Почесна шпага рейхсфюрера СС — Вікіпедія

Почесна шпага рейхсфюрера СС (нім. Ehrendegen Reichsführer SS), скорочено Почесна шпага СС (нім.SS-Ehrendegen) або просто Шпага СС (нім. SS-Degen) — відзнака СС, яку рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер вручав шпаги офіцерам та унтер-офіцерам військ СС і підрозділів «Мертва голова» за особливі заслуги.

Історія[ред. | ред. код]

Дизайн шпаги в 1935 році розробив професор Карл Дібіч, який на замовлення рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера створив всі відзнаки та уніформу СС. Шпаги виготовляла фірма Peter Dan. Krebs у Золінгені.

Дизайн[ред. | ред. код]

Шпага мала тонке пряме лезо, довжина якого залежала від зросту власника. Ручка складалась з D-подібної хрестовини та дерев'яної рукоятки, обмотаної срібним дротом. На кінці рокоятки ставлений диск з двома зіґ-рунами.

Піхви шпаги були вкриті чорною емаллю і мали посріблені закінчення та хрестовину. Вони кріпились до ременя за допомогою алюмінієвого ланцюжка, прикрашеного подвійними зіґ-рунами.

Унтер-офіцерські шпаги відрізнялись відсутністю орнаменту на піхвах та срібного дроту на рукоятці, а руни зображувались на ковпачку, а не на рукоятці.

Умови нагородження[ред. | ред. код]

На відміну від почесного кинджалу СС, особливих умов для отримання шпаги не було: основним фактором була особиста прихильність Гіммлера. Чим вище було звання, тим вища була імовірність отримання шпаги. Наявність шпаги вказувала на те, що Гіммлер вважав офіцера одним з найдостойніших членів СС.

Також шпаги вручались випускникам юнкерських шкіл СС у Бад-Тельці та Брауншвейзі за успішне завершення навчання. Нагородження відбувалось після отримання звання уштерштурмфюрера СС і складання присяги.

Нагороджений офіцер отримував разом із шпагою сертифікат від рейхсфюрера СС.

Кількість нагороджених[ред. | ред. код]


Звання	Кількість нагороджених	Кількість всіх офіцерів
Штандартенфюрери СС	362	621
Оберфюрери СС	236	276
Группенфюрери СС	88	96
Обергруппенфюрери СС	91	92
Оберстгруппенфюрери СС	4	4

Джерела[ред. | ред. код]

Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Berlin, 1943, p. 106
Williamson, Gordon, Waffen SS Handbook 1933—1945.
Heinz Höhne: Der Orden unter dem Totenkopf — Die Geschichte der SS. Weltbild-Verlag, Augsburg 1992, S. 141.