Проституція в Швеції — Вікіпедія

Країни, що впровадили шведську модель (станом на 2019 рік)

Проституція в Швеції, також Шведська (північна) модель боротьби з проституцією (англ. Nordic model), ШМ — національна політика та суспільне явище у Швеції, де плата за секс протизаконна і кримінальна відповідальність падає на клієнта, а не на проституйовану жінку, котрій надається підтримка й реабілітація. У Швеції проституція законодавчо визнана однією з форм насильства проти жінок, тому злочин полягає в оплаті клієнта за секс, а не в продажу жінкою своїх «сексуальних послуг»[1][2]. Закон, що криміналізує плату за секс, а не саму проституцію, був прийнятий в 1999 р. і був унікальним. З тих пір подібні закони прийняті в Норвегії (2009)[3], в Ісландії (2009)[4], в Канаді (2014), Північній Ірландії (2015), у Франції (2016)[5]. Деякі європейські країни в даний час обговорюють можливість прийняття аналогічних правових норм[6].

«Шведська модель»[ред. | ред. код]

Частина серії
Насильство проти жінок
Портал Проєкт Стиль
Докладніше: Шведська модель протидії проституції

Причинами введення цього закону шведською законодавчою владою послужив звід законів «Про жіночі свободи» (швед. Kvinnofridslagstiftningen), який визначив, що проституція — вид чоловічого насильства щодо жінок, одна з форм експлуатації жінок і домінування чоловіків над жінками, а також необхідність запобігання торгівлі людьми та злочинності. Тим не менш, закон нейтральний до статі людей, оскільки Швеція — одна з небагатьох країн, які максимально наблизилися до «остаточного вирішення ґендерного питання». Головне положення шведської ґендерної політики — формування сучасного суспільства, в якому і чоловіки, і жінки мають однакові (рівні) права, можливості та обов'язки. Обидві статі, втягнуті у проституцію (як тих, хто продає, так і тих, хто купує) не є визначальними факторами щодо провини перед законом, що ставлять однакову заборону на купівлю сексуальних послуг як у чоловічій («жиголо», «катамітизм»), так і у жіночій проституції, незалежно від статі тих, хто купує.

Закон уступив у дію з 1 січня 1999 р. і включений до Кримінального кодексу Швеції з 1 квітня 2005 р. Покарання встановлено у вигляді штрафу або тюремного ув'язнення на максимальний термін у шість місяців. Станом на 2008 р., за законом було звинувачено 1650 клієнтів чоловічої статі, але ніхто не був поміщений у в'язницю[7].

Найбільший відсоток людей, які платять за секс, був відзначений у В'єтнамі, слідом за Гонконґом і Таїландом[8].

Вплив шведської моделі[ред. | ред. код]

Зменшення обсягів проституції[ред. | ред. код]

За відомостями поліції і соціальних служб Швеції, з часу введення закону, спрямованого на запобігання попиту, а не пропозиції, масштаби вуличної проституції в Швеції значно скоротилися. Введення кримінальної відповідальності призвело до скорочення не тільки кількості жінок, що втягуються у проституцію, але й чоловіків, що купують сексуальні послуги. Згідно зі Службою кримінальної поліції Швеції, закон «Про заборону на купівлю сексуальних послуг» перешкоджає поширенню торгівлі людьми у Швеції.

Ставлення громадськості[ред. | ред. код]

Закон «Про заборону на купівлю сексуальних послуг» користується в Швеції широкою підтримкою громадськості. Недавнє опитування показало, що 80 % шведів та шведок «підтримують закон і принципи, закладені при його розробці»[9]. При опитуванні, проведеному центром дослідження громадської думки в 1999 р., і повторно через 2 роки, було відзначене підвищення від 76 % до 81 % числа людей, задоволених цим законом. Відсоток опитаних, які бажали скасування закону, склав 15 % в 1999 р. і 14 % через два роки. Решта відповіли «не знаю»[10]. В іншому опитуванні 71 % громадян висловилися за підтримку заборони плати за секс (вони хотіли, щоб закон лише «залишився на папері»)[11][12]. Те ж опитування показало, що незважаючи на факт схвалення цього закону більшістю населення, тільки 20 % опитаних вважають, що скоротилося число людей, що дають плату за секс. Опитування 2005 року компанії «Durex» про «продажний секс» показало, що серед опитаних у 34 країнах в Швеції найнижчий відсоток опитаних, які платять за секс (3 % з опитаних відповіли «Так» на це питання, однак серед опитаних були як чоловіки, так і жінки, а це означає, що понад 3 % платять за секс, оскільки більшість клієнтів складають чоловіки).

В іншому мовному розділі є повніша стаття Prostitution in Sweden(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
  • Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті.
  • Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Sweden Treating Prostitution as Violence Against (Sisyphe.org) [Архівовано 20 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. ↑ Casciani, Dominic. Prostitution: International answers [Архівовано 4 квітня 2013 у Wayback Machine.], BBC News
  3. ↑ New Norway law bans buying of sex [Архівовано 2 лютого 2011 у Wayback Machine.], BBC News (англ.)
  4. ↑ Fréttir / A new law makes purchase of sex illegal in Iceland [Архівовано 4 квітня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
  5. ↑ LOI n° 2016-444 du 13 avril 2016 visant à renforcer la lutte contre le système prostitutionnel et à accompagner les personnes prostituées, 13 avril 2016, архів оригіналу за 12 червня 2018, процитовано 28 березня 2018
  6. ↑ New government could ban buying sex. The Copenhagen Post. 29 червня 2009. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 31 грудня 2009.
  7. ↑ Scotland's Sex Trade Fight Looks To Success Of Swedish Model. Daily Record (Scotland). 13 березня 2008. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 31 грудня 2009.
  8. ↑ Durex [Архівовано 26 липня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
  9. ↑ Analyzing the Swedish Model on prostitution
  10. ↑ Prostitution and trafficking in women 0401 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2006. Процитовано 28 серпня 2006.
  11. ↑ Disturbing the peace [Архівовано 21 грудня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
  12. ↑ Trafficking changes Nordic prostitution policies: NIKK[недоступне посилання з червня 2019]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Yvonne Svanström. Prostitution in Sweden: Debates and policies 1980—2004, in Gangoli G, Westmarland N. International Approaches to Prostitution. The Policy Press, London 2006, pp. 67ff (англ.)
  • Yvonne Svanström. Criminalising the john — a Swedish gender model, in pp. Outshoorn J (ed.) The Politics of Prostitution: Women's movements, democratic states, and the globalisation of sex commerce. Cambridge 2004, 225ff (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Проституція_в_Швеції&oldid=40428067