Протекторат Богемії та Моравії — Вікіпедія

	Протекторат Богемії та Моравії ; нім. Protektorat Böhmen und Mähren; чеськ. Protektorát Čechy a Morava
	Протекторат і частина Нацистської Німеччини
Прапор	Герб
	Протекторат Богемії та Моравії в 1942 році. ;
Столиця	Прага
Мова(и)	чеська, німецька
Релігія	Римо-католицька
Площа	49 363 км²
Населення	7 380 000 (1939); Густота 149,5/км²
Форма правління	Протекторат
	рейхпротектор
- 1939—1941	Константин фон Нейрат
- 1941—1942	Рейнгард Гейдріх
- 1942—1943	Курт Далюге
- 1943—1945	Вільгельм Фрік
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Протекторат Богемії та Моравії

Протекторат Богемії та Моравії (нім. Reichsprotektorat Böhmen und Mähren, чеськ. Protektorát Čechy a Morava) — етнічно-чеський протекторат, який нацистський Третій Рейх встановив у центральних частинах Богемії, Моравії і Сілезії (Чеська Сілезія) на теренах сьогоденної Чехії після окупації Чехословаччини.

15 березня 1939 було проголошено Адольфом Гітлером у Празькому Граді. До того, 14 березня 1939 року, було декларовано незалежність Словацької республіки. Богемія і Моравія також як і Генеральна губернія були автономними адміністрованими нацистськими територіями, які нацисти вважали частиною «Великої Німеччини»^[1]^[2]. Кінець протекторату настав із капітуляцією Німеччини 1945 року.

Чесько-німецький договір 1939 року[ред. | ред. код]

Докладніше: Чесько-німецький договір 1939 року

Історія[ред. | ред. код]

Судетську область (рейхсгау), розташовану на чеському кордоні з Німеччиною і Австрією, із етнічною більшістю німецьких мешканців, було об'єднано безпосередньо з Рейхом 10 жовтня 1938, коли Чехословаччина була вимушена погодитися на вимоги Мюнхенської угоди. Через п'ять місяців, коли було проголошено незалежність Словаччини, Гітлер викликав чехословацького президента Еміля Гаху до Берліна і запропонував йому ухвалити німецьку окупацію Чехії.

Богемія і Моравія було оголошено протекторатом Німеччини і потрапили під головування рейхпротектора Фрейгерра Константин фон Нейрат. Еміль Гаха залишився технічним головою держави на посаді Державного Президента. Німецькі посадові особи скомплектували особовим складом відділи, аналогічні урядовим міністерствам. Євреїв було звільнено з державних посад і переведено на нелегальний стан. Політичні партії було заборонено, і багато комуністичних лідерів втекли до Радянського Союзу.

Населення протекторату було мобілізоване як робоча сила, яка мала працювати задля німецької перемоги; було організовано спеціальні управління промисловістю, важливою для перемоги. Чехам було визначено працювати на вугільних шахтах, металургії і у виробництві озброєнь; частину молоді була відправлено до Німеччини. Виробництво товарів широкого вжитку було зменшено, виробництво було значною мірою спрямовано на постачання німецьких збройних сил. Населення протекторатів було піддане суворому нормуванню.

Німецьке правління було помірним протягом перших місяців окупації. Чеська урядова і політична система, реорганізована Емілем Гаха, продовжувала формально існувати. Дії гестапо були спрямовані переважно проти чеських політиків та інтелігенції. Проте 28 жовтня 1939 року, на роковини Чехословацької незалежності, чехи виступили проти окупації. Смерть 15 листопада 1939 студента-медика, Яна Оплеталя, який був поранений у жовтні, викликала студентські демонстрації, і Рейх вирішив розрахуватися. Було масово заарештовано політиків, а також 1800 студентів і викладачів. 17 листопада всі університети і коледжі в протектораті було закрито, дев'ять студентських лідерів було страчено, а сотні відправлено у концтабори до Німеччини. (Див. також Чеський опір нацистській окупації)

Восени 1941 року Рейх вжив радикальних кроків у протектораті. Керманича SS Рейнхарда Гейдріха було призначено заступником рейхпротектора Богемії і Моравії. Прем'єр-міністра Алоїза Еліаша було заарештовано, а потім розстріляно, чеський уряд реорганізовано і всі чеські культурні установи було закрито. Гестапо розпочало арешти і страти. Було організовано висилку євреїв до концтаборів, місто Терешин було перетворено на гетто. 4 червня 1942 Гейдріх помер від поранення під час Операції Антропоїд. Наступник Гейдріха, генерал-полковник Курт Далюге, розпочав масові арешти, страти і руйнування селищ Лідице і Лежакі. 1943 року допомога вермахту була збільшена. Під головуванням Карла Германна Франка, німецького державного міністра Богемії і Моравії, приблизно 350 000 чеських робітників було відіслано до Рейху. В межах протекторату всю невійськову промисловість було заборонено. Більшість чехів підкорились і лише в останні місяці війни вступили до руху опору.

Чеські втрати від політичного переслідування і смертей в концтаборах, становили від 36 000 до 55 000. Єврейське населення Богемії і Моравії (118 000 згідно з переписом 1930 року) було фактично знищено. Багато євреїв емігрували після 1939; більш ніж 70 000 були убиті; 8000 утримано в Терешині.

Керівники[ред. | ред. код]

Державний президент Еміл Гаха (1939—1945)[ред. | ред. код]

Голова уряду Протекторату[ред. | ред. код]

Збройні сили Протекторату Богемії та Моравії[ред. | ред. код]

Докладніше: Збройні сили Протекторату Богемії та Моравії

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 23 травня 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 10 квітня 2009. Процитовано 23 травня 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела[ред. | ред. код]

Amtliches Deutsches Ortsbuch für das Protektorat Böhmen und Mähren [Архівовано 7 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
WorldStatesmen — Czech Republic [Архівовано 12 лютого 2012 у WebCite]
Westermann, Großer Atlas zur Weltgeschichte (in German)
Maps of the Protectorate Bohemia and Moravia [Архівовано 22 березня 2021 у Wayback Machine.]
Map
Hungarian language map [Архівовано 28 травня 2008 у Wayback Machine.], with land transfers by Germany, Hungary, and Poland in the late 1930s.

[1] Архівована копія. Архів оригіналу за 13 листопада 2017. Процитовано 23 травня 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[2] Архівована копія. Архів оригіналу за 10 квітня 2009. Процитовано 23 травня 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[1]

[2]

п о р Хронологія Чехословаччини, Чехії, Словаччини та Закарпаття
Хронологія	До 1918	Перша Республіка 1918–1938	II Світова війна 1938–1945		Третя Республіка 1945–1948	Соціалістичний період 1948–1989		Після Оксамитової революції 1989–1992	Розпад 1993
Богемія, Моравія та Сілезія	Коронні землі Австрійської імперії	Перша Чехословацька Республіка (ЧСР, 1918–1938) Державний лад та кордони були остаточно закріплені Конституцією 1920 року	Судетська область була анексована Третім Рейхом (1938–1945)		Третя Чехословацька Республіка (ЧСР, 1945–1948)	Чехословацька Республіка (ЧСР, 1948–1960) Після лютневого заколоту у конституції 9 травня було проголошено народну демократію (без зміни назви країни)	Чехословацька Соціалістична Республіка (ЧССР, 1960–1990) Після Празької весни до складу входили: Чеська Соціалістична Республіка (ЧСР, 1969–1990) Словацька Соціалістична Республіка (ССР, 1969–1990)	Чеська і Словацька Федеративна Республіка (ЧСФР, 1990–1992) до складу входили: Чеська Республіка (1990–1992) Словацька Республіка (1990–1992)	Чеська Республіка (з 1993)
Богемія, Моравія та Сілезія	Коронні землі Австрійської імперії		Друга Чехословацька Республіка (ЧСР 1938–1939) Включаючи автономні регіони Словаччини та Підкарпатської Русі	Протекторат Богемії та Моравії (1939–1945)					Чеська Республіка (з 1993)
Словаччина	Територія Угорського королівства			Перша словацька республіка (1939–1945)					Словацька Республіка (з 1993)
Словаччина				Південна Словаччина і Карпатська Україна були анексовані Угорщиною (1939–1945)					Словацька Республіка (з 1993)
Закарпаття					Закарпатська Україна (1944–1946)	Закарпатська область у складі Української РСР (1946–1991)			Закарпатська область у складі України (з 1991)
	див.: Австро-Угорщина		Чехословацький уряд у вигнанні