Порт-оф-Спейн — Вікіпедія

Порт-оф-Спейн
Port of Spain
Порт міста
Порт міста
Порт міста
Координати: 10°40′ пн. ш. 61°31′ зх. д. / 10.667° пн. ш. 61.517° зх. д. / 10.667; -61.517
Країна Тринідад і Тобаго
Уряд
 - Мер Keron Valentine
Населення (2000)
 - Усього 49 031
Вебсайт: cityofportofspain.org.tt
Порт-оф-Спейн
Розташування міста Порт-оф-Спейн на мапі острову Тринідад
Мапа

Порт-оф-Спейн (англ. Port of Spain, буквально — «Порт Іспанії») — столиця, головний порт і торговий центр держави Тринідад і Тобаго, розташований на північно-західному узбережжі острова Тринідад. Постійне населення міста — близько 49 тисяч, тоді як кількість людей у місті в робочий день досягає 250 тисяч.

Природні умови[ред. | ред. код]

Порт-оф-Спейн знаходиться в північно-західній частині острова Тринідад, що належить до групи Малих Антильських островів. Місто розташоване на березі затоки Парія Карибського моря.

Клімат[ред. | ред. код]

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується мусонним кліматом. Найтепліший місяць — травень із середньою температурою 27.8 °C (82 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 25.6 °С (78 °F).[1]

Клімат Порт-оф-Спейна
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 32 35 35 33 35 33 32 33 36 36 33 32 36
Середній максимум, °C 29 30 30 31 31 30 30 31 31 30 30 29 30
Середня температура, °C 25 26 26 27 27 27 27 27 27 27 26 26 26
Середній мінімум, °C 21 21 22 23 23 23 23 23 23 23 23 22 22
Абсолютний мінімум, °C 16 17 17 17 20 20 20 21 20 20 18 17 16
Норма опадів, мм 70 40 30 40 110 250 240 230 180 170 190 140 1770
Джерело: Weatherbase

Природна рослинність представлена сандаловим деревом, кипарисом, фустиком, у прибережних районах є ділянки мангрових зарощів. У межах міста і його околиць зустрічається безліч видів тропічних птахів, що відрізняються незвичайно яскравим оперенням. Зокрема, тут живе близько 40 видів колібрі. У прибережній зоні поширені черепахи, змії (боа, списоподібна змія й інші), ящірки. У водах затоки Парія — є багато різних видів риб.

Населення, мова та віра[ред. | ред. код]

Чисельність населення в Порт-оф-Спейн складає більш 50 тисяч чоловік. Етнічна більшість столиці — негри, креоли та пакистанці. У місті проживає також незначне число китайців і європейців. Державна мова — англійська. Поширені також іспанська, хінді і патуа (креольська, виникла на основі французької). Значна частина віруючого населення столиці (більш 70 %) — християни (католики і протестанти), є також прихильники індуїзму і буддизму.

Історія міста[ред. | ред. код]

Порт-оф-Спейн був закладений іспанцями в 1595 році на місці індійського поселення Конкерабіа й перейменований в Puerto de España. У 1783—1796 роках Конкерабія стала адміністративним центром іспанського колоніального володіння на острові Тринідад.

Нова назва — Порт-оф-Спейн (у перекладі з англійської «іспанський порт») — місто отримало вже в 1797році, коли було приєднане до територіальних володінь Британії. Офіційне англійське панування в місті було затверджено після підписання Ам'єнського договору в 1802 році. В околицях Порт-оф-Спейна на багатих родючих ґрунтах росли великі плантації цукрового очерету, на яких працювали чорношкірі раби. Після скасування рабства в 1830-х роках у місті почав відчуватися гострий брак робочої сили внаслідок міграції великої кількості колишніх невільників в інші регіони Америки. У середині XIX століття в Порт-оф-Спейн стали прибувати наймані робітники з Британської Індії (сучасні Індія, Пакистан і Бангладеш), а потім португальські переселенці, які рятувалися від голоду на Мадейрі. У 1850-х у місті з'явилися й іммігранти з Китаю. У період правління Великої Британії на острові почали розроблятися родовища природного асфальту, що дуже ефективно застосовувався на судноверфі Порт-оф-Спейн для обробки дерев'яних корпусів морських суден. Разом з тим у часи правління британців у місті інтенсивно розвивалася морська торгівля і велося прокладання доріг.

Із середини XIX століття Порт-оф-Спейн став центром національно-визвольного руху; тут періодично зароджувалися масові виступи народу проти колонізаторської політики британської влади. Особливо гостро ця боротьба розгорілася в 1930—1940-х роках. Народні хвилювання майже припинилися після проведення ряду економічних і політичних реформ. У 1946 року для жителів Порт-оф-Спейна, як і для всього іншого населення островів Тринідад і Тобаго (останній увійшов до складу єдиної колонії в 1889 році), було засновано загальне виборче право.

У 19581962 роках Тринідад і Тобаго був частиною Вест-індської Федерації, а Порт-оф-Спейн зберігав статус колоніального адміністративного центра. Після проголошення незалежності держави Тринідад і Тобаго в серпні 1962 року Порт-оф-Спейн був оголошений його столицею. У серпні 1976 року країна отримала республіканський статус, і столицею новообраної Республіки Тринідад і Тобаго став Порт-оф-Спейн. В наш час[коли?] у місті знаходяться резиденції президента й уряду республіки. В останні роки в Порт-оф-Спейні успішно реалізується план фінансово-економічного розвитку міста і ведеться будівництво нових промислових підприємств, покликаних забезпечити значну кількість робочих місць для жителів міста.

Сучасність[ред. | ред. код]

Розвинена металообробка, харчова, цементна, текстильна промисловість. Тут виготовляють спиртні напої, будівельні матеріали, хімікати, тютюнові вироби й вироби із пластмаси, працює верф. У 25 кілометрах на схід від міста знаходиться міжнародний аеропорт Пьярко.

Свій внесок в економіку міста робить туризм. Національний музей, національний архів і художня галерея приваблюють туристів, що цікавляться історією й мистецтвом островів. У центрі шумного міста розташований Королівський ботанічний сад.

Також інтерес представляють англіканський і католицький собори XIX століття.

У Порт-оф-Спейн знаходиться університет Вест-Індії.

Відомі особистості[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Порт-оф-Спейн, 2008

Міста побратими[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • «Америка. Общий обзор Латинской Америки. Средняя Америка» (серия «Страны и народы» в 20 томах), Москва, «Мысль», 1981, стр. 325 (рос.)