French
DeutschПожарський Дмитро Михайлович — Вікіпедія
| Пожарський Дмитро Михайлович | |
|---|---|
| рос. Дми́трий Пожа́рский | |
 | |
| Ім'я при народженні | рос. Дми́трий Миха́йлович Пожа́рский |
| Народився | 1 листопада 1577[1] |
| Помер | 20 (30) квітня 1642[1] (64 роки) Москва, Московське царство |
| Поховання | Monastery of Saint Euthymiusd |
| Країна | Московське царство |
| Діяльність | політик, військовослужбовець, державний діяч |
| Учасник | Повстання Болотникова і Московська битва |
| Титул | князь |
| Військове звання | воєвода |
| Конфесія | православ'я |
| Діти | Pyotr Pozharskyd, Fyodor Pozharskyd і Ivan Pozharskyd |
 | |
Дмитро́ Михайлович Пожа́рський (1 листопада 1578 — 20 квітня 1642) — московитський державний і військовий діяч, князь, боярин (1613). У період польської і шведської інтервенції початку XVII століття 1608—1610 був прибічником Василя Шуйського в його боротьбі проти Лжедмитрія ІІ. Один з організаторів і керівників народного ополчення (разом з Мініним) в 1611—1612 роках. У 1612 році це ополчення під його керівництвом звільнило Москву від поляків. Керував воєнними діями проти поляків у 1613–1618. Його вважають національним героєм Росії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Після 1612 життя князя складалося наступним чином.
У 1613 при вінчанні на царство Михайла Романова, першого царя нової династії, Пожарського нагородили боярством, а під час вінчання він ніс знак царської влади — державу. Як відомо, він витратив близько 30 000 карбованців щоб домогтися престолу, але невдало[2].
У 1618 взяв активну участь у відбитті походу польського королевича Владислава, що не залишав надій зайняти московський престол.
У 1619 під орудою Пожарського заснували Ямський наказ, а з 1624 по 1628 був керівником Розбійного наказу.
У серпні 1628 призначили воєводою в Новгород. Потім він взяв участь у Смоленській війні й мирних переговорах з поляками, пізніше є начальником Московського Судного наказу.
У 1638 був воєводою в Переяславлі-Рязанському.
Див. також[ред. | ред. код]
- 7979 Пожарський — астероїд, який назвали на честь боярина[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Зинько М. А. ПОЖАРСКИЙ ДМИТРИЙ МИХАЙЛОВИЧ // Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004. — Т. 26. — С. 577.
- ↑ Белинский, Виссарион (15 травня 2022). Письма (1841–1848). Litres. Процитовано 25 травня 2023.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.) - ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Пожарський Димитрій Михайлович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 237.
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (жовтень 2018) |
 | Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
