Портал:Афроамериканці — Вікіпедія

Афроамерика́нці (англ. African Americans) — громадяни чи мешканці США, предками яких були представники чорношкірих народів Африканського континенту.

Більшість афроамериканців походять від рабів, завезених у 1619—1865 роки з Африки на територію сучасних Сполучених Штатів. Водночас, значну частину чорношкірих американців складають ті, хто добровільно іммігрував до США з Африки, Карибських островів, Центральної та Південної Америки тощо. Однак не всі афроамериканці-нащадки рабів визнають останніх за афроамериканців.

Афроамериканці — найбільша расова меншина США і друга за кількістю расова група (після білих).

У 2008 році президентом США вперше у історії було обрано афроамериканця Барака Обаму, матір якого була білою американкою, а батько — іммігрантом з Кенії. .::::::::::::::::читати далі

Америка́но-мексика́нська війна́ — військовий конфлікт між США та Мексикою в 1846—1848 роках. У Мексиці війну називають Північноамериканською інтервенцією або Війною 47-го року. Війна виникла як наслідок претензій Мексики на Техас після його анексії Сполученими Штатами Америки. Після війни за незалежність Техасу, Мексика відмовилася визнати втрату Техасу, і заявила про свої наміри повернути цю територію назад, вважаючи її власною бунтівною провінцією. Також причинами війни стали експансія американців на захід, політична нестабільність у Мексиці та нездатність мексиканського уряду керувати віддаленими північними провінціями після війни за незалежність. Більшість техасців вітали початок війни. У США її підтримували демократи, але критикували віги. Щодо Мексики, то тут ця війна стала справою національної честі та вважалася способом повернути втрачені землі.

Найважливішими наслідками війни стали значні територіальні втрати Мексики, у результаті яких провінції Верхня Каліфорнія та Нова Мексика були віддані США, — землі сучасних штатів Каліфорнія, Нью-Мексико, Аризона, Невада та Юта. Американські політики провели в напруженні декілька років, обговорюючи проблему рабовласництва на нових територіях, і нарешті зважилися на Компроміс 1850 року (лише Каліфорнія була визнана штатом, вільним від рабства)..::::::::::::::::читати далі

Тринадцята поправка до Конституції США (англ. Thirteenth Amendment to the United States Constitution) була прийнята Конгресом 31 січня 1865 року і ратифікована 18 грудня того ж року. Вона була прямим наслідком Громадянської війни. Тринадцята поправка забороняє рабство і будь-яку примусову працю, крім тих випадків, коли така праця є покаранням за злочин.

Президент Лінкольн та його соратники хвилювалися про те, що видана 1863 року Прокламація про звільнення рабів буде розглядатися лише як тимчасовий воєнний засіб, тому було вирішено прийняти поправку до Конституції.

Текст поправки:.::::::::::::::::читати далі

У контексті історії рабства Америки вільні кольорові люди (фр. gens de couleur libres; ісп. gente de color libre) були людьми змішаного африканського, європейського, а іноді і індіанського походження, які не були поневолені. Цей термін виник у французьких колоніях, включаючи Французьку Луїзіану та поселення на Карибських островах, такі як Сан-Домінго (Гаїті), Сент-Люсія, Домініка, Гваделупа та Мартиніка, де склалася окрема група вільних кольорових людей. Звільнені африканські раби були включені в термін аффранчі^[en], але історично вони вважалися відмінними від вільних темношкірих людей. На цих територіях та великих містах, зокрема Новому Орлеані та тих містах, які належали іспанцям, розвивався значний клас передусім вільних людей змішаної раси. Колоніальні спільноти класифікували людей змішаної раси різними способами, в цілому пов'язаними з зовнішніми ознаками та африканським походженням. Расові класифікації були численними в Латинській Америці.

Термін gens de couleur часто застосовувався у західноіндійських колоніях Франції до скасування рабства, де це була коротка форма ens de couleur libres. Він конкретно стосувався вільних людей змішаної раси, насамперед африканських та європейських.

У тринадцяти колоніях, розселених англійцями (які згодом стали {{США}}), термін вільний {{негр}} часто використовувався для охоплення одного і того ж класу людей - тих, хто юридично вільний і етнічно африканського походження.

З кінця 18-го століття до початку гаїтянської революції, Сан-Домінго було юридично розділене на три групи: вільні білі люди; звільнені (аффранчі) та раби . Більше половини аффранчі були вільними кольоровими людьми; інші вважалися звільненими чорними рабами. Крім того, марони (утікаючі раби) іноді мали змогу створити незалежні невеликі громади та своєрідну свободу в горах, поряд із поселеннями споконвічних таїнських людей Гаїті. .::::::::::::::::читати далі

Букер Таліафер (або Тальяферро) Вашингтон (англ. Booker Taliaferro Washington; 5 квітня 1856, Вірджинія — 14 листопада 1915, Таскігі, Алабама) — один з найвидатніших просвітителів та борців за освіту афроамериканців, оратор, політик, письменник.

Букер Вашингтон народився на одній з плантацій в штаті Вірджинія 5 квітня 1856 року. Він був сином чорної рабині та невідомої йому білої людини. Його мати працювала куховаркою в будинку плантатора. У дитинстві, як й інші раби, не мав прізвища, а після закінчення Громадянської війни 1861–1865 років в США, яка принесла визволення чорношкірим рабам, Букер вибрав собі прізвище першого Президента США Джорджа Вашингтона.

Після того як Авраам Лінкольн підписав Прокламацію про звільнення рабів, що поклала кінець експлуатації негрів та надала їм свободу від своїх колишніх господарів, мати Букера залишила плантацію. Разом зі своїми дітьми вона перебралася в місто Малден, штат Західна Вірджинія, поряд із столицею штату Чарлстон. Там маленький Букер самостійно вивчився читанню, а потім закінчив недільну школу, відкриту для дітей негрів.

Щоб хоч якось підтримувати свою сім'ю та допомогти матері, вранці перед школою він підробляв, перекидаючи вугілля в кочегарці. Працював на солеварні, у вугільних шахтах, але продовжував займатися самоосвітою.

1872 року, в сімнадцять років, він вступив до Хемптонського загального сільськогосподарського інституту для студентів з чорним кольором шкіри у Віргінії, де негрів навчали за програмами середньої недільної школи. Там він навчався протягом трьох років. Закінчивши його, став учителем у негритянських школах Півдня та навіть короткий час працював секретарем генерала Самуеля Армстронга, ректора Хемптонського інституту..::::::::::::::::читати далі

Сер Вільям Артур Люїс (англ. Sir William Arthur Lewis; 23 січня 1915, Кастрі, Сент-Люсія, Британська Вест-Індія — 15 червня 1991, Бриджтаун, Барбадос) — економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки (1979 р.) «за новаторські дослідження економічного розвитку у застосуванні до проблем країн, що розвиваються». Президент Американської економічної асоціації в 1983 році і член Економічного консультативного комітету Національної асоціації підтримки кольорового населення США^[en].

Артур Люїс народився в Сент-Люсії, яка тоді ще була частиною федеральної колонії Британських Навітряних островів, у родині шкільних вчителів Джорджа та Іди Люїс. Артур був четвертою дитиною серед п’яти. Його батьки імігрували з Антигуа незабаром після рубежу століть. Після закінчення школи у віці 14 років Люїс працював клерком та чекав складання вступного іспиту до університету. У цей час він подружився з Еріком Вільямсом, майбутнім першим прем'єр-міністром Тринідаду і Тобаго, і вони залишилися друзями протягом всього життя.

Після закінчення університету Люїс думав почати кар’єру інженера, але зрештою обрав економіку, оскільки уряди та компанії країн Вест-Індії, таких як Сент-Люсія, відмовлялися наймати кольорових людей. У віці 18 років він отримав стипендію для навчання в Лондонській школі економіки (LSE) та став першою чорношкірою людиною, яку прийняли в LSE. Академічну роботу Люїса помітили та захоплювалися нею його колеги та професори. Перебуваючи в LSE, Льюїс мав можливість навчатися у таких людей, як Джон Хікс, Арнольд Плант, Ліонель Роббінс та Фрідріх Гаєк. Після здобуття ступеня бакалавра наук 1937 року та доктора філософії 1940 року в LSE під керівництвом Арнольда Планта. .::::::::::::::::читати далі

Джеймс Клі́вленд «Дже́ссі» О́уенс (англ. James Cleveland "Jesse" Owens; 12 вересня 1913, Оуквілль, штат Алабама — 31 березня 1980, Тусон, штат Аризона) — американський легкоатлет, 4-разовий олімпійський чемпіон (1936), автор численних світових рекордів у спринті та стрибках у довжину.

Народився 12 вересня 1913 року в Оуквілль, штат Алабама. Виріс у багатодітній родині. З дитинства звик до важкої праці.

Захоплення спортом почалося ще в школі м. Клівленда, де проживали батьки Оуенса. Коли йому було 14 років, Джессі пробіг 220 ярдів (201,13 м) за 22,9 с. Тренером на той час був Чарлз Рілей.

Через рік 15-річний Джессі стрибнув у довжину на 7 м, подолав планку на висоті 183 см, а в бігу на 100 м показав 10,8 с. Його результат зі стрибків у довжину 7,61 м протримався близько 20 років національним рекордом США для юнаків.

Спортивні захоплення Джессі не обмежувалися легкою атлетикою. Він добре грав у бейсбол і футбол, був капітаном баскетбольної команди школи..::::::::::::::::читати далі

Рабство в США — система рабовласництва та використання праці рабів, що існувала в США в 1619–1865 роках. Більшість рабів були африканцями, насильно вивезеними з місць проживання, і їх нащадками.

Вперше африканські невільники були завезені в британську Вірджинію англійськими колоністами в 1619 р. Станом на 1860 рік, з 12-мільйонного населення 15 американських штатів, де зберігалося рабство, 4 мільйони були рабами. З 1,5 млн сімей, що жили в цих штатах, понад 390 тис. сімей мали рабів.

Праця рабів широко використовувався в плантаційному господарстві, дозволяючи отримувати американським рабовласникам високі прибутки. У першій половині XIX століття національне багатство Сполучених Штатів значною мірою було засновано на експлуатації рабської праці. За період з XVI століття по XIX століття в країни Америки було завезено близько 12 мільйонів африканців, з них близько 645 тис. — на територію сучасних США.

У січні 1849-го Авраам Лінкольн вніс до Конгресу білль про заборону рабства у федеральному окрузі Колумбія. Поправку відхилили, хоча позиція загалом була досить поміркованою. Скасування рабства в столиці США не означало його остаточного знищення і було важливим, радше, з морально-етичного погляду: столицю держави, яка претендувала на першість на американському континенті, мали населяти вільні люди. ::::::::::::::::читати далі

Місяць афроамериканської історії (також Місяць чорної історії, Місяць негритянської історії, англ. Black History Month) відзначається щороку в лютому в США та Канаді. Під час цього місяця проводять пам'ятні заходи, присвячені боротьбі суспільства з рабством, расизмом, упередженнями та бідністю. Також відзначається внесок афроамериканців у культурне і політичне життя країни. Аналогічний місячник щороку проводять у Великій Британії в жовтні.

У 1926 році чорношкірий історик та журналіст Картер Дж. Вудсон^[en] заснував Тиждень негритянской історії («Negro History Week»), вибравши другий тиждень лютого, оскільки на нього припадали дні народження Президента США Авраама Лінкольна і відомого аболіціоніста Фредеріка Даґласа..::::::::::::::::читати далі.

«Я — Легенда» (англ. I Am Legend, 2007) — американський постапокаліптичний художній фільм жахів режисера Френсіса Лоуренса. В головній ролі — Вілл Сміт (Will Smith). Це третя екранізація виданого в 1954 році однойменного роману Річарда Метісона, після «Остання людина на Землі» (The Last Man on Earth, 1964) і «Людина Омега» (The Omega Man, 1971). Вілл Сміт грає Роберта Невілла (Robert Neville), можливо, останню людину на Землі, що вижила після глобальної епідемії штучного вірусу. Він працює над створенням антивірусу, і пошуку джерела початку поширення зарази, в точці відліку в Нью-Йорку.

Роберт Невіл — афроамериканський військовий медик, учений, що намагається стримати розповсюдження жахливого невиліковного вірусу, який виявився результатом людської діяльності. Завдяки імунітету Невіл залишився єдиною людиною в руїнах міста, яким колись був Нью-Йорк, та, можливо, і на всій планеті. Протягом трьох років Невіл методично відправляв радіоповідомлення у відчайдушній надії виявити когось із тих, хто вижив. Він самотній. Єдиний його друг — собака Саманта, яка потім була інфікована. Жертви вірусу — інфіковані мутанти, ховаються в тіні, спостерігаючи за кожним рухом Невіла в очікуванні його неминучої помилки. Невіл намагається підібрати антивірус на основі власної крові, що має стійкий імунітет. І при цьому він знає, що в меншості, і часу дедалі менше..::::::::::::::::читати далі

Е́лмор Джеймс (англ. Elmore James) справжнє ім'я: Е́лмор Брукс (англ. Elmore Brooks); 27 січня 1918, Річленд, Міссісіпі, США — 23 травня 1963, Чикаго, Іллінойс, США — американський блюзовий гітарист, співак, композитор, автор пісень, «король слайд-гітари».

Елмор Джеймс визначається тим, що одним із найперших почав використовувати прийом слайду на електрогітарі, — і залічується до найвпливовіших блюзових гітаристів післявоєнного періоду, оскільки його музика позначилася на творчості таких гітаристів як-от: Хаунд-Дог Тейлор, Джо Картер, Хоумсік Джеймс, Дж.Б. Хатто та ін. Замітний і тим, що вже в 1980 у числі найперших номінантів до Зали слави блюзу, а у 1992 і до Зали слави рок-н-ролу.

Елмор Брукс народився в округу Холмс, Міссісіпі, і був позашлюбною дитиною п'ятнадцятирічної Леоли Брукс, котра працювала фермером на плантації; ім'я батька — невідоме..::::::::::::::::читати далі

• Список афроамериканських астронавтів^[en]
• Список афроамериканських вчених та винахідників^[en]
• Список афроамериканських акторів^[en]
• Список афроамериканських митців образотворчих та прикладних мистецтв^[en]
• Список афроамериканських співаків та співачок^[en]
• Список афроамериканських письменників та письменниць^[en]
• Список афроамериканських математиків^[en]
• Списки афроамериканців^[en]
• Список пам'ятників видатним афроамериканцям^[en]

Тоні Моррісон (англ. Toni Morrison; уроджена Хлоя Арделія Вофорд, англ. Chloe Ardelia Wofford; 18 лютого 1931(19310218), Лорейн, США — 5 серпня 2019, Бронкс, Нью-Йорк) — американська письменниця, лауреатка Нобелівської премії з літератури 1993 року як авторка, «що у своїх наповнених мріями і поезією романах пожвавила важливий аспект американської реальності». Лауреатка Пуліцерівської премії за художню книгу (1988 рік) за роман «Кохана». 29 травня 2012 нагороджена Президентською медаллю Свободи. Творчість відноситься, зокрема, до таких жанрів, як фантастика та екофемінізм.

Народилася в місті Лорейн, Огайо, США другою з чотирьох дітей у робітничій родині. З дитинства любила читати, серед її улюблених авторів були Джейн Остін і Лев Толстой. Батько, який працював зварником, у вільний час любив розповідати історії з життя чорношкірих жителів Америки, що пізніше знайшло відображення в книгах письменниці.

1949 року Моррісон вступила до Говардського університету на спеціальність «англійська мова й література». Там взяла псевдонім «Тоні» — похідний від її другого імені Ентоні. У 1953 році закінчила університет зі ступенем бакалавра, в 1955-му здобула ступінь магістра в Корнельському університеті на підставі дисертації про тему самогубства в романах Вільяма Фолкнера й Вірджинії Вулф. Закінчивши навчання, стала викладати англійську в Університеті Південного Техасу (Х'юстон, Техас) (1955–1957), а потім повернулася працювати в Говардський університет. Тривалий час була редакторкою у видавництві «Рендом гауз»..::::::::::::::::читати далі

А́йра Фредерік О́лдрідж (англ. Ira Frederick Aldridge) (24 липня 1807— 7 серпня 1867) — афроамериканський актор.

Народився в Нью-Йорку (США). На початку 20-х рр. XIX ст. дебютував у невеликому негритянському театрі «Африканська трупа» (Нью-Йорк) в ролі Ролли («Пізарро» Р. Шерідана); зіграв ролі Ромео і Гамлета («Ромео і Джульєтта» і «Гамлет» В. Шекспіра). Незабаром театр був розгромлений расистами, і Олдрідж виїхав до Англії, де виступав під час гастролей Е. Кіна. Вчився в університеті в Глазго. У 1826 виступив в невеликому лондонському театрі «Роялті» в ролях Отелло і Аарона («Отелло» і «Тіт Андроник» В. Шекспіра). З 1831 р. він успішно грав у Дубліні, в південній Ірландії, Баті і Единбурзі. Працював у театрах «Ковент-Гарден», «Ліцеум» і ін. Переслідування расистів змусили Айру Олдріджа в 1830-х рр. виїхати з Англії.

Позбавлений можливості виступати в США, у 1850-х рр. здійснив тривалу гастрольну поїздку країнами континентальної Європи. У 1852 р. з успіхами виступав у Німеччині перед герцогинею Сакс-Кобург-Готською та прусським королем Фрідріхом-Вільгельмом IV і в Будапешті. У 1858 р. гастролював у Сербії і в Російській імперії, де він познайомився з Львом Толстим, Михайлом Щєпкіним та Тарасом Шевченком. Айра Олдріж опанував російську і німецьку на тому рівні, щоб вільно виконувати ролі на цих мовах..::::::::::::::::читати далі

Реймо́нд Чарльз Ро́бінсон (англ. Raymond Charles Robinson, відомий як Рей Чарльз, Ray Charles; 23 вересня 1930 — 10 червня 2004) — співак, клавішник і композитор американських пісень різних музичних напрямів: джаз, блюз, рок-н-рол та кантрі, — який нерідко поєднував їх в один стилістичний сплав; один із творців стилю соул. На фестивалі МІДЕМ в Монако 1994 року Рею Чарльзу було вручено приз за вклад у сучасну музику.

Перед талантом Чарльза схилялися Пол Маккартні, Елтон Джон, Стіві Вандер, Том Круз, Брюс Вілліс, Біллі Престон, Ван Моррісон, а Френк Сінатра назвав його «єдиним справжнім генієм у шоу-бізнесі». 2004 року журнал Rolling Stone поставив Рея Чарльза під номером 10 у «Списку Безсмертних»: 100 найкращих артистів усіх часів, а його пісня «What'd I Say» здобула 10-те місце того ж журналу в рейтингу «500 найкращих пісень усіх часів». Поряд із багатьма виконавцями 1960-х: Літл Річардом, Елвісом Преслі, Джеймсом Брауном — Рей є ключовою фігурою в розвитку сучасної музики, якого часто включають у списки найкращих музикантів XX століття.

Рей Чарльз Робінсон був сином Арети Робінсон та Бейлі Робінсона. Коли Рей був дитиною, його сім'я переїхала із Олбані, штат Джорджія, до маленької афроамериканської громади на заході міста Грінвілл, штат Флорида.

Батько у житті Рея не відігравав важливої ролі, а після його народження він покинув сім'ю, залишивши Рея та його молодшого брата Джорджа на Арету та свекруху Мері Джейн Робінсон. Ще із раннього дитинства Рей проявляв цікавість до механіки, він часто спостерігав, як сусідські чоловіки працюють на автомобілях чи на сільськогосподарських машинах.Його музичне зацікавлення було викликане у Mr. Wiley Pit's Red Wing Cafe, де Піт грав буґі-вуґі на старому піаніно. Коли Рею було п'ять, його брат Джордж втонув у тазі, Рей, який був свідком цього намагався допомогти йому, але нічого не зміг зробити, бо брат був надто важким для нього..::::::::::::::::читати далі

Жан-Мішель Баскія (англ. Jean-Michel Basquiat, 22 грудня 1960(19601222), Нью-Йорк, США — 12 серпня 1988, Нью-Йорк, США) — американський художник. Уславився спочатку як графіті-художник у Нью-Йорку, а потім, в 1980-их, як дуже успішний неоекспресіоніст.

Баскія народився в Нью-Йорку — в Брукліні. Його мати, Матильда, була з Пуерто-Рико, а батько, Джерард, мав гаїтянське коріння. Завдяки цьому Мішель з дитинства вільно розмовляв французькою, іспанською та англійською мовами, читав книги, такі як поезія символистів, міфи й історію. Вже в ранньому віці він проявляв здібності до мистецтва, і його мати це заохочувала.

В 1977, у віці 17 років, Баскія і його друг Al Diaz почали малювати графіті на стінах будинків на Мангеттені, підписувалися «SAMO» або «SAMO shit». Малюнки складалися зі змістовних фраз, зміст яких важко перекласти українською, наприклад, «Plush safe he think. SAMO» («Він думає, що плюш оберігає (його). SAMO») або «SAMO as an escape clause» («SAMO як застереження»). В грудні 1978 р. в Вілладж Войс була опублікована стаття про ці написи. Проєкт закінчився епітафією «SAMO IS DEAD» («SAMO мертвий»). В 1978, Баскія залишає рідний дім, живе з друзями, заробляє на життя продажем футболок і листівок на вулиці. Також у кінці сімдесятих Баскія з друзями організовує групу Gray, яка грає в різних клубах Мангеттена.

В червні 1980-го Баскія бере участь в The Times Square Show, колективній виставці художників. В 1981-му поет і арткритик Рене Рікар]...::::::::::::::::читати далі.

• http://www.greatblackheroes.com/
• https://blackinventor.com/
• http://www.avoiceonline.org/
• https://www.afar.com/magazine/african-american-museums-historical-sites-united-states
• http://slaverebellion.org/?page=home
• http://www.colum.edu/CBMR/
• https://libguides.nypl.org/african-american-women-writers-of-the-19th-Century
• http://www.pointecoupeehistory.com/
• https://www.thehistorymakers.org/
• https://news.un.org/en/tags/african-americans
• http://www.blackbaseball.com/
• https://ncnw.org/
• http://henriettalacksfoundation.org/
• https://sci-tech.squarespace.com/
• http://xroads.virginia.edu/~Hyper/WPA/wpahome.html
• http://eblackcu.net/portal/
• https://williamsinstitute.law.ucla.edu/publications/lgbt-afro-am-indv-and-ss-couples/
• http://www.theatlantic.com/unbound/flashbks/black/blahisin.htm
• http://blackquotidian.org/?utm_source=newsletter&utm_medium=email&utm_content=Black%20Quotidian&utm_campaign=DH%20Monthly%20Mailing%20//%20Delmont%20-%20November%202019
• http://memory.loc.gov/ammem/browse/updatedList.html
• https://www.blackinappalachia.org/
• http://www.alcyone.com/max/lit/slavery/
• https://www.wyohistory.org/blog/wyomings-black-past
• https://www.virginia.org/blackhistoryattractions/
• https://freedomonthemove.org/
• https://www.upress.virginia.edu/plunkett/mfp.html
• https://www.blackpast.org/research-guides-websites/
• https://web.archive.org/web/20110815220254/http://go.footnote.com/blackhistory/
• https://www.valleyforge.org/revolution/the-places/african-american-historic-sites/
• https://www.tnvacation.com/articles/places-tennessee-explore-african-american-history
• https://www.brookings.edu/articles/black-progress-how-far-weve-come-and-how-far-we-have-to-go/
• https://www.pewresearch.org/topics/african-americans/
• https://www.nps.gov/subjects/tellingallamericansstories/africanamericanheritage.htm
• https://www.valleyforge.org/revolution/the-places/african-american-historic-sites/
• https://www.americanprogress.org/issues/economy/reports/2019/12/05/478150/african-americans-face-systematic-obstacles-getting-good-jobs/
• https://www.pbs.org/wnet/african-americans-many-rivers-to-cross/history/on-african-american-migrations/
• https://www.cdc.gov/vitalsigns/aahealth/index.html
• https://thekingcenter.org/
• https://www.smithsonianmag.com/history/the-changing-definition-of-african-american-4905887/
• https://www.historyisfun.org/learn/learning-center/colonial-america-american-revolution-learning-resources/american-revolution-essays-timelines-images/african-americans-and-the-american-revolution/
• https://www.tshaonline.org/handbook/entries/african-americans
• https://www.googleadservices.com/pagead/aclk?sa=L&ai=DChcSEwjO5PTb64LvAhVG6bIKHeIwC-0YABABGgJscg&ae=2&ohost=www.google.com&cid=CAASEuRo4guO_JpnkIF5bWnVLQe8tA&sig=AOD64_2ad3D_uCnDeZuUetWZLcpWO7GjNA&q&adurl&ved=2ahUKEwj97u3b64LvAhVphosKHbaqDmQ4ChDRDHoECAgQAQ
• https://case.edu/ech/articles/a/african-americans
• https://www.fictionunbound.com/blog/celebrating-black-speculative-fiction-some-favorites
• https://www.nami.org/Your-Journey/Identity-and-Cultural-Dimensions/Black-African-American
• https://www.blackpast.org/research-guides-websites/

• Lord of Lords — започаткував 15 квітня 2024 користувач Radioheaden

• A Monastic Trio — започаткував 15 квітня 2024 користувач Radioheaden

• Ptah, the El Daoud — започаткував 15 квітня 2024 користувач Radioheaden

• A Love Supreme — започаткував 14 квітня 2024 користувач Radioheaden

• Impulse! Records — започаткував 14 квітня 2024 користувач Radioheaden

• Яа Ґ'ясі — започаткував 12 квітня 2024 користувач Hootystan4ever

• Обрі Лоґан — започаткував 12 квітня 2024 користувач Konstrooktor

• Gabriels — започаткував 10 квітня 2024 користувач U24by7

• Cowboy Carter — започаткував 7 квітня 2024 користувач Анастасія Баранівська

• Енджі Томас — започаткував 29 березня 2024 користувач Dariya676

• Пернелл Вітакер — започаткував 26 березня 2024 користувач Валерій-СЧП

• Келвін Гроув — започаткував 25 березня 2024 користувач Валерій-СЧП

• Андреа Гайнеманн Сімон — започаткувала 24 березня 2024 користувачка Letherian3

• Болді Джеймс — започаткував 23 березня 2024 користувач U24by7

• Bartees Strange — започаткував 21 березня 2024 користувач U24by7

• Лютер Вендросс — започаткував 16 березня 2024 користувач Rawodid187

• Seven Steps to Heaven — започаткував 16 березня 2024 користувач Radioheaden

• Tonight at Noon — започаткував 16 березня 2024 користувач Radioheaden

• Let My Children Hear Music — започаткував 16 березня 2024 користувач Radioheaden

• The Black Saint and the Sinner Lady — започаткував 16 березня 2024 користувач Radioheaden

• Доун Стейлі — започаткував 13 березня 2024 користувач Mdis2411

• Джон Тейт — започаткував 12 березня 2024 користувач Валерій-СЧП

• Джоді Лендон — започаткував 2 березня 2024 користувач Дмитро Боришполець

• Невдачливий — започаткував 26 лютого 2024 користувач Шабля

• Folkways Records — започаткував 24 лютого 2024 користувач Фіксер

• Потрясіння — започаткував 23 лютого 2024 користувач Шабля

• Desiigner — започаткував 19 лютого 2024 користувач Rawodid187

• Марк Джонсон (боксер) — започаткував 17 лютого 2024 користувач Валерій-СЧП

• Ty Dolla Sign — започаткував 15 лютого 2024 користувач Rawodid187

• The New Sounds — започаткував 11 лютого 2024 користувач Radioheaden

• Постбоп — започаткував 10 лютого 2024 користувач Radioheaden

• Mingus Three — започаткував 10 лютого 2024 користувач Radioheaden

• Pithecanthropus Erectus — започаткував 10 лютого 2024 користувач Radioheaden

• Mingus Ah Um — започаткував 9 лютого 2024 користувач Radioheaden

• Дискографія Чарльза Мінґуса — започаткував 9 лютого 2024 користувач Radioheaden

• Афро-кубинський джаз — започаткував 9 лютого 2024 користувач Radioheaden

• Trick Daddy — започаткував 3 лютого 2024 користувач Rawodid187

• No I.D. — започаткував 30 січня 2024 користувач Rawodid187

• The Red Rooster — започаткував 29 січня 2024 користувач SaltVisor

• A Ghetto Christmas Carol — започаткувала 29 січня 2024 користувачка CamomillE

Scott Joplin.jpg