Постімпресіонізм — Вікіпедія

Постімпресіонізм (фр. postimpressionisme) — напрям в образотворчому мистецтві. Виник у 1880-х роках. Митці цього напрямку не дотримувалися тільки зорових вражень, а прагнули вільно та узагальнено передавати матеріальність світу, вдавалися до декоративної стилізації. До видатних представників постімпресіонізму в живопису належать Вінсент ван Гог, Поль Гоген, Поль Сезанн, Анрі Тулуз-Лотрек.

Початок постімпресіонізму припадає на кризу імпресіонізму в кінці XIX століття. Тоді відбулася остання виставка імпресіоністів і був опублікований «Маніфест символізму» (1886) французького поета Жана Мореаса. Постімпресіоністи, багато з яких раніше примикали до імпресіонізму, почали шукати методи вираження не тільки миттєвого приходить — кожної миті, вони стали осмислювати тривалість стану навколишнього світу.

Для постімпресіонізму характерні різні творчі системи і технічні засоби, що вплинули на подальший розвиток образотворчого мистецтва. Роботи Ван Гога передбачили появу експресіонізму, Гоген проклав шлях до символізму і модерну.

На новому етапі[ред. | ред. код]

Не дивно, що пізні твори деяких представників французького імпресіонізму, що живуть і працюють і після останньої їх виставки у 1886 р., відносять до постімпресіонізму. Але чіткого, ясно визначеного кордону через 1886 рік проведено не було. Тобто межа між імпресіонізмом та постімпресіонізмом — нечітка, розмита. І деякі твори митців мали усі ознаки попередньої митецької течії і після 1886 р. попри фактичний розпад товариства імпресіоністів і припинення їх виставок разом. Тому в перелік постімпресіоністів відносять і колишніх імпресіоністів, і нові імена нового покоління художників, серед яких такі митці:

Каміль Піссарро (1830–1903)
Поль Сезанн (1839–1906)
Анрі Тулуз-Лотрек (1864–1901)
Поль Гоген (1848–1903)
Вінсент ван Гог (1853–1890)
Жорж Сера (1859–1891)
П'єр Боннар (1867–1947)
Моріс Дені (1870–1943)
Поль Серюзьє (1864–1927)
Едуард Вюйар (1868–1940)
Кер-Ксав'є Руссель (1867–1944)
Жорж Дюфренуа (1870–1943)
Анрі Руссо (1844–1910)
Поль Баум (1859–1932)
Поль Сіньяк (1863–1935)

Клод Моне

Синій будинок в Саардамі
Париж. Сад принцеси
В Живерні, 1885-86 р.
Квіти в саду, 1900 р.

Поль Гоген

Сірені, натюрморт, 1885 р.
Малюнки Гогена, альбом, до 1900 р.
Бретань. Пейзаж, 1889 р.
Єва, 1889 р.

Вінсент ван Гог

Старий млин, 1888
Шпиталь в Сен Ремі,1889 р.
Художник на пленері, липень 1888 р.
Півники в білій вазі, травень 1890 р.

Каміль Піссарро

Гавр, порт, 1903 р.
Півонії.
В Норвуді.
Міст Понт Неф, Париж, 1902 р.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Постімпресіонізм

Гаман Р. «Импрессионизм в искусстве и в жизни», М, 1935, (рос)
Винсент ван Гог, «Письма», М — Л, «Fcademia», 1935, (рос)
Вентури Л., «От Мане до Лотрека», М, 1958,(рос)
Ревалд Дж. «История импрессионизма», Л — М.,1959, (рос)
«Роден. Сборник статей о творчестве», М, 1960(рос)
Эдмон и Жюль де Гонкур, «дневник. Записки о литературной жизни», М, 1964, (рос)
Фиала В, «Анри де Тулуз-Лотрек», Прага, 1963, (рос)
Кантор-Гуковская А. С. «Поль Гоген. Жизнь и творчество», Л — М, 1965, (рос)
Прокофьев В. Н. «Постимпрессионизм», М. 1973, (рос)
John Rewald: Von van Gogh bis Gauguin. Die Geschichte des Nachimpressionismus. Du Mont, Köln 1986, ISBN 3-7701-2147-3
Werner Hofmann (Kunstwissenschaftler)|Werner Hofmann: Grundlagen der Modernen Kunst. Eine Einführung in ihre symbolischen Formen. Kröner, Stuttgart 2003, ISBN 978-3-520-35504-1
Sven Loevgren: The Genesis of Modernism. Seurat, Gauguin, van Gogh & French Symbolism in the 1880's. Indiana University Press, Bloomington IN u. a. 1971, ISBN 0-253-32560-9
Belinda Thomson: postimpressionismus. Hatje Cantz Verlag, Ostfildern 2002, ISBN 3-7757-1152-X

Посилання[ред. | ред. код]

Постімпресіонізм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 252.