Поверхневий карст — Вікіпедія

Поверхневий карст. Крим. Ялтинська яйла. 2015 р.

Поверхне́вий карст, зовнішній карст, або відкритий карст — один з двох типів карсту; форма рельєфу, що виникла в процесі карстування земної поверхні. Породи, що карстуються, лежать безпосередньо на поверхні, тому швидко розмиваються потоками вод від атмосферних опадів, що призводить до суттєвих змін у рельєфі.

До поверхневих карстових форм рельєфу відносяться[1]:

  • карри;
  • понори;
  • карстові вирви;
  • карстові улоговини;
  • карстові колодязі;
  • карстові шахти.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Поверхневий карст // Загальна геологія. Навчальний посібник /. І. С. Паранько, А. О. Сіворонов, В. Д. Євтєхов. — Кривий Ріг: Мінерал. — 2003. — С. 213—214

Джерела[ред. | ред. код]