Повільна журналістика — Вікіпедія

«Повільна журналістика» — це субкультура новин, породжена розчаруванням у якості журналістики, яку роблять мейнстримні медіа. Повільна журналістика має ті самі цінності, що й інші підмножини «повільного» руху, які декларують за свою мету створити хороший, чистий та справедливий продукт.^[1]

У рамках «повільної журналістики» у багатьох країнах світу з'явилися спеціалізовані медіа, які проголошують себе антидотом традиційним ЗМІ, що «наповнені передрукованими прес-релізами, рекламною дурницею та „чурналістикою“».^[2] Натомість повільна журналістика схильна зосереджуватися на вдумливих статтях та глибоких журналістських рослідуваннях.^[3]

Дослідження повільної журналістики[ред. | ред. код]

Повільна журналістика неодноразово ставала предметом наукових досліджень:

У 2011 році професор Пітер Лауфер видав книгу «Повільні новини: Маніфест для критичного споживача новин» (англ. Slow News: A Manifesto for the Critical News Consumer), яка вийшла у Видавництві Університету штату Орегон (англ. Oregon State University Press)
У серпні 2018 року Дженніфер Рауч, освітянка та дослідниця, що досліджує альтернативні медіа, медіаактивізм та популярну культуру, опублікувала книгу «Повільні медіа: чому повільність дає задоволення, є стійкою та розумною» (англ. Slow Media: Why Slow is Satisfying, Sustainable & Smart), яка вийшла в Oxford University Press.
У березні 2019 року Даніеле Налбон (італійський журналіст) та Альберто Пуліафіто (італійський журналіст, письменник і режисер, головний редактор італійської онлайн-газети «Slow News») видали книгу «Повільна журналістика: Хто убив журналістику?» італ. Slow Journalism - Chi ha ucciso il giornalismo?; вона вийшла у видавництві Fandango Libri.

Приклади повільної журналістики[ред. | ред. код]

До видань, які займаються повільною журналістикою, входять:

24h01, Бельгія
De Correspondent, Нідерланди
Delayed Gratification, Велика Британія
ProPublica, США
Slow News, Італія
Zetland, Данія

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Masurier, Megan Le (4 березня 2015). What is Slow Journalism?. Journalism Practice. 9 (2): 138—152. doi:10.1080/17512786.2014.916471. ISSN 1751-2786.
↑ Delayed Gratification - Why Slow Journalism Matters. www.slow-journalism.com. Процитовано 5 травня 2016.
↑ Jean-François Sacré (14 червня 2017). "Wilfried", le nouveau magazine belge de "slow journalism". L'Echo (French) . Процитовано 29 квітня 2020.

[1] Masurier, Megan Le (4 березня 2015). What is Slow Journalism?. Journalism Practice. 9 (2): 138—152. doi:10.1080/17512786.2014.916471. ISSN 1751-2786.

[2] Delayed Gratification - Why Slow Journalism Matters. www.slow-journalism.com. Процитовано 5 травня 2016.

[3] Jean-François Sacré (14 червня 2017). "Wilfried", le nouveau magazine belge de "slow journalism". L'Echo (French) . Процитовано 29 квітня 2020.

[1]

[2]

[3]