Псевдоуридин — Вікіпедія

Псевдоуридин
Інші назви	psi-Uridine, 5-Ribosyluracil, beta-D-Pseudouridine, 5-(beta-D-Ribofuranosyl)uracil
Ідентифікатори
Номер CAS	1445-07-4
PubChem	15047
KEGG	C02067
Назва MeSH	D03.383.742.680.852.628, D13.570.685.852.628 і D13.570.800.892.628
ChEBI	17802
SMILES	C1=C(C(=O)NC(=O)N1)C2C(C(C(O2)CO)O)O
InChI	InChI=1S/C9H12N2O6/c12-2-4-5(13)6(14)7(17-4)3-1-10-9(16)11-8(3)15/h1,4-7,12-14H,2H2,(H2,10,11,15,16)/t4-,5-,6-,7+/m1/s1
Номер Бельштейна	621385 і 32779
Властивості
Молекулярна формула	C9H12N2O6
Молярна маса	244.20 g/mol
Зовнішній вигляд	білий порошок
	Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
	Інструкція з використання шаблону
	Примітки картки

Псевдоуридин, ψ (від грецької літери «псі») — 5'рибозил-урацил, ізомер уридину (1'рибозил урацилу) — піримідин, найпоширеніший вид модифікацій РНК, які виникають після її синтезу з ДНК-матриці під час процесингу та модифікації.

Присутність псевдоуридину в молекулах РНК надає більшої жорсткості фосфодіестеразному «хребту» молекули, та додає міцності комплементарній парі ψ-А (замість У-А), звідси псевдоуридинова модифікація грає роль у функціонуванні мяРНК у складі сплайсосом та трансляції у складі рРНК та тРНК^[2]. Нещодавно було відкрито присутність ψ у мРНК^[3]..

Історія відкриття[ред. | ред. код]

Псевдоуридин вперше було відкрито у 1951 році при дослідженнях хімічного складу РНК печінки телят. Псеводуридин виявився настільки поширеним, що деякий час його називали «п'ятий рибонкуклеотид»^[2]. Впродовж довгого часу вважалося, що псевдоуридинилювання притаманно лише некодуючим РНК, проте у 2014 році знайдені мРНК з ψ^[3].

Псевдоуридинилювання РНК[ред. | ред. код]

Див. також: Процесинг РНК

Додавання псевдоуридину до молекул РНК відбувається шляхом ізомеризації уридину — трансглікозилюванні, тобто переміщенні звя'язку з цукром, рибозою, від першого положення урацилу до п'ятого. Таким чином 1-рибозил урацил стає 5-рибозил-урацилом. Реакція відбувається за допомогою ферментів псевдоуридин-синтаз (англ. pseudouridine synthase, PUS). Така модифікація змінює C-N глікозидний зв'язок між рибозою та азотистою основою (див. рис. «псевдоуриднилювання РНК») на C-C зв'язок, який є більш міцним. Також додається ще один донор гідрогену, який збільшує стійкість ψ-А пари^[2]. -

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

↑ PSEUDOURIDINE
d:Track:Q278487
↑ ^а ^б ^в John Karijolich, Chengqi Yi]] & Yi-Tao Yu (October 2015). Transcriptome-wide dynamics of RNA pseudouridylation. Nature reviews. Molecular cell biology. 16 (10): 581—585. doi:10.1038/nrm4040. PMID 26285676.
↑ ^а ^б Schwartz Schraga, Bernstein Douglas A., Mumbach Maxwell R. та ін. (September 2014). Transcriptome-wide Mapping Reveals Widespread Dynamic-Regulated Pseudouridylation of ncRNA and mRNA. Cell. doi:10.1016/j.cell.2014.08.028. ISSN 0092-8674. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q2881060_citetype_Q4117139_citetype_Q5227240"_data-entity-id="Q278487">PSEUDOURIDINE<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q278487]]</div>-1] PSEUDOURIDINE
d:Track:Q278487

[Tr-w_PsU-2] а ^б ^в John Karijolich, Chengqi Yi]] & Yi-Tao Yu (October 2015). Transcriptome-wide dynamics of RNA pseudouridylation. Nature reviews. Molecular cell biology. 16 (10): 581—585. doi:10.1038/nrm4040. PMID 26285676.

[SchwartzBernstein2014-3] а ^б Schwartz Schraga, Bernstein Douglas A., Mumbach Maxwell R. та ін. (September 2014). Transcriptome-wide Mapping Reveals Widespread Dynamic-Regulated Pseudouridylation of ncRNA and mRNA. Cell. doi:10.1016/j.cell.2014.08.028. ISSN 0092-8674. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)

[1]

[2]

[3]