Прапор Туркменістану — Вікіпедія

Прапор Туркменістану
туркм. Türkmenistanyň baýdagy
Прапор Туркменістану
Використання
Пропорції 2:3
Затверджений 25 червня 2001
Кольори
зелений
червоний
жовтий
білий
помаранчевий
Тип Державний
Приналежність Туркменістан

CMNS: Прапор Туркменістану у Вікісховищі

Прапор Туркменістану (туркм. Türkmenistanyň baýdagy) являє собою прямокутне полотнище зеленого кольору з білим півмісяцем (символ ісламу), п'ятьма зірками (п'ять велаятів держави, п'ять стовпів ісламу) та червоно-бордовою смугою (складається з п'яти «гелів[en]», які також символізують велаяти, туркменські племена[en], а крім того втілюють килимовий промисел держави). Ухвалений 27 вересня 1992 року, з пізнішими змінами у 1997 та 2001 роках.

Опис[ред. | ред. код]

Прапор є зеленим прямокутним полотнищем з вертикальною червоно-бордовою смугою, на якій зображені п'ять національних гелів, з білими півмісяцем і п'ятьма зірками. Кожний з гелів обрамлений килимовим орнаментом, зовнішній край якого сполучений із краями смуги. У нижній частині червоно-бордової смуги зображені дві перехрещені в основі і спрямовані нагору врізнобіч оливкові гілки, які символізують статус постійного нейтралітету Туркменістану. Вони складають разом з килимовими гелями єдину композицію. Кожна оливкова гілка складається з десяти зменшуваних до кінців листків, розташованих попарно, крім нижнього та верхнього. На більшій зеленій частині в лівому верхньому куті зображені півмісяць і п'ять п'ятипроменевих зірок білого кольору.

Початкове відношення ширини прапора до його довжини становило 1:2, однак 14 лютого 2000 року розміри прапора були змінені, щоб відповідати оонівським масштабам — 1:1,5.

Споконвіку туркмени на полотнищах використовували зелений колір. Так було, наприклад, у Сельджуцькій імперії. Цей колір утілює єднання часів. Як для предків, так і для їхніх нащадків зелений символізує життя, землю, колір трави на пасовищах, благоденство і світ. Півмісяць позначає чисте небо над головою щасливого народу. П'ятипроменеві зірки білого кольору — символ п'яти велаятів (адміністративних частин країни). Подвійна символіка на прапорі дозволяє підкреслити єднання туркменського народу. П'ять національних килимових гелів, кожний з яких обрамлений килимовим орнаментом, також символізують велаяти. У символіці килимових гелів лежить глибокий філософський зміст. Саме слово «гель» має різні тлумачення: ґуль (квітка) або кель (озеро). Усі гелі побудовані за принципом золотого перетину, у пропорціях 21 на 34. У їхньому орнаменті головним чином використані кольори чотирьох стихій: вогню (жовтий), води (білий), повітря (червоний), землі (зелений).

Перший гель називається «ахалтеке». В основі його візерунка лежить річний цикл землі. Гель символічно розділений на чотири пори року. У кожній з його частин по три орнаменти, покликаних відображати місяці. У малюнку гелю також присутнє зображення вовчиці-прародительки і коня, що піднявся на диби. Другий — «йомуд-гель». Основним його малюнком є символ стародавньої людини, що підняла руки догори. У середині гелю «гачок» — орнамент, що позначає сонце. Третій — сарикський гель. У ньому закладене символічне зображення смерті: циклічні зображення 3, 9, 40 і 365 днів. Цей візерунок символізує минуле. В орнаменті човдурського гелю — символічні будинки нареченої і нареченого. І, нарешті, ерсарський гель, у його візерунку — стародавнє єднання жрецького знака з зображенням прапорців вершників. Сполучною ланкою між килимами служить «аралик-гель». Унизу червоно-бордової смуги шириною в одну шосту частину прапора — дві перехрещені оливкові гілки, символ незалежності та нейтралітету нації.

Історичні прапори[ред. | ред. код]

У радянські часи державним прапором Туркменістану був прапор Туркменської РСР.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Гречило А. Символи нових незалежних держав [Казахстан, Киргизстан, Туркменістан, Узбекистан, Таджикистан] // Пам’ятки України: Історія та культура. – 2001. – Ч. 4. – С. 134—141.
  • Все про світ. Країни. Прапори. Герби: енциклопедичний довідник / [відповідальний за випуск М. Ілляш]. — К. : Школа, 2001. — 622 с. ISBN 966-7657-79-5.

Посилання[ред. | ред. код]