Про метод — Вікіпедія

Про метод (вірм. Մեթոդի վրա) — головний твір вірменського громадського діяча, просвітителя, філософа і натураліста Галуста Костандяна^[hy] (1848—1898), опублікований ним 1879 року^[1].

Історія[ред. | ред. код]

Виступаючи на початку своєї діяльності як спіритуаліст (1860—1870-ті роки), Костандян надалі відчуває вплив західноєвропейського матеріалізму, а також сучасних йому природничо-наукових ідей і еволюціонує в бік атеїзму. Він позитивно ставився до матеріалістичних і антирелігійних мислителів кінця XVIII століття, зокрема до Дюпюї, Вольнея^[ru], поширюючи їхні антирелігійні ідеї^[1].

Готуючись до написання своєї основної праці, Костандян залучає великий літературний матеріал, посилаючись на праці Ернста Геккеля («Антропологія, або історія розвитку людини»), Чарлза Дарвіна («Походження людини і статевий добір»), єгиптолога Ґастона Масперо («Давня історія народів Сходу»), Давида Штрауса («Життя Ісуса»), звертається до тез А. фон Гумбольдта, І. Канта, Спінози, Бекона, Маркса^[1]. За висловами сучасників, вихід у світ у 1879 році книги Костандяна справив враження «несподіваного вибуху бомби»^[2].

Критика[ред. | ред. код]

З перших же сторінок книга Костандяна виявляє матеріалістичну та атеїстичну непримиренність до релігії, заявляє про необхідність позбавлення людини від релігійного марновірства, про важливість пізнання законів природи. Адепти церкви свого часу бачили в опублікуванні цієї книги прагнення підірвати авторитет церкви у Вірменії. Газета «Аршалуйс Араратян», наприклад, після виходу книги у світ радила константинопольському патріарху звернутися до османської влади з вимогою покарати Костандяна^[3]. З метою дискредитувати Костандяна адепти церкви стали поширювати чутки про те, ніби автор зрадив свої переконання, виражені у книзі, і повернувся до релігійності. Так, наприклад, після смерті Костандяна у пресі навіть з'явилося повідомлення про те, що перед смертю він розкаявся, «сам своєю ж рукою спалив свої рукописи, щоб позбавити інших від цієї скверни»^[4]. Однак багато сучасників Костандяна побачили в його книзі те, що відповідало поглядам автора. Так, Маттеос Мамурян не без підстави вважав, що «мета книги «Про метод» полягала насамперед у тому, щоб безжалісно переслідувати давні і сучасні релігії»^[5].

Матеріалістичні уявлення про природу, висловлені Костандяном, також розходилися з теологічними поглядами на природу. У часи Костандяна в Західній Вірменії побутувала думка, ніби якщо бог захоче, то може створити все і розтрощити, покласти початок законам природи і за своїм бажанням змінити або скасувати їх. За Костандяном же, в реальній природі, що розвивається за своїми, внутрішньо властивими їй законами, і де панує причинна обумовленість, немає місця для будь-яких надприродних сил. Костандян вважав навіть, що історія людства набула характеру закономірного розвитку завдяки дослідженням соціологів^[6].

Див. також[ред. | ред. код]

• Атеїзм у Вірменії

Примітки[ред. | ред. код]