Політична реабілітація — Вікіпедія

Політична реабілітація, більш правильно Кримінально-правова реабілітація^[1] — поновлення доброго імені, репутації несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини. Також, відновлення в правах людини, стосовно якої скасовано судовий вирок.

В СРСР[ред. | ред. код]

Докладніше: Реабілітація жертв політичних репресій в колишньому СРСР

Реабілітація жертв політичних репресій в коли́шньому СРСР, у тому числі в Українській РСР, розпочалася після смерті Йосипа Сталіна. У період «хрущовської відлиги» насамперед було перевірено справи, сфабриковані у 1937–1938 роках, сотні тисяч несправедливо засуджених людей було реабілітовано. Процес реабілітації відбувався за ініціативи та під контролем Комуністичної партії Радянського Союзу, мав обмежений характер.

В Україні реабілітовано, починаючи з 1956, більшість репресованих за час «культу особи» українських письменників, митців та деяких учених (із репресованих істориків, літературознавців, економістів і соціологів реабілітовано лише одиниці).

Див. також[ред. | ред. код]

Реабілітація жертв політичних репресій в колишньому СРСР

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Оскільки реабілітувати можна не тільки від «політичних» злочинів.

Література[ред. | ред. код]

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Це незавершена стаття з права.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Оскільки реабілітувати можна не тільки від «політичних» злочинів.

[1]