Повстенко Олекса Іванович — Вікіпедія

Повстенко Олекса Іванович
Народився 25 лютого 1902(1902-02-25)
м. Хащувате, Гайсинський повіт, Подільська губ. Р.І.
Помер 1973
Вашингтон, США
Поховання Цвинтар святого Андрія
Країна  УНР
 Українська РСР
 СРСР
 США
Діяльність архітектор, музейник
Заклад Державний архітектурно-історичний заповідник «Софійський музей»
Учасник Українська революція (1917—1921)
Посада директор музеюd

Олекса Іванович Повстенко (* 25 лютого 1902(19020225) — 15 січня 1973) — український архітектор, історик мистецтва, член наукової ради Софійського архітектурно-історичного музею (1939—1941), а від 1941 — директор. Олекса Повстенко 1941 року врятував святу Софію від знищення радянськими військами перед їх відступом під час Другої світової війни, а на еміграції написав про неї свою цінну монографію, яку досі вважають неперевершеною у своїй тематиці:[1]Учасник визвольної боротьби УНР — козак 6-ї Запорізької дивізії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1902 року на Поділлі, в селі Хащувате, Гайсинського повіту[2].

Учасник Українських визвольних змагань, був козаком Богданівського полку.

У 1927 році закінчив Волинський індустріальний політехнікум в Житомирі та аспірантуру НДІ промислового будівництва в Харкові.

Викладав у Харківському будівельному технікумі до 1934 р[3].

У 1935 році після перенесення столиці УРСР в Київ отримав посаду архітектора в Наркоматі освіти[2].

В 30-ті роки проектував будівлі шкіл, бібліотек, клубів в різних містах України, будинок обсерваторії в Харкові та ін., приймав участь в архітектурних виставках.

В 1937 році Повстенко призначений керівником відділу при республіканському правлінні Спілки архітектури України.

В 1941 році Олекса Іванович став директором Софіївського музею, перешкодив підриву собору під час відступу радянських сил з Києва.

В роки війни, німці заарештували Лева Силенка. Олекса Повстенко, Нестор Городовенко, Віктор Приходько та Петро Дяченко виступили поручителями, і Силенко був звільнений. У розмові О. Повстенко сказав: "Бачу, на обличчі сліди есесівських ударів. Вони могли тебе розстріляти або вислати у Німеччину до концтабору. Ми за тебе поручилися, як знаєш. Краще, якби ти виїхав за межі України - до Словаччини, Німеччини чи Австрії, а звідти до Швейцарії. Або у Галичині підеш до партизанів. Але, як на мене, ти родився бути філософом і на солдата не надаєшся".[4]

Під час окупації потрапив у німецький концтабір, звідки був визволений у 1945 році і опинився в американській зоні окупації.

З 1949 року мешкав в США.

У 1954 році вийшла праця Повстенка Катедра св. Софії у Києв видання УВАН у Нью-Йорку, в якій розмістив 336 фотографій святині. Друк цієї роботи спонукав видання аналогічного дослідження в УРСР, але вже з метою продемонструвати «постійну турботу партії й уряду про видатну пам'ятку архітектури»:[1]

З 1959 року — архітектор-проектувальник Капітолію США. Також розробляв проекти на замовлення бібліотеки Конгресу США, Верховного суду, сенату США, ботанічного саду.

Приймав участь у житті української діаспори, був членом Української вільної академії наук і Наукового товариства імені Тараса Шевченка[3].

Помер 1973 року у Вашингтоні, похований на українському православному цвинтарі в Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

16 серпня 2023 року у місті Дніпро вулицю Дунаєвського перейменували на вулицю Олекси Повстенка.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Інтродукція, С. 19 // Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби: 1992—2002. — К.: Висока Полиця, ВД Факт, 2011. — 504 с.
  2. а б Єсюнін С. (2021). Забудова та архітектура м.Проскурова у 20-х-30-х роках ХХ ст.(Хмельницькі краєзнавчі студії). Хмельницький: ФОП Стрихар. с. 108.
  3. а б Українець, який проєктував американський Капітолій. ukrrain.com. Процитовано 3 травня 2023.
  4. http://chtyvo.org.ua/authors/Lysenko_Svitoslava/Uchytel_Sylenko/
  • Микола Кресальний. Софійський заповідник у Києві: Архітектурно-історичний нарис. — К.: Держбудвидав, 1960.

Праці[ред. | ред. код]

  • Повстенко О. Історія українського мистецтва ч. 1. — Нюрнберґ-Фюрт: Час, 1948. — 56 с.
  • Повстенко О. Катедра св. Софії у Києві. — Нью-Йорк: УВАН, 1954. — 471 с.
  • Повстенко О. Військова катедра св. Миколи в Києві (до 20-тиліття з часу руйнування)// Нові дні. — Торонто. — Липень/серпень 1956. — Ч. 78/79. — С. 17-23.
  • Повстенко О. Катедра Св. Софії у Києві й доля архітектурних пам'яток великокняжої доби. — Нью-Йорк: Свобода, 1969. — 31 с.; 2-е видання: Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. Вип. IV: збірка наукових праць, присвячена 170-літтю з дня народження Никодима Павловича Кондакова (1844–1925) / Від. ред. д. іст. наук, проф. Ю. А. Мицик; упоряд. Д. С. Гордієнко, В. В. Корнієнко. – К., 2014. – С. 563–586.
  • Повстенко, Олекса. Катедра св. Софії у Києві в 1920–1940 роках / Олекса Повстенко // Пам’ятки України. — 1996. — № 3–4. — С. 12–15.
  • Повстенко О. І. Золоті ворота / публікація, редагування Д. С. Гордієнка // Софійські читання. Матеріали VII міжнародної науково-практичної конференції “До 90 річчя від дня народження відомого дослідника пам’яток Національного заповідника “Софія Київська”, д. і. н. Сергія Олександровича Висоцького”. К., 2015. С. 353–355.
  • Повстенко О. І. Велика княгиня Ольга в народній пам’яті і в історії Києва / публікація, редагування Д. С. Гордієнка // Софійські читання. Матеріали VII міжнародної науково-практичної конференції “До 90 річчя від дня народження відомого дослідника пам’яток Національного заповідника “Софія Київська”, д. і. н. Сергія Олександровича Висоцького”. К., 2015. С. 356–367.


Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Одарченко П. Олекса Повстенко: архітектор і мистецтвознавець // Сучасність. Мюнхен, 1973. Ч. 9(153). С. 61–75.
  • Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
  • Малаков Д. Архітектор Олекса Повстенко // Малаков Д. Про киян відомих і невідомих. К.: Киїй, 2019. С. 268–294.
  • Гордієнко Д. Питання охорони пам’яток в Україні в умовах повоєнної окупації у працях Олекси Повстенка // Карнабідівські читання: зб. наук. пр. / Нац. архітектур.-іст. заповідник “Чернігів стародавній”, Центр пам’яткознавства Нац. акад. наук України і Укр. т ва охорони пам’яток історії та культури; [редкол.: Ю. О. Соболь (голова) та ін.]. – Чернігів: Десна Поліграф, 2019. Вип. 4. С. 93–104.

Посилання[ред. | ред. код]