Плутон (міфологія) — Вікіпедія

Плутон
Батько Сатурн
Брати, сестри Веста, Glaucad, Юпітер, Нептун, Керера і Юнона
У шлюбі з Прозерпіна
Плутон (1592) Аґостіно Караччі. Бог підземного світу тримає скіпетр і ключ. Збоку — Цербер.

Плутон (лат. Pluto) — в античній міфології бог підземного світу, володар «царства тіней» померлих, син Сатурна й Опс, брат Юпітера, Нептуна й Керери.

У римській міфології збірний образ Плутона часто переплітається з богами підземного світу ранішого часу — Евбулеєм, Dis Pater та Орком, що мають очевидне походження від підкорених римлянами народів.

Атрибутами Плутона є четвірка чорних коней (один із них — Аластор[1]).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. LacusCurtius • Claudian — The Rape of Proserpine: Book I. Penelope.uchicago.edu. 1922. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 28 березня 2012. 

Джерела[ред. | ред. код]

Ulrich Hoefer: Pluton. У Wilhelm Heinrich Roscher (Hrsg.): Ausführliches Lexikon der griechischen und römischen Mythologie. Band 3,2, Leipzig 1909, Sp. 2568—2572(нім.)

Посилання[ред. | ред. код]