка, а пізніше — Рафалівка[5].
Друга світова війна[ред. | ред. код]
У вересні 1939 року, відповідно до пакту Молотова — Ріббентропа, Рафалівка у складі західноукраїнських земель переходить до СРСР. Від 1940 — місто, адміністративний центр новоствореного Рафалівського району[а 1] Ровенської (нині Рівненської) області.
4 липня 1941 року Рафалівку зайняли німецькі війська[5]. Рафалівка входила до військової округи «Заграва» регіональної групи УПА-Північ[9]. 29 серпня 1942 року німецька влада розстріляла в Рафалівці близько 2500 євреїв[10]. Загалом за час німецької окупації вбито близько 3 тис. чоловік[11][5].
5 лютого 1944 року Рафалівка остаточно зайнята радянськими військами[12]. У складі радянської армії та в партизанських загонах воювало 262 жителі селища, 36 з них загинуло. 215 мешканців нагороджені орденами й медалями СРСР[5].
Післявоєнний період[ред. | ред. код]
У 1949 році відновлено заснований ще до війни в Рафалівці колгосп[5]. Статус селища міського типу з 1957[6].
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом населення 2001 року у Рафалівці проживало 3419 осіб[13].
| 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 1992 | 2001 | 2006 | 2010 | 2014 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2 726 | 3 271 | 3 739 | 3 738 | 3,9 тис. | 3 419 | 3 320 | 3 337 | 3 429 |
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[14]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,72 % |
| російська | 1,16 % |
| молдовська | 0,03 % |
Органи влади[ред. | ред. код]
Місцеві органи влади представлені Рафалівською селищною радою, яка входить до складу Рівненської області України.
Селищний голова — Совгуть Василь Сергійович. До міської ради входить 20 депутатів.[15]
Освіта[ред. | ред. код]
Перший навчальний заклад у селищі був відкритий у 1927 році (навчання велося польською мовою)[5]. Станом на 2015 рік у місті діє три загальноосвітні заклади[16]:
- Рафалівський НВК «ЗОШ І ступеня — ДНЗ»
- Рафалівський Петропавлівський ліцей(вул. Петропавлівська, 6)
- Рафалівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (вул. Незалежності, 12)
Історія бібліотеки[ред. | ред. код]
Бібліотека в селищі Рафалівка заснована в 1944 році по вулиці Садовій 8. Тоді, у будинку, де проживали люди, для бібліотеки була виділена одна кімната. Вже тоді в її фонді зберігалося 5 тисяч книг. Очолювала культзаклад Ольга Романівна Цмінська. Далі деякий час працювала Бардачевська Соня Мусіївна. До лютого 1959 року це була районна бібліотека, в якій нараховувалося 14 тисяч книг, а до 1956 року нараховувалось 28988 тисяч примірників книг і 1467 читачів.
З 1951 року в селищі діє і районна дитяча бібліотека. Але після реорганізації району вона переходить у статус міської дитячої бібліотеки, в якій працювали завідувачка — Ребій Ольга Петрівна та бібліотекар Савонік Віра Якимівна. Такою і залишається до 1997 року. У 1954 році на посаді завідувачки міської бібліотеки для дорослих працювала Нетеса Марія Андріївна, а у 1955 році вона перейшла працювати у дитячу міську бібліотеку. На зміну їй завідувачкою міської бібліотеки для дорослих стала Галушко (ім, я та по батькові не відомі), яка також недовго працювала.
На той час у бібліотеці працював пересувний фонд. Із 1954року завідувачкою пересувного фонду працювала Крисюк Ганна Прокопівна, а з 1960 р. до 1964 р. — займала посаду завідувачки дитячої бібліотеки. Деякий час у дорослій міській бібліотеці працювала жіночка, яка приїхала з цілини — Мазур Сталіна Петрівна. Із 1964 року по 1988 рік дорослою бібліотекою незмінно завідує Крисюк Г. П., а з 1988—1997 роки завідувачкою масової бібліотеки працювала Карабан Олександра Іванівна і поряд з ними трудилися бібліотекарі Шкабко Марія Петрівна та Грушевська Марія Іванівна. З 1997 по 2003 роки — завідувачкою масової бібліотеки для дорослих працює Хомич Людмила Олександрівна.
У 2002 році в зв'язку з реорганізацією Рафалівська міська дитяча бібліотека і міська бібліотека для дорослих змінила назву на Рафалівська публічно-шкільна бібліотека. А дитячу бібліотеку перенесли у приміщення дорослої бібліотеки, де обов'язки завідувачки ПШБ приймає Панасюк Лариса Ігорівна. Досі поряд з нею працюють бібліотекар Хомич Людмила Олександрівна та бібліотекар дитячого відділу Леунова Світлана Миколаївна.
Бібліотека працює вже понад 68 років. У її фондах майже 53 тисячі книг, та понад 2 тисячі користувачів. Тут у 2006 році створено клуб за інтересами «Українська світлиця». А у дитячому відділі для молодших книголюбів — клуб «Веселі Чомусики». У бібліотеці проводяться різноманітні масові заходи, презентації нових книг, уроки, бесіди та інші форми роботи з дітьми та жителями селища. Також у бібліотеці проводяться різноманітні майстер- класи, оформляються виставки та виставки — продаж робіт майстрів селища.
Приємною новиною для бібліотеки та жителів населеного пункту у лютому 2011 року стала новина, що бібліотека є переможцем другого раунду конкурсу програми «Бібліоміст». Для бібліотеки було надано ком'ютерне обладнання: три комп'ютери з вебкамерами та навушниками та вільний доступ до Інтернету.
Примітки[ред. | ред. код]
Коментарі[ред. | ред. код]
- ↑ Об'єднаний з Володимирецьким районом у 1959 році.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Рафаловка // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ Облікова картка смт Рафалівка на сайті ВРУ[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ а б селище міського типу Рафалівка — Геопортал адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 25 серпня 2015. Процитовано 14 серпня 2014.
- ↑ а б в г д е ж и к л Бухало Г. В. Рафалівка // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 164—171.
- ↑ а б Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- ↑ ЦДАРА, ф. 1183, оп. З, спр. 354, арк. 222.
- ↑ а б в З діяльности Українського Парляментарного Клюбу : Дитячі захоронки й денаціоналізаційний похід // Діло. — 1924. — Вип. 47 (2 березня). — С. 1-2.
- ↑ Коротун, 1996, с. 13.
- ↑ Інститут історії України, 29 серпня. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 29 серпня 2013.
- ↑ Ровенський облдержархів, ф. Р-204, оп. 2, спр. ЗО, арк. 3; ф. Р-534, on. 1, спр. 4, арк. 247, 248, 250, 251.
- ↑ Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні, стор. 420.
- ↑ а б Динаміка чисельності населення міст України. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 14 серпня 2014.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - 056 Володимирецький РАЙОН. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 14 серпня 2014.
- ↑ Облікова картка Рафалівської селищної ради на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 24.11.2015. Процитовано 14.08.2014.
- ↑ ЗНЗ - Рафалівка. Рівненська область. ІСУО. Процитовано 1 січня 2015.
Книги[ред. | ред. код]
- Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — 274 с.
Література[ред. | ред. код]
- Бухало Г. В. Рафалівка // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 164—171.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рафалівка |
- Облікова картка[недоступне посилання з квітня 2019]
- Вебсторінка публічно-шкільної бібліотеки селища Рафалівка
|
| ||||||||
| ||||||||
