Процес 59-ти — Вікіпедія
Процес 59-ти (інша назва — «Процес другої екзекутиви ОУН») — великий політичний процес, який відбувся 15-18 січня 1941 року у Львові в приміщенні обласного управління НКВС (тогочасна вул. Пелчинська, зараз — вул. Вітовського). Перед судом постали 59 молодих українців, переважно, студентів львівських вишів. Їх обвинувачували у приналежності до Організації українських націоналістів (ОУН), в антирадянській діяльності та підготовці повстання проти радянської влади.
Процес[ред. | ред. код]
Судовому процесу передувало тривале, понад чотиримісячне, слідство, що відзначалося використанням характерних для сталінського часу методів терору, приниження та катувань обвинувачених.
Голова суду — Юрко, судді — Пентакова та Горовенко, прокурор — Харитонов (за чутками — Руденко), оборонці — Роман Криштальський, Василь Жовнір, Іван Скибінський, інші. Процес 59-ти, подібно до всіх політичних процесів у СРСР у тому часі, був закритий. Нікого з громадськості, також і родичів підсудних, на залу суду не допустили, проте сам суд був показовим.
Про поведінку фігурантів судової справи свідчать офіційні документи:
«Більшість засуджених як на попередньому слідстві, так і на судовому засіданні не визнавали себе винними і не покаялись, а навпаки — заявляли у суді, що вони були і залишаються непримиренними ворогами радянської влади і у майбутньому, якщо буде така можливість, за будь-яких умов будуть вести боротьбу проти радянської влади…»
Обвинувачені[ред. | ред. код]
Серед обвинувачених було 37 юнаків та 22 дівчат у віці від 16 до 30 років (наймолодшими учасниками процесу були Марія Наконечна та Михайло Чарковський, які не досягнули 16 років): 13 студентів Львівського університету, 6 студентів Медичного інституту, 3 студентів Політехнічного інституту, а також 12 гімназистів, 6 випускників вищих шкіл, 5 випускників гімназій. Більшість із них — підпільники ОУН від члена «Юнацтва» до заступника провідника Крайового проводу Івана Максиміва. Вони виконували різні ролі та завдання, а багато із них навіть не знали одне про одного. Серед обвинувачених націоналістів був майбутній командувач УПА-Північ Дмитро Клячківський (псевдо «Клим Савур»). Також до числа підсудних потрапили не-члени ОУН.
Засуджені особи (рік народження) та вироки:
- Безпалько Ірина-Орися Володимирівна (1921) — 10+5+5 років[1], Верховний суд СРСР замінив вирок на 8+4[2]
- Березовський Кость-Арпад Амвросійович (1914) — розстріл
- Берест Роман-Мар'ян Петрович (1897) — розстріл
- Боднар Анна Андріївна (1917) — розстріл; Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5 (див. примітки)
- Булка Орест Іванович (1922) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3
- Винників Наталя Сидорівна (1920) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Вовк Микола Андрійович (1911) — розстріл
- Волошин Олена Василівна (1898) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Гаврилишин Мирослав Дмитрович (1923) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3 (старший брат Богдана Гаврилишина).
- Гончарук Богдан Семенович (1912) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Горбаль Роман Томович (1919) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Гошко Микола Михайлович (1890) — розстріл
- Грицай Марта Теодорівна (1920) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Данилевич (Рубінський) Василь Петрович (1910) — розстріл
- Думанський Михайло Іванович (1915) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Думанський Петро Іванович (1913) — розстріл
- Думанський Степан Іванович (1918) — розстріл
- Дяків Роман Григорович (1904) — розстріл
- Єднорог Богдан Савич (1919) — розстріл
- Жидик Григорій Степанович (1913) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 4+2
- Зубач Ірина Антонівна (1923) — розстріл, Верховний суд УРСР замінив вирок на 10 років концтаборів
- Клак Петро Васильович (1911) — розстріл
- Клак Софія Степанівна (1917) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 8+4
- Клячківський Дмитро Семенович (1911) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Ковалюк Володимира Тимофіївна (1915) — розстріл
- Коверко Дарія Максимівна (1922) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Комар Володимир Степанович (1917) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Комар Любов Степанівна (1919) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Костишин Юрій Васильович / «Марків Юрій Михайлович» (1919) — розстріл
- Кохман Ганна Йосипівна (1922) — 10+5+5
- Коцюба Тарас Теодорович (1918) — розстріл
- Крупа Теодозій Володимирович (1918) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Куницький Богдан Миколайович (1922) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Левицький Олег Васильович (1921) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Максимів Іван Андрійович / «Бард Богдан Андрійович» (1913) — розстріл
- Малащук Людвига Іванівна (1915) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Матвійчук Андрій Михайлович (1913) — розстріл
- Матвійчук Микола Михайлович (1909) — розстріл
- Матковська Марія Петрівна (1921) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 8+4
- Матла Олена Антонівна (1917) — 10+5+5
- Наконечна Марія Іванівна (1924) — 10+5+5
- Нирка Станіслав Михайлович (1920) — розстріл
- Онуферко Степан Антонович (1923) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3
- Пакуляк Михайло Іванович (1913) — розстріл
- Пецух Михайло Іванович (1920) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Пик Ірина Олександрівна (1918) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на висилку за межі СРСР, оскільки обвинувачена мала громадянство США
- Попадин Ольга Петрівна (1923) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 5+3
- Притуляк Стефанія Василівна (1915) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3
- Світлик Лідія Юліянівна (1924) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 5+3
- Слюзар Дмитро Йосипович (1919) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Сороківський Семен Григорович (1912) — розстріл
- Ставарська Галина Петрівна (1920) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 5+3
- Старка Богдан Микитович (1922) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3
- Столяр Галина-Олена Теодорівна (1917) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Тисляк Степан Михайлович (1918) — розстріл
- Чарковський Михайло Теодорович (1924) — ув'язнення в таборах, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3
- Шенгера Петро Іванович (1920) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Шухевич Наталя Йосипівна (1922) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 5+3
- Грицеляк Богдан Михайлович (1923) — перед судовим засіданням справа Грицеляка була виділена в окреме провадження, тому процес фактично став «процесом 58-ми».
До смертної кари засуджено 42 осіб (серед них — 11 дівчат). Підсудним було призначено адвокатів, але захист отримав частину справ для ознайомлення тільки напередодні засідання, відповідно, не було фізичної можливості ознайомитися із матеріалами. Зрештою, суд відбувався формально і тільки затвердив прокурорське обвинувачення.
Решта підсудних були засуджені до тривалого десятилітнього ув'язнення з наступними засланням та позбавленням громадянських прав. У мотивації рішення суду зазначалося, що суворість вироку зумовлена тим, що «майже всі підсудні заявили в судовому засіданні, що не хочуть зупинити ворожої діяльності проти Радянської влади та заявили, що будуть продовжувати ворожу роботу при всяких умовах…».
Перегляд вироків у Верховному суді[ред. | ред. код]
Рішенням Колегії Верховного суду СРСР від 15 березня 1941 року покарання деяким учасникам процесу було пом'якшено. Загалом, 19 засуджених було розстріляно, 24 отримали по 10 років ув'язнення (серед них — Дмитро Клячківський), 15 осіб отримали від 8 до 4 років тюрми, одну обвинувачену депортовано за кордон.
Матеріали кримінальної справи «Процесу-59-ти» із 8 томів сьогодні зберігаються в управлінні Галузевому державному архіві СБУ. Один із томів справи був втрачений вже у 2000-х роках в архіві СБУ у Львівській області.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Забілий Р. В. Процес 59-ти 1941 [Архівовано 23 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 50. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Гривул Т. «Процес 59-ти»: покоління борців та героїв: науково-популярне видання / Тарас Гривул, Ольга Осередчук; упоряд. архівних матеріалів: Ольга Осередчук, Тарас Гривул, Софія Вікарчук. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2011. — 232 с. — ISBN 978-966-613-906-4.
- Дедик О., Козицький А., Мороз А., Муравський В. Львів. Місто наших героїв. Путівник. — Львів : Літопис, 2009.
- Комар Л. «Процес 59-ти», НТШ. — Львів, 1997.
Посилання[ред. | ред. код]
- Процес 59-ти (Квазіенциклопедія ОУН-УПА).
- Процес 59-ти. 70 років тому НКВД засудив до розстрілу кількадесят юнаків і дівчат [Архівовано 8 вересня 2011 у Wayback Machine.] // «Українська правда», 14 грудня 2010.
- Радянський період 1939—1941 рр [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.].