Петер Штрассер — Вікіпедія

Петер Штрассер
Народження	1 квітня 1876; Ганновер, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Смерть	5 серпня 1918 (42 роки); Велльс, Мендіпd, Сомерсет[d], Сомерсет, Англія, Сполучене Королівство; загиблий у бою
Країна	Німецька імперія
Звання	Капітан-цур-зее
Війни / битви	Перша світова війна
	Петер Штрассер у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Штрассер.

Петер Штрассер (1 квітня 1876 – 5 серпня 1918) був головним командиром німецького імператорського флоту цепелінів під час Першої світової війни, основної сили бомбардувальних кампаній з 1915 по 1917 роки. Загинув під час останнього нальоту на Велику Британію.

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

Штрассер народився в Ганновері, Німеччина, 1 квітня 1876. У п'ятнадцятирічному віці, він вступив до лав імператорського військово-морського флоту (Кайзерліхмаріне). Після служби на кораблях SMS Stein та SMS Moltke, він вступив до військово-морської академії у Кілі. Він швидко отримував звання і в 1895 році став лейтенантом. Він служив на кораблях SMS Mars, SMS Blücher, SMS Panther, SMS Mecklenburg та SMS Westfalen з 1897 по 1902. Він був чудовим артилерійським офіцером, тому отримав посаду в управлінні імператорськими ВМС де був відповідальний за корабельну та берегову артилерію. У вересні 1913,^[1] його призначили командувати військово-морським повітряним дивізіоном Naval Airship Division (Marine-Luftschiff-Abteilung^[2]). Дирижаблі тоді тільки з'явились і корветтенкапітан (Korvettenkapitän) Штрассер, став командиром нового дирижабля після свого попередника, корветтенкапітана Фрідріха Метцінга,^[1] який потонув під час падіння першого дирижабля L 1. Незабаром було втрачено і другий дирижабль L 2.^[3] Штрассер закінчив теоретичне вивчення дирижабля і розпочав практичне навчання на цивільному дирижаблі LZ 17. Інший дирижаблі, LZ 13 призначався для навчання військово-морських екіпажів поки будувалися нові. На початку війни ВМС мали лише один робочий дирижабль LZ 24 (військове позначення L 3). L 3, під особистим командування Штрассера, був єдиним дирижаблем який брав участь у навчаннях ВМС перед війною.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

З початком Першої світової війни у серпні 1914, військово-морські дирижаблі почали використовувати для полювання за субмаринами, у боротьбі з морськими мінами та для розвідки. Вони взяли участь у битві в Гельголандській бухті.

У період 19–20 січня 1915, L3 і L4 взяли участь у першому бомбардувальному рейді на Англію, де атакували Грейт-Ярмут, Шерінгем та Кінгс-лінн. Протягом наступних 3 років, бомбардувальні операції проводили не лише проти Британії, але і бомбили Париж та інші міста і порти. Штрассер брав участь у нальотах на Англії принаймні один раз в місяць.^[3] Він вирішив сам протестувати новостворену розвідувальну гондолу і майже випав з неї коли заплутався за антену Цепеліна.^[3] Спочатку бомбардували лише військові цілі, але при лобістській підтримці контрадмірала Пауля Бенке,^[1] Кайзер дав розпорядження атакувати і цивільні об'єкти. Офіційно Британія підтвердила загибель 498 цивільних та 58 військових під час нальотів у період з 1915 по 1918. Зафіксовано 1913 поранених. Дирижаблі скинули 360000 кг бомб, більшість на Британські острови. 307315 кг було скинуто на ворожі кораблі, порти та міста; 58000 кг бомб було скинуто на Італію, над Балтикою та Середземним морем. Німецькі армійські дирижаблі скинули 160000 кг бомб на свої цілі: 44000 кг на Бельгію та Францію, 36000 кг на Англію та 80000 кг на Росію та південно-східну Європу.

Віцеадмірал Райнгард Шеер став начальником Штрассера в 1916, і безрезультатно намагався приручити прагнення Штрассера до незалежності.^[1] Імператорським указом від 28 листопада 1916, Штрассер отримав звання "Командир Дирижаблів" (Führer der Luftschiffe; F.d.L.).

Загибель під час останнього рейду на Велику Британію[ред. | ред. код]

Штрассер не дожив до кінця війни. 5 серпня 1918,^[3] під час нічного рейду на Бостон, Норвіч та Хамберський лиман, дирижабль Штрассера L 70 зустрів літак-розвідник D.H.4.^[4] Пілот майор Егберт Кейдбері та стрілець майор Роберт Лекі збили дирижабль L 70 на північ від Веллс-некст-Сі на узбережжі Норфолку. Жоден з 23 членів екіпажу не вижив. Це був останній рейд дирижаблів на Велику Британію.^[4]

Спадок[ред. | ред. код]

Штрассер зробив великий внесок у війну і історію, що сильно вплинуло на майбутню повітряну війну. Він зіграв важливу роль у розробці концепції бомбардувань на великих відстанях та в розробці жорсткої конструкції дирижабля, яка зробила літальний апарат більш ефективної, здатним піднятися на велику висоту, за будь-якої погоди. Він був прихильником бомбардувань як військових так і цивільних об'єктів, що слугувало пропагандою, а також відволікало ресурси з фронту.

Нам, тим хто б'є ворога в саме серце, дають несправедливе прізвисько 'вбивці дітей' ... Зараз, немає такої тварини, як некомбатант. Сучасна війна — це тотальна війна.
— Петер Штрассер, ^[4]

Нагороди[ред. | ред. код]

Столітня медаль
Рятувальна медаль
Орден Червоного орла 4-го класу
Залізний хрест 2-го і 1-го класу
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го і 1-го класу
Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
Почесний кинджал з клинком із дамаської сталі, ручкою із слонової кістки і написом «Хороброму Штрассеру», вручений особисто імператором Вільгельмом
Pour le Mérite (20 серпня 1917) — вручений особисто адміралом Шеером.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Незавершений авіаносець «B» отримав почесну назву «Петер Штрассер».
В 1939 році в Ганновері з'явилась алея Петера Штрассера (нім. Peter-Strasser-Allee).
В пам'ять перебування дирижабля Штрассера в Альгорні його іменем була названа вулиця (нім. Kapitän-Strasser-Straße).

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Thor Goote: Peter Strasser – Der F.d.L., Führer der Luftschiffe, Frankfurt/Main 1938

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в ^г Castle, Ian (2008). London 1914-17 : the Zeppelin menace (вид. 1. publ. in Great Britain). Oxford: Osprey. с. 11—12. ISBN 1-84603-245-8. Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 6 квітня 2020.
↑ Urban, Heinz (2008). Zeppeline der kaiserlichen Marine, 1914-1918 (German) (вид. Dt. Orig.-Ausg., 1. Aufl.). Meersburg: Masuren. с. 560. ISBN 3-00-022731-8.
↑ ^а ^б ^в ^г Lehmann, Ernst A.; Mingos, Howard. 1927. The Zeppelins. The Development of the Airship, with the Story of the Zepplins Air Raids in the World War. Chapter V (online) [Архівовано 2011-05-07 у Wayback Machine.] Published by I. H. SEARS & COMPANY, Inc. New York (All online chapters - I to VII [Архівовано 2012-02-13 у Wayback Machine.])
↑ ^а ^б ^в Lawson, Eric; Lawson, Jane (1996). The first air campaign, August 1914-November 1918. Cambridge, MA: Da Capo Press. с. 79—80. ISBN 0-306-81213-4. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 6 квітня 2020.

[Castle-1] а ^б ^в ^г Castle, Ian (2008). London 1914-17 : the Zeppelin menace (вид. 1. publ. in Great Britain). Oxford: Osprey. с. 11—12. ISBN 1-84603-245-8. Архів оригіналу за 16 квітня 2014. Процитовано 6 квітня 2020.

[Urban-2] Urban, Heinz (2008). Zeppeline der kaiserlichen Marine, 1914-1918 (German) (вид. Dt. Orig.-Ausg., 1. Aufl.). Meersburg: Masuren. с. 560. ISBN 3-00-022731-8.

[Lehmann5-3] а ^б ^в ^г Lehmann, Ernst A.; Mingos, Howard. 1927. The Zeppelins. The Development of the Airship, with the Story of the Zepplins Air Raids in the World War. Chapter V (online) [Архівовано 2011-05-07 у Wayback Machine.] Published by I. H. SEARS & COMPANY, Inc. New York (All online chapters - I to VII [Архівовано 2012-02-13 у Wayback Machine.])

[l-4] а ^б ^в Lawson, Eric; Lawson, Jane (1996). The first air campaign, August 1914-November 1918. Cambridge, MA: Da Capo Press. с. 79—80. ISBN 0-306-81213-4. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 6 квітня 2020.

[1]

[2]

[3]

[4]