Пітер Брук — Вікіпедія

Пітер Брук
англ. Peter Brook
Ім'я при народженні англ. Peter Stephen Paul Brook[1][2][3]
Народився 21 березня 1925(1925-03-21)[7][8][…]
Чизік, Chiswick Urban Districtd, Мідлсекс, Англія, Велика Британія[5]
Помер 2 липня 2022(2022-07-02)[4][5][6] (97 років)
XV округ Парижа, Париж[5]
Країна  Велика Британія[10]
 Франція[11]
Діяльність театральний режисер, кінорежисер, театрознавець, сценарист, письменник, автобіограф, синефіл, opera director, режисер
Галузь постановкаd[12] і кінорежисураd[12]
Alma mater коледж Магдалени[d][13], Вестмінстерська школаd[13] і Gresham's Schoold (1941)[13][14]
Знання мов англійська[15] і французька
Заклад Théâtre des Bouffes du Nordd[16][17]
Членство Берлінська академія мистецтв[18], Американська академія мистецтв і наук і Баварська академія витончених мистецтв
Роки активності з 1949
Magnum opus The Shifting Point: Forty Years of Theatrical Exploration, 1946-1987 (Book)d
Брати, сестри Alexis Brookd[19]
У шлюбі з Наташа Перріd[20]
Діти (2[17]) Ірина Брукd[17] і Саймон Брукd[17]
Нагороди
IMDb ID 0111656
Сайт newspeterbrook.com

Пітер Брук (повне ім'я — Пітер Стівен Пол Брук; 21 березня 1925, м. Лондон, Велика Британія — 2 липня 2022, м. Париж, Франція) — англійський режисер театру та кіно, який жив у Франції з початку 1970-х років. Лауреат нагород «Тоні» та «Еммі», премій Лоуренса Олів'є, Praemium Imperiale, Prix Italia та інших. Володар титулу «нашого найкращого театрального режисера».

Постановник першої англомовної постановки «Марат/Сад» на сцені Королівської шекспірівської компанії (1964), перенесеної на Бродвей у 1965 році, та нагородженої премією «Тоні» за найкращу п’єсу, а Пітера Брука визнано найкращим режисером.

Життєпис[ред. | ред. код]

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Пітер — друга дитина подружжя Саймона та Іди (Янсен) Брук, єврейських іммігрантів з Двінська (Латвія). Народився в районі Бедфорд-Парк у Чизіку (Лондон)[21][22][23]. Родинний будинок знаходився на 27 Fairfax Road, в районі Тернем-Грін[en]. Його старший брат Алексіс[en] став психіатром і психотерапевтом[24]. Двоюрідним братом був Валентин Плучек[ru], радянський та російський режисер, головний режисер Московського театру сатири[25][26]. Освіту Брук здобував у Вестмінстерській школі[en], школі Грешема[en] та коледжі Магдалини в Оксфорді[en]. Був звільнений від військової служби під час Другої світової війни через дитячу хворобу[27].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Англія

Свою першу виставу «Доктор Фауст» Марло Брук поставив у 1943 році на сцені лондонського театру «Торч». Далі, 1945 року, в театрі «Шантіклер» відновив п'єсу «Пекельна машина» Кокто. З 1945-го — режисер Бірмінгемського репертуарного театру, у 1947-у їде до Стратфорда-на-Ейвоні у якості асистента режисера вистав «Ромео і Джульєтти» та «Втрачена праця кохання» для Shakespeare Memorial Theatre. У період з 1947 по 1950 роки — директор постановок Королівського оперного театру в Лондоні. На цей час приходяться його власні постановки «Богеми» Пуччіні з використанням декорацій, датованих 1899 роком; та вельми суперечлива постановка «Саломеї» Ріхарда Штрауса (1948) з декораціями Сальвадора Далі у 1949 році. До цього додаються роботи на сцені та кіно у якості режисера та продюсера. Захоплення викликала його рання постановка «Темна сторона місяця» Говарда Річардсона в лондонському театрі «Амбасадорс» (1949). З 1962-го разом із Пітером Холом працює директором Королівської Шекспірівської компанії (RSC), спільно втілюють першу англомовну постановку «Марат/Сад» німецького драматурга Петера Вайса (1964), яку згодом було перенесено на Бродвей у 1965 році (вистава отримала премію «Тоні» в номінації найкраща п'єса, Брук став переможцем номінації найкращий режисер. Наступний спільний проєкт був у 1966 році — п'єсу протесту США проти війни у ​​В'єтнамі.

Режисерські роботи в театрі[ред. | ред. код]

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Назва Виступає як Примітки
Режисер Сценарист Продюсер
1953 Опера жебраків[en]
(англ. The Beggar's Opera) 		Так Ні Ні за Джоном Гей Гейєм, із Лоуренсом Олів'є
1960 7 днів, 7 ночей
(англ. Moderato Cantabile / Seven Days… Seven Nights) 		Так Ні Ні за романом Маргеріт Дюрас, із Жанною Моро та Жаном-Полем Бельмондо
1963 Володар мух[en]
(англ. Lord of the Flies) 		Так Так Ні за романом Вільяма Ґолдінґа
1967 Політ Валькірії[en]
(англ. Ride of the Valkyrie) 		Так Ні Ні
1967 Марат/Сад[en]
(англ. Marat/Sade) 		Так Ні Ні за п'єсою «Переслідування та вбивство Жана-Поля Марата, представлене акторською трупою лікарні в Шарантоні під керівництвом пана де Сада» Петера Вайса
1968 Сбреши мені[en]
(англ. Tell Me Lies) 		Так Ні Так документальний
1971 Король Лір
(англ. King Lear) 		Так Так Ні із Полом Скофілдом
1979 Зустрічі з чудовими людьми[en]
(англ. Meetings with Remarkable Men) 		Так Так Ні за однойменною книгою Георгія Гурджиєва
1979 Міра за міру
(англ. Mesure pour mesure) 		Так Ні Ні
1982 Вишневый сад
(англ. La Cerisaie) 		Так Ні Ні
1983 Трагедія Кармен
(англ. La Tragédie de Carmen) 		Так Ні Ні оператор — Свен Нюквіст
1989 Махабхарата[en]
(англ. The Mahabharata) 		Так Так Ні
2002 Трагедія Гамлета
(англ. The Tragedy of Hamlet) 		Так Ні Ні телевізійний фільм із Адріаном Лестером[en]
2012 Натягнутий канат
(англ. The Tightrope) 		Ні Так Ні документальний, режисер — Саймон Брук[en]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Brook, Peter (1968). The Empty Space. Penguin (2008).
  • Brook, Peter (1988). The Shifting Point. UK: Methuen Drama. ISBN 0-413-61280-5.
  • Brook, Peter (1991). Le Diable c'est l'ennui.
  • Brook, Peter (1993). There Are No Secrets. Methuen Drama.
  • Brook, Peter (1995). The Open Door. ISBN 978-1-55936-102-6.
  • Brook, Peter (1998). Threads of Time: Recollections. ISBN 978-1-887178-35-8.
  • Brook, Peter (1999). Evoking Shakespeare. Nick Hern Books (2nd Ed 2002).
  • Brook, Peter (23 квітня 2013). The Quality of Mercy: Reflections on Shakespeare. Nick Hern Books. ISBN 978-1-84842-261-2.
  • Brook, Peter (14 вересня 2017). Tip of The Tongue: Reflections on Language and Meaning. Nick Hern Books. ISBN 978-1-84842-672-6.
  • Brook, Peter (24 жовтня 2019). Playing by Ear: Reflections on Sound and Music. Nick Hern Books. ISBN 978-1-84842-831-7.

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118515713 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Національна бібліотека Іспанії — 1711.
  3. ↑ ISNI — 2012.
  4. ↑ а б https://www.lemonde.fr/disparitions/article/2022/07/03/le-metteur-en-scene-britannique-peter-brook-est-mort_6133145_3382.html
  5. ↑ а б в г Fichier des personnes décédées
  6. ↑ а б Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
  7. ↑ Брук Питер // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  8. ↑ SNAC — 2010.
  9. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  10. ↑ LIBRIS — 2007.
  11. ↑ https://www.rtbf.be/article/france-peter-brook-le-geant-qui-a-change-a-jamais-la-face-du-theatre-est-mort-a-l-age-de-97-ans-11024209
  12. ↑ а б Czech National Authority Database
  13. ↑ а б в Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  14. ↑ Peter Brook – OG Theatre Producer
  15. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  16. ↑ https://www.nachtkritik.de/index.php?option=com_content&view=article&id=21209:zum-tod-des-regisseurs-peter-brook-ein-nachruf-von&catid=53&Itemid=60
  17. ↑ а б в г https://www.theguardian.com/stage/2022/jul/03/peter-brook-obituary
  18. ↑ http://www.adk.de/de/akademie/mitglieder/mitglieder-datenbank.htm?we_objectID=28582
  19. ↑ https://www.theguardian.com/news/2007/sep/27/guardianobituaries.obituaries1
  20. ↑ https://www.theguardian.com/stage/2015/jul/26/natasha-parry
  21. ↑ Webb. Peter Brook. www.jewishlivesproject.com (англ.). Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 3 липня 2022.
  22. ↑ Aronson, Arnold (25 травня 2005). Peter Brook: A Biography. The New York Times.
  23. ↑ Michael Kustow (17 жовтня 2013). Peter Brook: A Biography. A & C Black. с. 5—7. ISBN 978-1-4088-5228-6. Процитовано 20 липня 2015.
  24. ↑ Wittenberg, Isca (27 вересня 2007). Obituary: Alexis Brook. The Guardian. London. Процитовано 23 липня 2015.
  25. ↑ Category Archives: Memorial Plaques to Theater Artists. russianlandmarks. Процитовано 17 листопада 2015.
  26. ↑ Юлия ДОБРОВОЛЬСКАЯ. Жизнь спустя. — Litres, 2017-09-05. — 547 с. — ISBN 9785040654154. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 3 липня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  27. ↑ Peter Brook Collection Archives Hub. Retrieved 31 December 2021
  28. ↑ Tony Awards. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 13 лютого 2008.
  29. ↑ II Europe Theatre Prize / Reasons [Архівовано 2018-12-15 у Wayback Machine.] Europe Theatre Prize
  30. ↑ Peter Brook. English theatre and film director Peter Brook was the first person to win the International Ibsen Award, in 2008
  31. ↑ British director wins the Ibsen Prize. Norway.org. Архів оригіналу за 7 лютого 2009. Процитовано 21 серпня 2008.
2000–і
2010-і
Йон Фоссе (Норвегія Норвегія) (2010) · не присуджувалася (2011) · Хайнер Геббельс (Німеччина Німеччина) (2012) · не присуджувалася (2013) · Петер Гандке (Австрія Австрія) (2014) · не присуджувалася (2015) · Forced Entertainment (Велика Британія Велика Британія) (2016)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пітер_Брук&oldid=42383710