Пон-дю-Гар — Вікіпедія

Пон дю Гар
43°56′50″ пн. ш. 4°32′07″ сх. д. / 43.94730000002777359° пн. ш. 4.535500000027777645° сх. д. / 43.94730000002777359; 4.535500000027777645Координати: 43°56′50″ пн. ш. 4°32′07″ сх. д. / 43.94730000002777359° пн. ш. 4.535500000027777645° сх. д. / 43.94730000002777359; 4.535500000027777645
Статус	Світова спадщина ЮНЕСКО
Статус спадщини	пам'ятка історії класифікованаd[1], Grand site de Franced, світова спадщина ЮНЕСКО, пам'ятка історії зареєстрованаd[1] і пам'ятка історії зареєстрованаd[1]
Країна	Франція : ISO3166-1 alpha-3:FRA; ISO3166-1 цифровий:250;
Регіон	Лангедок-Русійон
Розташування	регіон Лангедок-Русійон департамент Гар
Тип будівлі	акведук
Матеріал	shelly limestoned
Площа	0,3257 га і 691 га
Висота	48 м і 49 м[2]
Засновано	1 століття
Сайт	www.pontdugard.fr
Пон-дю-Гар (Франція)
Пон-дю-Гар у Вікісховищі

Пон-дю-Гар (фр. Pont du Gard, букв. «Міст через Гар») — найвищий давньоримський акведук. Побудований через річку Гардон (яку раніше називали Гар) у французькому департаменті Гар поблизу Ремулена. Пам'ятка Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1985 р.), Гарський міст є масивним арковим акведуком завдовжки 275 м і висотою 48 м. Був споруджений приблизно 2000 років тому як складова частина 50-кілометрового водогону, який постачав питну воду в найдавніше на сьогоднішній французькій території римське місто Нім (Nemausus). Пон-дю-Гар будувався як винятково технічна споруда для постачання води, і не має жодних ознак архітектурного оздоблення, можливо саме тому не збереглись до нашого часу дані про точну дату будівництва мосту та людину, що його спроектувала.

Будова акведука[ред. | ред. код]

Міст-акведук Пон-дю-Гар має три яруси:

• Нижній ярус, загальною довжиною 142 м, складається з шести великих арок 22 метри заввишки та 6 метрів завширшки, та обладнаний водорізами, щоб зменшити опір води. У 1747 р. до нижнього ярусу було добудовано новий міст Анрі Пато. Нині цей міст є пішохідним.
• Середній — загальною довжиною 242 м, з 11 таких самих арок 20 метрів заввишки та 4 метри завширшки. Ширина арок другого поверху проти першого є меншою, що й дозволяло дуже довгий час використовувати міст як переправу для пішоходів.
• А верхній — загальною довжиною 275 м, з 35 арок меншого розміру 3 метри завширшки та 7 метрів заввишки, тут і проходив канал, яким протікала вода. Сам канал завширшки 1.2 метри та заввишки 1.8 метрів з крутим спуском 0.4 %, може спокійно вміщувати людину. Починаючи з другої половини 19 століття, коли було побудовано сходи на верхній ярус, канал став доступним для відвідувань.

У міру наближення до берега ширина арок зменшується. Конструкція мосту була заснована на дуже точній підгонці кам'яних блоків, причому вапняний розчин не застосовувався, на деяких каменях досі можна помітити відмітки з буквами та цифрами, що вказували на місце їх розташування. Неозброєним оком також можна побачити необтесане каміння, що виступає зі стін арок, воно використовувалось для підтримання риштування. Пон-дю-Гар перетинає річку по невеличкій кривій, але цьому феномену досі немає єдиного пояснення.

Історія[ред. | ред. код]

Довгий час вважалося, що Пон-дю-Гар було споруджено для постачання водою міста Нім за наказом Марка Агріппи, зятя імператора Октавіана Августа (близько 19 р до н. е.). Новітні дослідження свідчать про те, що будівництво велося між 40 та 60 р до н. е. і тривало п'ять років, тоді як на будівництво всього акведука, що йде з Юзесу в Нім, пішло 15 років.

Пон-дю-Гар є найвидовищнішою та найбільш збереженою частиною акведука, протяжність якого становить близько 50 км. Початок акведука знаходиться за 20 км від Німу поблизу міста Юзес, а кінець — на вулиці Лампез у місті Нім, де досі можна побачити залишки розподільчого резервуару (Castellum divisorium), де вода розподілялась по різним каналам, що вели в публічні лазні, фонтани та у приватні будинки заможних жителів. Щоденно канал міг постачати 20 000 кубометрів води. Різниця висот між Юзесом та Німом становить 12 м, тож щоб вода текла під силою земного тяжіння, нахил каналу становить в середньому 25 см на 1 км. На переважній частині шляху акведук пролягає під землею і лише в деяких місцях по аркадах акведуків, частково зруйнованих з часом місцевими жителями. Каміння з акведука досі можна знайти у стінах будинків прилеглих районів.

Сам акведук постачав воду в Нім протягом приблизно 500 років з піками споживання у 2 та 3 століттях і припинив свою роботу в 6 столітті через нашарування вапняку на стінках каналів, відвід води місцевими жителями та занепад Римської імперії.

Через припинення роботи акведука Пон-дю-Гар у середні віки використовувався як віадук через річку Гар. До 14 століття через міст могли переходити лише пішоходи, а навантажені підводи мали йти вбрід, що було можливе лише в сухі сезони, коли річка Гар майже висихала. Але починаючи з середини 14 століття у нижній частині аркад було зроблено вибоїни висотою 1,7 метра, що майже доходили до середини опор, які відтоді дозволяли проходити по мосту також підводам. І хоча життя мосту було відновлено, виникла реальна загроза цілісності конструкції Пон-дю-Гара.^[3]

З 1696 до 1702 вибоїни в арках було частково ліквідовано, замість них біля колон було зведено платформи з балюстрадою, які своєю основою спиралися на трикутні водорізи. Але це не вирішило проблему переправи великогабаритного транспорту — такого, як, наприклад, підводи з військовою технікою, гарматами тощо. Тому було вирішено спорудити новий міст. І з 1743 по 1747 відомий французький інженер та спеціаліст з гідравліки Анрі Піто повністю зміцнив основи арок другого поверху та звів новий міст через Гардон, прикріплений до першого рівня оригінального Пон-дю-Гар. У 1745 до одної з арок було прикріплено мармурову табличку з латинським написом:

AQUEDUCTUM STRUXERANT ROMANI PONTEM ADDITIT OCCITANIA ANNO MDCCXLV CURA. D. HENR. PITOT E REGIA SCIENTIARUM ACADEMIA

Під керівництвом Анрі Піто, члена Королівської академії наук, Окситанія 1745 року звела міст поруч з акведуком, побудованим римлянами

(Окситанія — історична назва регіону, до складу якого входить регіон Лангедок)

Новий міст за розмірами повністю збігається з римським і так само виготовлений з місцевого каміння, через це здалеку новобудови зовсім не помітно. Цей міст довго використовувався для переправи дорожнього транспорту, він також становив частину траси місцевого значення A9, але після того як було збудовано новий міст через Ремулен, став використовуватись як пішохідний міст для туристів.

1840 року Проспер Меріме, відомий французький письменник, а також генеральний інспектор історичних пам'яток (починаючи з 1834), вніс Пон-дю-Гар до списку найголовніших історичних пам'яток Франції, завдяки цьому міст зазнав декількох реконструкцій: з 1842 по 1846 під керівництвом Шарля-Огюста Кестеля, коли зокрема було побудовано сходи на останній поверх, та з 1855 по 1859 під керівництвом Жан-Шарля Лесне.

1985 Пон-дю-Гар потрапляє до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

У 1988 та особливо в 2002 роках акведук став свідком великих повеней, що зчесали більшість рослинності з кам'янистих берегів Гару, але при цьому не завдали шкоди самій конструкції акведука.

Туризм[ред. | ред. код]

Згідно з даними 2006 року Пон-дю-Гар щорічно відвідують 1.2 мільйони відвідувачів, що ставить його на 39 позицію, серед найвідвідуваніших туристичних місць Франції^[5] та на перші місця серед французьких пам'яток античності.

Пон-дю-Гар знаходиться за 27 км від Німу та за 21 км від Авіньйону. До Пон-дю-Гар можна добратись машиною по трасі A9, або ж залізницею: станції TGV є в Німі та Авіньйоні, дорога з Парижа в Нім на TGV забирає 2 год. 50 хв.

Після 2000 року територія навколо Пон-дю-Гар стала доступною лише для пішоходів, а також була оновлена туристична інфраструктура. Відтепер тут існує музей, що розповідає про історію акведуку, ігровий центр для дітей, а також маршрути природними зонами цього краю, що славиться своїми оливками та рожевим вином.

Протягом усього літнього сезону Пон-дю-Гар підсвічується вночі.

Джерела[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Pont du Gard

• Офіційний сайт Пон-дю-Гар [Архівовано 10 грудня 2011 у Wayback Machine.](фр.)(англ.)
• Сайт з короткою інформацією про історію, будову та інше [Архівовано 10 грудня 2011 у Wayback Machine.] (фр.)(англ.)
• Відео, що розповідає про історію акведуку та Нім [Архівовано 19 січня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
• Сайт, на якому можна прослідкувати конструкцію акведуку на всьому шляху від Юзеса до Німа(фр.)
• Стаття про Пон-дю-Гар [Архівовано 26 липня 2011 у Wayback Machine.] на сайті комуни Кольяс(фр.)
• Коротка інформація про туристичну інфраструктуру Пон-дю-Гар(фр.)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Акведук Пон-дю-Гар, найвищий давньоримський акведук, Франція (17 фото) [Архівовано 8 лютого 2014 у Wayback Machine.]

п о р Світова спадщина ЮНЕСКО у Франції Культурні Ансамбль Мон-Сен-Мішель із затокою Шартрський собор Версальський палац Церква і пагорб в селі Везле Гроти з палеолітичними малюнками в долині річки Везер Палац і парк Фонтенбло Ам'єнський кафедральний собор Давньоримський театр з оточенням і тріумфальна арка в місті Оранж Римські та романські пам'ятки міста Арль Цистерціанське абатство Фонтене Королівський соляний завод в Арк-е-Сенан Площі Плас-Станіслас, Плас-де-ла-Кар'єр і Плас-д'Альянс в місті Нансі Абатство Сен-Савен-сюр-Гартамп Пон-дю-Гар Гранд-Іль — історичний центр Страсбурга Береги Сени в Парижі (Набережна від мосту Бір-Акем до мосту Сюллі • Сад і палац Трокадеро • Ейфелева вежа, Марсове поле та Військова школа • Токійський палац • Великий і Малий палаци • Будинок Інвалідів • Бурбонський палац • Площа Згоди, Королівська вулиця та Площа Мадлен • Сад Тюїльрі • Лувр • Музей д'Орсе • Квартал Школи витончених мистецтв • Квартал церкви Сен-Жермен-л'Осерруа • Французька академія • Острів Сіте • Площа Шатле • Гревська площа та Отель-де-Віль • Острів Сен-Луї • Арсенал) Кафедральний Реймський собор, колишній монастир Сен-Ремі та палац То в місті Реймс Кафедральний собор Сент-Етьєн в Буржі Історичний центр міста Авіньйон (Папський палац • Малий палац • Нотр-Дам-де-Дом • Міст Сен-Бенезе) Південний канал Історичне укріплене місто Каркассонн Дороги у Франції, що ведуть в Сантьяго-де-Компостела Історична частина міста Ліон Район Сент-Емільйона Дзвіниці-беффруа міст Бельгії та Франції1 Долина Луари від Сюллі-сюр-Луар до Шалон-сюр-Луар Місто середньовічних ярмарків Провен Гавр — центр міста, відновлений Огюстом Перре Пор де ла Люн Укріплення Вобана Єпископське місто Альбі Косси і Севенни, середземноморський агропасовищний культурний ландшафт Доісторичні пальові поселення в Альпах² Кам'яновугільний басейн у регіоні Нор — Па-де-Кале[en] Печера Шове з палеолітичними малюнками Бургундія (виноробний регіон) Гірські схили, будинки та підвали Шампані Природні Миси Жиролата і Порто, природний резерват Скандола і скелясті бухти «каланки» біля міста П'яна Лагуни Нової Каледонії Піки, кратери та вали на острові Реюньйон Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи3 Змішані Район гори Монте-Пердідо в Піренеях4 1 — спільно з Бельгією; ² — спільно з Австрією, Італією, Німеччиною, Словенією та Швейцарією; 3 — спільно з 17 іншими країнами; 4 — спільно з Іспанією

п о р Світова спадщина ЮНЕСКО за регіонами Африка • Арабські країни • Азія і Тихоокеанський регіон • Європа і Північна Америка • Латинська Америка і Кариби

Географія та географічні карти Atlas Obscura · GeoNames Словники та енциклопедії Велика данська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · BabelNet · Encyclopædia Britannica Довідкові видання світова спадщина ЮНЕСКО · світова спадщина ЮНЕСКО · Французька Вікідія Нормативний контроль BNF: 120410982 · Freebase: /m/01c42_ · GND: 4313599-7 · Mérimée: PA00103291 · SUDOC: 028610342 · VIAF: 236953380 · WorldCat: viaf-236953380