Протокол 1967 року — Вікіпедія

Протокол щодо статусу біженців

   учасники лише Конвенції 1951 року
   учасники лише Протоколу 1967 року
   учасники обох конвенцій
   не є учасниками
Протокол щодо статусу біженців 1967 року
Тип багатостороння угодаd
Підписано 31 січня 1967
Місце Нью-Йорк
Чинність 4 жовтня 1967
Підписанти 19
Сторони Конвенція: 145[1]
Протокол: 146[1]
Зберігається Генеральний секретар ООН
Мови англійська та французька
(китайська, російська й іспанська)

Протокол щодо статусу біженців — основний договір міжнародного права у справах біженців — набрав чинності 4 жовтня 1967 року. До Протоколу входять 146 країн.

У той час, як Конвенція про статус біженців 1951 року обмежила статус біженця і визначила його для людей, чиї обставини виникли "внаслідок подій, що відбулися до 1 січня 1951 року", а також надавала державам-учасницям Конвенції можливість тлумачити це як "події, що відбуваються в Європі" або "події, що відбуваються в Європі чи інших місцях", Протокол 1967 року вилучив як часові, так і географічні обмеження. Це було необхідно в історичному контексті існування потоків біженців, спричинених деколонізацією. Проте Протокол дав тим державам, які раніше ратифікували Конвенцію 1951 року, і вирішили використати географічне обмеження, можливість зберегти це обмеження.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Chapter V – Refugees and Stateless Persons. United Nations Treaty Series. 22 липня 2013. Архів оригіналу за 15 серпня 2011. Процитовано 22 липня 2013.

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]