Підписання мирного договору в Дзеркальній галереї — Вікіпедія

«Підписання мирного договору в Дзеркальній галереї» (англ. The Signing of Peace in the Hall of Mirrors), або «Підписання мирного договору в Дзеркальній галереї, Версаль, 28 червня 1919» (англ. The Signing of Peace in the Hall of Mirrors, Versailles, 28th June 1919) — картина ірландського художника Вільяма Орпена, написана ним у 1919 році. Присвячена підписанню Версальського мирного договору, що поклав край Першій світовій війні. В даний час картина знаходиться в колекції Імперського воєнного музею в Ламбеті (Лондон).

Контекст[ред. | ред. код]

Ірландський художник Вільям Орпен (1878—1931) народився в Дубліні. Він був вундеркіндом і вже у віці 12 років закінчив школу мистецтв Метрополітен, після чого відправився в Лондон для навчання в школі образотворчих мистецтв Слейда під керівництвом Генрі Тонкса. Під впливом Шардена, Гоґарта і Ватто, і особливо Рембрандта, Орпен став успішним і відомим портретистом, регулярно виставлявся в Королівській академії. Після початку повстання 1916 року, художник Шон Кітінг, протеже і учень Орпена, просив його повернутися на батьківщину для початку робіт з відродження ірландського образотворчого мистецтва, проте той вважав за краще залишитися в Англії і зберегти вірність імперії. Однак незабаром Орпен був покликаний в Королівський армійський службовий корпус і в званні генерал-майора став одним з перших військових художників, які вирушили в 1917 році на Західний фронт. Документування трагічного життя рядового солдата в боях, госпіталях і таборах без будь-якої фальші і прикрашання надзвичайно збагатили художній талант Орпена. Сам він залишався у Франції довше всіх інших художників, і згодом писав, що «ніколи не був так зайнятий в моєму житті». У 1918 році виставка 125 робіт Орпена на військові теми відбулася в різних містах Сполученого Королівства і США, і навіть була удостоєна відвідування королевою Марією, а сам художник був посвячений у лицарі. Після цього, за підтримки прем'єр-міністра Сполученого Королівства Девіда Ллойда Джорджа він отримав додаткове замовлення від Міністерства інформації на написання трьох картин, на яких потрібно було зобразити дипломатів, політичних і військових діячів, які стали делегатами на Паризькій мирній конференції 1919 року.^{[1][2][3][4][5]}.

Історія[ред. | ред. код]

Переговори, що почалися 18 січня 1919 року, дозволили країнам-союзникам, що перемогли, оформити закінчення Першої світової війни, пропорційно розподілити провину за фінансовий і матеріальний збиток, нанесений переможеними сторонами, вирішити питання про репарації Німеччини. Конференція, що проходила в складних умовах запеклих переговорів, враховувала суспільну думку про необхідність репарацій, яку потрібно було поєднати зі ступенем готовності і здатності Німеччини до цих виплат. Крім цього, на переговорах були розглянуті і більш широкі питання, такі як створення Ліги Націй і утворення нових національних держав. Мирний договір було підписано 28 червня 1919 року в Дзеркальній галереї у Версальському палаці, побудованому ще Людовіком XIV за величезні гроші як демонстрація своєї влади. Вибір був зупинений на Версалі не випадково — саме там 18 січня 1871 роки після закінчення франко-пруської війни Отто фон Бісмарк проголосив створення Німецької імперії. Для підписання договору за вказівкою прем'єр-міністра Франції Жоржа Клемансо підлога залу була застелена паркетом і покритий килимами часів Людовика XIV, до того ж з Єлисейського палацу спеціально привезли меблі, в тому числі гарний стіл і великі крісла. У обескровленній війною і повністю виснаженій країні всього за кілька годин Дзеркальний зал перетворився в гідне місце для великих дипломатичних подій. Підписання договору при досить хаотичній і одночасно урочистій церемонії зайняло лише 45 хвилин в присутності 27 делегацій з 32 делегатів, а також більше тисячі високопоставлених осіб і представників преси. Визнавши свою відповідальність за розв'язання війни, Німеччина втратила 68 тисяч км² своєї території разом з 8 мільйонами осіб населення, що проживали в тому числі в Ельзасі і Лотарингії, а також відданій Польщі частині Східної Пруссії, взяла на себе зобов'язання виплатити 20 млрд золотих марок як відшкодування завданій Франції шкоди, втратила владу над колоніями і змушена була погодитися на ліквідацію озброєнь. Мріючи про мир, союзники лише наблизили нову війну, так як лише 20 років потому принижена Німеччина приступила до помсти^{[1][6][7][8][9][10]}.

Історія і доля[ред. | ред. код]

За замовлення Орпену було виплачено 3 тисячі фунтів стерлінгів, рекордна за тими часами війни сума за твір мистецтва, тоді як Джон Сінгер Сарджент за одну свою картину «Отруєні іпритом» отримав всього лише 300 фунтів^[1][2][3]. Дане полотно під назвою «Підписання договору в Дзеркальній галереї» було написано Орпеном в 1919 році^[1]. Друга його картина під назвою «Мирна конференція на набережній Орсе» також відрізняється презирством художника до присутніх політиків, незначним фігурам на тлі палацової архітектури^[11]. Остаточно розчарувавшись в ідеях конференції через позерство делегатів, Орпен стер барвистий шар з уже готової третьої картини, і змінив тему як демонстрацію зростаючої прірви між офіційним і громадськими ставленням до спадщини війни^[2][4], присвятивши нову роботу «Невідомому британському солдату у Франції»^[12].

В даний час картина «Підписання мирного договору в Дзеркальній галереї» знаходиться в колекції Імперського воєнного музею в Ламбеті (Лондон)^[1]. Примітно, що на стіні виставкового залу між роботами Орпена «Підписання мирного договору в Дзеркальній галереї» і «Мирна конференція на набережній Орсе» висять саме «Отруєні іпритом» Сарджента^[13].

Примітки[ред. | ред. код]