French
DeutschПросолов Іван Васильович — Вікіпедія
| Просолов Іван Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 19 жовтня 1916 Олександрівка |
| Помер | 27 квітня 1959 (42 роки) Олександрівка |
| Поховання | Олександрівка |
| Країна |  Російська імперія УНР СРСР |
| Учасник | Бої на Халхин-Голі |
| Військове звання | старшина |
| Нагороди |    |
Іван Васильович Просолов (19 жовтня 1916, Олександрівка — 27 квітня 1959, Олександрівка) — радянський танкіст; учасник боїв на Халхин-Голі. Герой Радянського Союзу.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 19 жовтня 1916 року в селі Олександрівці (нині Конотопський район Сумської області, Україна) в українській селянській сім'ї. Здобув початкову освіту. Працював у колгоспі. У 1933—1937 роках мешкав у Вінницькій області Української РСР, працював чорноробом на Гніванському цукровому заводі.
У Червоній армії з вересня 1937 року. У 1938 році закінчив школу молодших командирів, і до січня 1940 року служив механікон-водієм танка в танкових частинах Забайкальського військового округу.
Брав участь у боях на річці Халхин-Гол у Монголії з 11 травня по 16 вересня 1939 року. Старший механік-водій танка БТ-5 3-го окремого танкового батальйону 11-ї легкої танкової бригади (1-ша армійська група) молодший командир Іван Просолов відзначився в боях з 3-го по 5 липня 1939 року на горі Байн-Цаган, де було розгромлено, велике японське угруповання, що дозволило радянсько-монгольським військам утримати оборону на східному березі річки Халхин-Гол.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 серпня 1939 року за мужність і героїзм, проявлені при виконанні військового та інтернаціонального обов'язку молодшому командиру взводу Просолову Івану Васильовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу, з врученням ордена Леніна. Після заснування знака особливої відзнаки йому була вручена медаль «Золота Зірка» (№ 148). Також нагороджений монгольським орденом Бойового Червоного Прапора.
У січні 1940 року був демобілізований за станом здоров'я. Працював у рідному селі заступником голови колгоспу. У роки німецько-радянської війни, після відвоювання Олександрівки радянськими військами, обімав посади голови сільської ради, завідувача господарства і бригадира дорожньої бригади колгоспу «Червоний партизан».
Помер 27 квітня 1959 року після важкої і тривалої хвороби. Похований у селі Олександрівці.
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2 (рос.);
- Гриченко И. Т., Головин Н. М. Подвиг: Докум. очерки о Героях Сов. Союза. — 3-е изд., перераб. и доп. — Харьков: Прапор, 1983. — С. 380—381. (рос.);
- Кузнецов И. И., Джога И. М. Первые Герои Советского Союза (1936—1939). — Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1983. — С. 182—183. (рос.);
- Румянцев Н. М. Герои Халхин-Гола. — М.: Воениздат, 1989. — 384 с. — ISBN 5-203-00230-4. (рос.)
|
| |||||||
