Політичні партії Росії — Вікіпедія

Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Росії
Категорія КатегоріяІнші країни

Згідно з інформацією з вебсайта Міністерства юстиції Російської Федерації, станом на 25 червня 2016 р., відповідно до Федерального закону «Про політичні партії», було зареєстровано 7 політичних партій.[1]

Список в алфавітному порядку:

Восени 2008 року декілька партій оголосили про припинення свого існування:

  • 25 вересня Партія соціальної справедливості ухвалила рішення про розпуск.[2].
  • 15 листопада з'їзди «Громадянської сили», Демократичної партії Росії та «Союзу правих сил» проголосували за розпуск своїх партій. Розпуск партії «Союзу правих сил» оспорювався в суді прихильниками збереження партії.[3][4] 21 січня 2009 р. ліквідація була визнана законною.[5]. Замість цих партій сформована партія Вірна справа.

У 2009 році припинили своє існування 7 партій[6]:

25 червня 2009 р. Політична партія «Справедлива Росія: Батьківщина/Пенсіонери/Життя» ухвалила рішення скоротити свою назву до «Справедлива Росія».[7]

12 квітня 2011 р. Європейський суд з прав людини визнав незаконною ліквідацію Республіканської партії Росії.[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Список зарегистрированных политических партий [Архівовано 10 лютого 2012 у Wayback Machine.](проверено 10.12.2011)
  2. http://www.pp-pss.ru/main.php?ID=505488. Архів оригіналу за 27 січня 2012. Процитовано 7 лютого 2012.
  3. http://bia-news.ru/news/70670[недоступне посилання з червня 2019]
  4. http://www.oreanda.ru/ru/news/20081115/common/events/article346232/. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 7 лютого 2012.
  5. http://lenta.ru/news/2009/01/21/sps/. Архів оригіналу за 3 січня 2012. Процитовано 7 лютого 2012.
  6. Министерство юстиции РФ. Пояснения к изменению списка партий. Архів оригіналу за 14 листопада 2011. Процитовано 7 лютого 2012.
  7. ИА «PenzaNews». Партия «Справедливая Россия» изменила название[недоступне посилання з червня 2019]
  8. ЕСПЧ признал незаконным роспуск Республиканской партии России. Лента.ру 12.04.2011. Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 7 лютого 2012.

Посилання[ред. | ред. код]