Плезанс Антіохійська — Вікіпедія

Плезанс Антіохійська
фр. Plaisance de Poitiers
Народилася 1235
Померла 1261[1]
Діяльність консортка
Титул queen consort of Cyprusd
Посада Регент Кіпруd і regent of Jerusalemd
Батько Богемунд V
Мати Lucia of Segnid
Брати, сестри Боемунд VI (князь Антіохії)
У шлюбі з Генріх I і Balian of Arsufd
Діти Гуго II

Плезанс Антіохійська або Плезанс де Пуатьє (фр. Plaisance de Poitiers; 1235/1236 — вересень 1261) — королева-консорт і регент Кіпрського королівства, а також регент (від імені свого сина — Гуго II) Єрусалимського королівства.

Біографія[ред. | ред. код]

Князівство Антіохія та графство Триполі (зеленим), а також Вірменське королівство Кілікія (синім) за часів батька Плезанс Боемунда V.

Плезанс народилась в родині Боемунда V Антіохійського та Лючієни ді Кассамо-Сені, родички папи Інокентія III[2][3]. У 1250 році вона вийшла заміж за короля Кіпру Генріха I, який помер у 1253 році. Новим королем Кіпру став їх малолітній син Гуго II, від чийого імені Плезанс стала правити як регент. Плезанс знову вийшла заміж — за Баліана д'Арзуф, але незабаром вони розлучилися і в 1258 їх шлюб був анульований.

Офіційним королем Єрусалима в цей час був король Німеччини Конрад IV, який ніколи не бував в Святій Землі. У 1254 році він помер, і титул перейшов до його сина Конрадина, який також перебував в Німеччині. По праву народження пост регента належав неповнолітньому Гуго II, який був наступним у списку спадкування і до якого перейшов би трон у разі, якби Конрадин не дожив до повноліття. В 1258 брат Плезанс, Боемунд VI привіз її з малолітнім Гуго в Акру і зажадав, щоб місцеві барони визнали їх, відповідно, королем Єрусалима і регенткою. З цим погодилися Жан д'Ібелін (граф Яффи та Аскалона), тамплієри та лицарі Тевтонського ордену, проте госпітальєри та інші стали в опозицію, воліючи визнавати титул Єрусалимського короля за відсутнім Конрадином.

Плезанс померла в 1261 році, і регентство над Кіпрським королівством перейшло до Гуго де Пуатьє, а регентство над Єрусалимським королівством — до її зведеної сестри Ізабелли де Лузіньян.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б http://www.genealogics.org/getperson.php?personID=I00093370&tree=LEO
  2. Recueil des historiens des croisades. Historiens occidentaux. Tome second / publ. par les soins de l'Académie royale des inscriptions et des belles-lettres (FR) . 1844-1895.
  3. Cange, Charles du Fresne Du (1869). ¬Les familles d'outre-mer (фр.). Impr. Nationale.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Edbury, Peter W. (1997), John of Ibelin and the Kingdom of Jerusalem, Boydell Press