Постмінімалізм — Вікіпедія

Постмінімалізм — мистецтвознавчий термін, що увійшов в обіг на початку 1970-х років для опису особливої тенденції в різних сферах мистецтва, яка відштовхувалася від попереднього їй мінімалізму — як у прагненні розвинути його (через збереження прихильності формальної простоти), так і навпаки подолати (прагнучи до більш широкого змістового наповнення).

Цей термін найчастіше вживається для опису відповідних напрямків у музиці та образотворчому мистецтві, хоча також може бути використаний стосовно будь-якої іншої сфери діяльності, яка широко використовує мінімалістичні техніки.

В образотворчому мистецтві[ред. | ред. код]

Художники[ред. | ред. код]

У музиці[ред. | ред. код]

Музичний критик і публіцист Кайл Ганн (Kyle Gann) використовує термін постмінімалізму для опису музичного стилю, що одержав поширення в 1980-1990-ті роки і характеризується наступними рисами:

• рівномірна ритмічна пульсація по всьому ходу композиції;
• переважно діатонічний звуковисотний матеріал, тональний за своєю суттю, але уникає традиційних тональних функцій;
• рівномірність динаміки, відсутність як сильних кульмінацій, так і підкресленої емоційності;
• на відміну від мінімалізму, уникнення явного або лінійного формоутворення.

Мінімалістичні техніки (зразок накладання або видалення музичних шарів) також розповсюджені й у постмінімалізмі, хоча й у властивій йому замаскованій формі. Крім того, цей стиль відомий інтеграцією впливів із популярної та народної музики (Балінезійськие гамелан, блюграс, індійська рага і т. д.).

Постмінімалізм можна також характеризувати негативно: як повну протилежність серіалізму. Як і серіалісти, постмінімалісти були схильні шукати цілісну музичну мову, повноцінний синтаксис для створення музики. Але тоді як синтаксис серіалістів характеризувався незграбністю і аритмією, постмінімалісти прагнули до плавного, лінійного, мелодійного, м'яко ритмічного, доступного синтаксису. Народжене у 1940-і роки, покоління постмінімалістів зросло, вивчаючи серіалізм, і засвоїло багато з його цінностей. Мінімалізм надихнув їх до пошуку більш доступної для аудиторії музики, але вони все ще осмислювали музику в термінах, що прийшли з 12-тонової ідіоми: як мова, покликана забезпечити внутрішню цілісність форми.

Паралельно з постмінімалізмом у музиці розвивався рух тоталізму.

Композитори[ред. | ред. код]

• Луї Андріссен
• Гленн Бранка
• Ріс Четем
• Бен Фрост
• Кевін Воланс
• Петер Махайдік
• Річі Хотин
• Майкл Найман
• Макс Ріхтер
• Михайло Чекалін
• Павло Кишень
• Батагов Антон
• Володимир Мартинов

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• A Discography of Postminimal, Totalist, and Rare Minimalist Music (By Kyle Gann) [Архівовано 16 лютого 2018 у Wayback Machine.]
• (рос.) «Мінімалізм до мінімалізму» Юрій Ханон (16 Sep 2015)