Прітцкерівська премія — Вікіпедія

Прітцкерівська премія
англ. Pritzker Architecture Prize
Країна  США
Тип архітектурна преміяd
На честь: Pritzker familyd
Нагородження
Засновано: 1979
Нагороджені:
Категорія:Прітцкерівські лауреати (41)
Черговість
Сайт pritzkerprize.com
CMNS: Прітцкерівська премія у Вікісховищі

Прі́тцкерівська пре́мія з архітекту́ри (англ. Pritzker Architecture Prize) — щорічна (з 1979 року) нагорода в галузі архітектури.

Прітцкерівська премія вважається архітектурним аналогом Нобелівської премії. Заснована Джеєм Прітцкером разом з дружиною Сідні (власники всесвітньої мережі готелів Hyatt) у 1979 р.

Розмір премії становить 100 тис. доларів США. Лауреат також одержує бронзову медаль, прикрашену орнаментом Луїса Саллівана.

Нині повноправним представником премії виступає Томас Дж. Пріцкер, а головою журі — лорд Ротшильд[1].

Міжнародне журі премії щороку змінює свій склад, і в нього входять провідні світові архітектори світу, архітектурні критики та імениті меценати і бізнесмени. Переможця з числа номінантів визначають закритим голосуванням.

Одним з головних критеріїв присудження премії є іноваційний характер архітектурних ідей, що застосовувалися при проектуванні і будівництві.

Місце церемонії вручення премії щоразу обирається інше, і зазвичай сама церемонія супроводжується різноманітними культурницькими заходами, як то — виставками, семінарами і конференціями. Саме тому для церемонії обираються будівлі провідних музеїв світу, рідше будмайданчики масштабних будівництв або якісь визначні місця. Прітцкерівська премія вручалась у Вашингтоні (Національна галерея), Нью-Йорку (музей Метрополітен), Версалі, Єрусалимі, Лос-Анжелесі, Більбао, Берліні, Римі (Капітолійський пагорб), Мехіко, Празі, Мадриді, Санкт-Петербурзі (Ермітаж) та ін. містах.

Історія та сьогодення[ред. | ред. код]

Оскільки Нобелівська премія з архітектуру не вручається, це спонукало сім'ю Пріцкерів, а саме Джея Пріцкера (1922—1999) у 1979 році заснувати власну архітектурну премію[2].

Цікаво, що засновником династії Пріцкер став адвокат Микола Якович Пріцкер (1871—1956), двоюрідний брат російського філософа-екзистенціаліста Лева Ісааковича Шестова, що іммігрував в Чикаго з Києва[3].

Томас Дж. Пріцкер, нинішній президент Фундації Hyatt, разом зі своєю дружиною Марго Пріцкер, так пояснює мотиви заснування та вручення премії[4]:

«Як жителі Чикаго, не дивно, що наша родина чудово знала архітектуру, живучи на батьківщині хмарочосів, у місті зі спорудами, розробленими легендами архітекторами, такими як Луї Салліван, Френк Ллойд Райт, Міс ван дер Рое та багато інших. Мої батьки вірили, що така премія сприятиме та стимулюватиме не лише більшій обізнаності громадськості про самі будівлі, але й надихатиме на подальші творчі звершення у царині архітектури».
Оригінальний текст (англ.)
As native Chicagoans, it’s not surprising that our family was keenly aware of architecture, living in the birthplace of the skyscraper, a city filled with buildings designed by architectural legends such as Louis Sullivan, Frank Lloyd Wright, Mies van der Rohe, and many others. My parents believed that a meaningful prize would encourage and stimulate not only a greater public awareness of buildings, but also would inspire greater creativity within the architectural profession.

Журі[ред. | ред. код]

Склад журі премії не є сталим і постійно оновлюється. Зазвичай воно формується з 5 до 9 осіб, кожна з яких є визнаним професіоналом не лише в галузі архітектури. У їх число також входять і самі лауреати Приткерівських премій, що забезпечує «наслідування поколінь»[4]. Члени журі є незалежними, у тому числі й від сім'ї Пріцкерів.

Журі премії не прагне обирати лауреатів серед відомих і загальновизнаних архітекторів. Головний ухил йде на внесок, що може принести робота певного архітектора. Тому вибір маловідомих Прітцкерівської лауреатів зустрічає нерозуміння у середовищі фахівців.

Проблема сексизму[ред. | ред. код]

2013 року у зв'язку з Прітцкерівською премією було піднято питання про сексизм в архітектурі. Студентська організація «Жінки в дизайні» («англ. Women in Design») Гарвардської вищої школи дизайну[en] подала петицію від імені Деніз Скотт-Браун, у якій мова йшлася про те, щоб її визнали лауреаткою Прітцкерівської премії 1991 року спільно зі своїм партнером і чоловіком — Робертом Вентурі. За словами The New York Times[5]:

Петиція посилила поступово зростаючу напругу в царині архітектури, пов'язану з тим, що жінкам постійно відмовляли у визнанні їхнього заслуженого здобутку, найбільш престижна нагорода з якого до 2004 року, коли нагородили Заху Хадід, присуджувалася лише чоловікам.
Оригінальний текст (англ.)
And it has reignited long-simmering tensions in the architectural world over whether women have been consistently denied the standing they deserve in a field whose most prestigious award was not given to a woman until 2004, when Zaha Hadid won.

Петиція отримала міжнародну підтримку, під нею підписалося 20 000 чоловік, серед яких були і прітцкерівські лауреати різних років[6]: Ренцо Піано, Рем Колхас, Рафаель Монео, Річард Мейер, Жак Герцог і П'єр де Мерон (розділили між собою премію 2001 роки), Ван Шу, Заха Хадід і Роберт Вентурі[7]. Однак журі заявило, що рішення 1991 року оскаржити не можна, оскільки склад журі постійно змінюється і нові члени не можуть оскаржити рішення своїх попередників, частина з яких вже померли. 2012 році також не була удостоєна спільної нагороди з Ван Шу його партнер і дружина — Лу Венью. Слід зазначити, що сам лауреат не був згоден з рішенням журі[8].

В інтерв'ю CNN Деніз Скотт-Браун заявила, що Прітцкерівська премія ґрунтується на омані, що велика архітектура створюється самотніми геніальними чоловіками і не враховує значення спільної роботи[5]

Слід зазначити, що 2020 року премією було нагороджено одразу двох архітекторок Івонн Фаррелл і Шеллі Макнамару.

Лауреати[ред. | ред. код]

Перший лауреат премії Філіп Джонсон був нагороджений нею «за 50 років фантазії та життєвих сил, втілених у безлічі музеїв, театрів, бібліотек, будинків, садів та корпоративних структур»[9] . Лауреаткою 2004 року стала Заха Хадід, яка була першою жінкою, що отримала цю премії[10]. 2010 року Рюе Нісідзава став наймолодшим переможцем. Він отримав нагороду, коли йому виповнилося 44 роки[11]. В історії премії в 2001, 2010 та 2019 роках її отримували партнери (2001 року — Жак Герцог та П'єр де Мерон, 2010 року — Кадзуйо Седзіма та Рюе Нісідзава, а 2020 року Івонн Фаррелл та Шеллі Макнамара), які поділились нагородою[12]. 1988 року Ґордон Баншафт та Оскар Німейєр обидва були нагороджені премією[12]. Переможці 2017 року, архітектори Рафаель Аранда, Карме Пігем та Рамон Вілалта[13] стали першою групою з трьох архітекторів, хто втрьох поділив приз між собою[14].

Список лауреатів Прітцкерівської премії:[15][16]

Рік Ім'я лауреата Фото лауреата Країна Приклад роботи Назва роботи, рік Місце нагородження Посилання
1979 Філіп Джонсон / Philip Johnson (1906—2005) The inaugural laureate Philip Johnson behind an architectural model США США Скляний будинок (1949) Думбартон-Окс, Вашингтон [17]
1980 Луїс Барраґан (1902—1988) Мексика Мексика Torres de Satélite (1957) Думбартон-Окс, Вашингтон [18]
1981 Джеймс Стерлінг (1924—1992) Велика Британія Велика Британія Історична бібліотека Сілі (1968) Національний будівельний музей, Вашингтон [19]
1982 Кевін Рош / Kevin Roche Ірландія Ірландія / США США Лицарі будівлі Колумба (1969) Чикагський інститут мистецтв, Чикаго [20]
1983 Бей Юймін КНР КНР / США США Східний конпус Національної галереї мистецтв (1978) Метрополітен-музей, Нью-Йорк [21]
1984 Річард Мейєр США США Музей високого мистецтва (1983) Національна галерея мистецтв, Вашингтон [22]
1985 Ханс Холляйн / Hans Hollein Австрія Австрія Музей Абтейберг (1982) Бібліотека Хантінгтона, Сан-Марино (Каліфорнія) [23]
1986 Готфрід Бем / Gottfried Böhm Німеччина Німеччина Крісті Ауферштехунг (1968) Поважна компанія майстрів золотих справ, Лондон [24]
1987 Танге Кендзо (1913—2005) Японія Японія Собор Святої Марії, Токіо (1964) Художній музей Кімбелла, Форт-Верт (Техас) [25]
1988 Ґордон Баншафт / Gordon Bunshaft (1909—1990)
Оскар Німейєр
–
 США США
Бразилія Бразилія		 Бібліотека рідкісних книг і рукописів Бейнке (1963) Чикагський інститут мистецтв, Чикаго [26]
1989 Френк Гері Канада Канада / США США Концертний зал Уолта Діснея (2003) Тодай-дзі, Нара [27]
1990 Альдо Россі / Aldo Rossi (1931—1997) Італія Італія Музей Боннефантена (1990) Палаццо Грассі, Венеція [28]
1991 Роберт Вентурі США США Національна галерея (Лондон), Крило Сайнсбері (1991) Палац Ітурбіде, Мехіко [29]
1992 Алвару Сіза Португалія Португалія Павільйон Португалії в Експо'98 (1998) Бібліотека Гарольда Вашингтона, Чикаго [30]
1993 Фуміхіко Макі / Fumihiko Maki Японія Японія Столична гімназія в Токіо (1991) Празький град, Прага [31]
1994 Крістіан де Портзампарк / Christian de Portzamparc
–
 Франція Франція Посольство Франції у Берліні (2003) The Commons, Колумбус (Індіана) [32]
1995 Тадао Андо / Tadao Ando Японія Японія Церква Світла (1989) Малий Тріанон, Версаль [33]
1996 Рафаель Монео / Rafael Moneo Іспанія Іспанія Курсаальський палац (1999) Центр Гетті, Лос-Анджелес [34]
1997 Сверре Фен / Sverre Fehn Норвегія Норвегія Норвезький музей льодовиків (1991) Музей Гугенхайма в Більбао, Більбао [35]
1998 Ренцо Піано / Renzo Piano Італія Італія Міжнародний аеропорт Кансай (1994) Білий дім, Вашингтон [36]
1999 Норман Фостер / Norman Foster Велика Британія Велика Британія Міст тисячоліття, Лондон (2000) Старий музей, Берлін [37]
2000 Рем Колгас Нідерланди Нідерланди Casa da Música, Порто (2003) Єрусалимський археологічний парк, Старе місто (Єрусалим) [38]
2001 Жак Герцог і П'єр де Мерон / Herzog & de Meuron Швейцарія Швейцарія Тейт Модерн (2000) Монтічелло, Шарлотсвіл (Вірджинія) [39]
2002 Ґлен Маркатт / Glenn Murcutt Австралія Австралія Berowra Waters Inn (1983) Капітолій (пагорб), Рим [40]
2003 Йорн Утзон Данія Данія Оперний театр Сіднея (1973) Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо, Мадрид [41]
2004 Заха Хадід Ірак Ірак / Велика Британія Велика Британія Центр сучасного мистецтва (2003) Ермітаж, Санкт-Петербург [42]
2005 Том Мейн США США Федеральна будівля Сан-Франциско (2007) Павільйон Джея Пріцкера, Чикаго [43]
2006 Паулу Мендес да Роша Бразилія Бразилія Каплиця Святого Петра, Сан-Паулу (1987) Долмабахче, Стамбул [44]
2007 Річард Роджерс Велика Британія Велика Британія Будівля Ллойда (1986) Банкетинг-хаус, Лондон [45]
2008 Жан Нувель Франція Франція Torre Agbar (2005) Бібліотека Конгресу, Вашингтон [46][47]
2009 Петер Цумтор Швейцарія Швейцарія Therme Vals (1996) Палац Законодавчих зборів Буенос-Айреса, Буенос-Айрес [46][48]
2010 SANAA Японія Японія Музей сучасного мистецтва ХХІ століття, Каназава (2003) Елліс (острів), Нью Йорк [49]
2011 Едуарду Соуту де Моура Португалія Португалія Estádio Municipal de Braga (2004) Зал імені Ендрю У. Меллона, Вашингтон [50]
2012 Ван Шу КНР КНР Музей Нінбо (2008) Будинок народних зборів, Пекін [51]
2013 Тойоо Іто Японія Японія Медіатека Сендай (2001) Президентська бібліотека-музей Джона Ф. Кеннеді, Бостон [52]
2014 Сігеру Бан Японія Японія Експохол 2000 (2000) Рейксмюсеум, Амстердам [53]
2015 Фрай Отто Німеччина Німеччина Олімпійський стадіон, Мюнхен (1972) Новий світовий центр, Маямі-Біч [54][55]
2016 Алєхандро Аравена[56] Чилі Чилі Сіамські вежі, Папський католицький університет Чилі (2005) Штаб-квартира ООН, Нью-Йорк [57][58][2]
2017 Рафаель Аранда, Карме Пігем, Рамон Вілалта Іспанія Іспанія Бібліотека Санта Антоні, Барселона (2008) Палац Акасака, Токіо [59]
2018 Балкрішна Доши Індія Індія Індійський інститут управління Бангалором (1977—1992, в кілька етапів) Музей Ага-хана, Торонто [60][61]
2019 Ісодзакі Арату Японія Японія Артвежа Міто (1990) Версальський палац, Версаль [62][1]
2020 Івонн Фаррелл
Шеллі Макнамара

Ірландія Ірландія Будівля Графтона, Університет Бокконі (2007) [63][64]
2021 Анн Лакатон та
Жан-Філіпп Вассал[en]		 Франція Франція Tour Bois le Prêtre, соціальне житло. [65]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Лауреатом "архітектурного Нобеля" став 87-річний японець. www.ukrinform.ua. Процитовано 27 березня 2020.
  2. ↑ а б Куратор архітектурної бієнале отримав престижну премію. www.artukraine.com.ua. Процитовано січня 14, 2016.
  3. ↑ Н. Л. Баранова—Шестова «Жизнь Льва Шестова»(рос.)
  4. ↑ а б FAQ | The Pritzker Architecture Prize. www.pritzkerprize.com. Процитовано 27 березня 2020.
  5. ↑ а б Bid for Pritzker Prize to Acknowledge Denise Scott Brown - NYTimes.com. web.archive.org. 18 квітня 2013. Архів оригіналу за 18 квітня 2013. Процитовано 27 березня 2020.
  6. ↑ Архитектурная солидарность: как мир встал на защиту Дениз Скотт Браун :: Статьи. speech: archspeech. интернет-издание об архитектуре, градостроительстве и дизайне. Процитовано 27 березня 2020.
  7. ↑ CNN, By Catriona Davies. Denise Scott Brown: Architecture favors 'lone male genius' over women. CNN. Процитовано 27 березня 2020.
  8. ↑ CAROLINA A. MIRANDA. Pritzker Architecture Prize Committee Refuses to Honor Denise Scott Brown. www.architectmagazine.com. Процитовано 27 березня 2020.
  9. ↑ Philip Johnson – 1979 Laureate – Jury Citation. Pritzker Architecture Prize official site. The Hyatt Foundation. Архів оригіналу за 16 квітня 2009. Процитовано 30 червня 2009.
  10. ↑ Hadid designs landmark building. BBC News. 15 січня 2005. Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 29 червня 2009.
  11. ↑ Pritzker Architecture Prize 1984 Announcement. The Hyatt Foundation. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 30 березня 2010.
  12. ↑ а б Kamin, Blair (1 березня 2017). Pritzker Architecture Prize goes to 3 people — a Spanish team that blends old and new. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 2 березня 2017.
  13. ↑ Wainwright, Oliver (1 березня 2017). Pritzker architecture prize won by little known Catalan trio. The Guardian. ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  14. ↑ Announcement: Rafael Aranda, Carme Pigem and Ramon Vilalta. Pritzker Architecture Prize. The Hyatt Foundation. Архів оригіналу за 2 березня 2017. Процитовано 2 березня 2017.
  15. ↑ Laureates 1979–2007. Архів оригіналу за 17 липня 2008. Процитовано 16 липня 2008.
  16. ↑ Laureate 2008. Архів оригіналу за 27 жовтня 2008. Процитовано 16 липня 2008.
  17. ↑ Goldberger, Paul (23 травня 1979). Philip Johnson Awarded $100,000 Pritzker Prize. The New York Times. Процитовано 6 березня 2019.
  18. ↑ Endicott, Katherine (14 жовтня 2006). The Mexican garden revisited. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 19 вересня 2011. Процитовано 26 червня 2009.
  19. ↑ Reynolds, Nigel (23 березня 2004). Top prize for architect who is ignored by fellow British. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 17 березня 2009. Процитовано 26 червня 2009.
  20. ↑ The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Kevin Roche
  21. ↑ The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Ieoh Ming Pei
  22. ↑ The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Richard Meier
  23. ↑ The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Hans Hollein
  24. ↑ The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Gottfried Böhm
  25. ↑ Muschamp, Herbert (26 квітня 1993). Pritzker Prize for Japanese Architect. The New York Times. Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 26 червня 2009.
  26. ↑ The Pritzker Architecture Prize Celebrates its Tenth Anniversary Honoring Two Laureates for 1988. pritzkerprize.com. Архів оригіналу за 2 квітня 2015.
  27. ↑ The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Frank Gehry
  28. ↑ Iovine, Julie (5 вересня 1997). Aldo Rossi, Architect of Monumental Simplicity, Dies at 66. The New York Times. Архів оригіналу за 17 червня 2013. Процитовано 26 червня 2009.
  29. ↑ Blau, Eleanor (8 квітня 1991). Robert Venturi Is to Receive Pritzker Architecture Prize. The New York Times. Архів оригіналу за 27 листопада 2010. Процитовано 26 червня 2009.
  30. ↑ Ribeiro, Ana Maria (24 лютого 2009). Siza Vieira fala para casa cheia. Correio da Manhã (Portuguese) . Процитовано 26 червня 2009.
  31. ↑ The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Fumihiko Maki
  32. ↑ Muschamp, Herbert (2 травня 1994). Priztker prize goes to French architect for the first time. The New York Times. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 26 червня 2009.
  33. ↑ Viladas, Pilar (19 серпня 2001). Fashion's New Religion. The New York Times. Архів оригіналу за 22 листопада 2010. Процитовано 27 червня 2009.
  34. ↑ The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Rafael Moneo
  35. ↑ Samaniego, Fernando (1 червня 1997). El noruego Sverre Fehn recibe el Pritzker de Arquitectura en el museo Guggenheim Bilbao. El País (Spanish) . Процитовано 26 червня 2009.
  36. ↑ Muschamp, Herbert (20 квітня 1998). Renzo Piano Wins Architecture's Top Prize. The New York Times. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 26 червня 2009.
  37. ↑ The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Norman Foster
  38. ↑ Koolhaas receives 'Nobel of architecture' in Jerusalem. CNN. 29 травня 2000. Архів оригіналу за 1 лютого 2011. Процитовано 26 червня 2009.
  39. ↑ Herzog & de Meuron Propose Castle in The Sky for Hamburg. Das Spiegel. 14 червня 2005. Архів оригіналу за 30 серпня 2009. Процитовано 26 червня 2009.
  40. ↑ Top honour for Australian architect. BBC News. 16 квітня 2002. Архів оригіналу за 17 квітня 2009. Процитовано 26 червня 2009.
  41. ↑ Prize for Opera House designer. BBC News. 7 квітня 2003. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 26 червня 2009.
  42. ↑ The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Zaha Hadid
  43. ↑ Paris skyscraper to rival tower. BBC News. 28 листопада 2006. Архів оригіналу за 30 вересня 2009. Процитовано 26 червня 2009.
  44. ↑ Forgey, Benjamin (9 квітня 2006). Brazilian wins Pritzker Prize. The Washington Post. Архів оригіналу за 24 липня 2008. Процитовано 26 червня 2009.
  45. ↑ Glancey, Jonathan (29 березня 2007). Rogers takes the 'Nobel for architecture'. The Guardian. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 26 червня 2009.
  46. ↑ а б Pilkington, Ed (14 квітня 2009). Swiss architect untouched by fad or fashion wins prized Pritzker award. The Guardian. Архів оригіналу за 6 вересня 2013. Процитовано 26 червня 2009.
  47. ↑ Nouvel wins top architect's prize. BBC News. 31 березня 2008. Архів оригіналу за 21 травня 2012. Процитовано 19 травня 2012.
  48. ↑ Pogrebin, Robin (12 квітня 2009). Pritzker Prize Goes to Peter Zumthor. The New York Times. Архів оригіналу за 16 травня 2012. Процитовано 19 травня 2012.
  49. ↑ The Pritzker Architecture Prize. Laureates. Kazuyo Sejima Ryue Nishizawa
  50. ↑ Taylor, Kate (28 березня 2011). Souto de Moura Wins 2011 Pritzker Architecture Prize. The New York Times. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 28 березня 2011.
  51. ↑ Basulto, David (February 2012). 2012 Pritzker Prize: Wang Shu. Arch Daily. Архів оригіналу за 29 лютого 2012. Процитовано 27 лютого 2012.
  52. ↑ Hawthorne, Christopher (17 березня 2013). Japanese architect Toyo Ito, 71, wins Pritzker Prize. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 18 березня 2013. Процитовано 17 березня 2013.
  53. ↑ Hawthorne, Christopher (24 березня 2014). Architect Shigeru Ban, known for disaster relief, wins Pritzker Prize. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 24 березня 2014.
  54. ↑ Frei Otto, 2015 Laureate. Pritzker Architecture Prize. 10 березня 2015. Архів оригіналу за 11 березня 2015. Процитовано 11 березня 2015.
  55. ↑ Pritzker Prize for Frei Otto, German Architect, Announced After His Death [Архівовано 3 лютого 2018 у Wayback Machine.], Robin Pogrebin, The New York Times, March 10, 2015
  56. ↑ Chilean architect Alejandro Aravena wins 2016 Pritzker prize. The Guardian. 13 січня 2016. Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 6 червня 2021. (англ.)
  57. ↑ Announcement. pritzkerprize.com. Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 13 січня 2016.
  58. ↑ Ceremony. pritzkerprize.com. Архів оригіналу за 16 січня 2016. Процитовано 13 січня 2016.
  59. ↑ Announcement: Rafael Aranda, Carme Pigem and Ramon Vilalta | The Pritzker Architecture Prize. www.pritzkerprize.com. Архів оригіналу за 2 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017.
  60. ↑ The Pritzker Architecture Prize. www.pritzkerprize.com. Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 7 березня 2018.
  61. ↑ Rajghatta, Chidanand (7 березня 2017). Indian architect BV Doshi wins 'Nobel for architecture'. The Times of India. Процитовано 7 березня 2017.
  62. ↑ The Pritzker Architecture Prize. www.pritzkerprize.com. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 5 березня 2019.
  63. ↑ Ivonne Farrell and Shelley McNamara The Pritzker Architecture Prize. www.pritzkerprize.com. Процитовано 3 березня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  64. ↑ Володарками Прітцкерівської премії вперше стали дві жінки. www.supportyourart.com. Процитовано 27 березня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  65. ↑ Valencia, Nicolás (17 березня 2021). Why Lacaton & Vassal Won the 2021 Pritzker Prize. ArchDaily (амер.). Процитовано 17 березня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Прітцкерівська премія

Філіп Джонсон (1979) • Луїс Барраґан (1980) • Джеймс Стерлінг (1981) • Кевін Рош (1982) • Бей Юймін (1983) • Річард Меєр (1984) • Ганс Голляйн (1985) • Готфрід Бем (1986) • Танге Кендзо (1987) • Гордон Баншафт та Оскар Німеєр (1988) • Френк Гері (1989) • Альдо Россі (1990) • Роберт Вентурі (1991) • Алвару Сіза (1992) • Фуміхіко Макі (1993) • Крістіан де Портзампарк (1994) • Тадао Андо (1995) • Рафаель Монео (1996) • Сверре Фен (1997) • Ренцо Піано (1998) • Норман Фостер (1999) • Рем Колгас (2000) • Херцог і де Мерон (2001) • Ґлен Маркатт (2002) • Йорн Утзон (2003) • Заха Хадід (2004) • Том Мейн (2005) • Паулу Мендес да Роша (2006) • Річард Роджерс (2007) • Жан Нувель (2008) • Петер Цумтор (2009) • Кадзуйо Седзіма та Рюе Нісідзава/SANAA (2010) • Едуарду Соуту де Моура (2011) • Ван Шу (2012) • Тойоо Іто (2013) • Сігеру Бан (2014) • Фрай Отто (2015) • Алєхандро Аравена (2016) • Рафаель Аранда, Карме Пігем та Рамон Вілалта (2017) • Балкрішна Доши (2018) • Ісодзакі Арату (2019) • Івонн Фаррелл та Шеллі Макнамара (2020) • Анн Лакатон та Жан-Філіпп Вассал (2021)

Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Прітцкерівська_премія&oldid=41898554