Пйотр Вода зі Щекоцин — Вікіпедія

Пйотр Вода зі Щекоцин
пол. Piotr Woda ze Szczekocin
POL COA Odrowąż
POL COA Odrowąż
родовий герб Одровонж
підканцлер коронний
1438 — 1454
Монарх Владислав III Варненчик, Казимир IV Ягеллончик
Попередник Вінцентій Кот
Наступник Томаш Стшемпінський
Помер 18 вересня 1454(1454-09-18)[1][2]
Хойніце, Хойницький повіт, Поморське воєводство, Республіка Польща[2]
Відомий як державний діяч
Країна Королівство Польське
Alma mater Ягеллонський університет (1415)
Батько Ян зі Щекоцинd
Релігія католицтво

Пйотр Вода зі Щекоцин гербу Одровонж (пом. 1454) — державний діяч Королівства Польського, підканцлер коронний, староста ольштинський, завихостський, холмський і луківський.

Життєпис[ред. | ред. код]

Був сином Яна зі Щекоцин[pl], люблінського каштеляна, і Офки, доньки Збіґнєва з Вельґомлинів. Мав двох братів — Яна та Добеслава.

Вперше Пйотр згадується у джерелах 1403 року, коли як клірик дієцезії краківської отримав канонію крушвицьку. 1409 року став студентом факультету мистецтв Краківського університету, 1415 року отримав ступінь бакалавра.

У королівській канцелярії розпочав працювати найпізніше 1420 року, коли він згадується як нотаріус короля Владислава II Ягайла. 1421 року покинув канонію крушвицьку — ймовірно, звідтоді припинив свою церковну кар'єру.

Перебуваючи при королівському дворі, у 1427 році разом з іншими придворними та братом Добеславом був звинувачений у перелюбі з королевою Софією Гольшанською. Тоді ж він утік з Польщі до двору угорського короля та імператора Священної Римської імперії Сигізмунда Люксембурзького. 1428 року брав участь у битвах з турками на боці останнього, під кінець травня потрапив у полон, звідки король Сигізмунд його викупив. 1429 року, коли з королеви Софії, котра була приблизно на 40 років молодша за Владислава Ягайла, було знято звинувачення, Пйотр і Добеслав повернулися до королівського двору та підтримували становлення та різноманітну діяльність синів Ягайла[3].

Після смерті батька 1432 року, Пйотр одідичив Ольштинське староство, на якому його батько мав записи на суму 1200 гривень, виданих у 1406–1417 роках. Пізніше він отримав ще більше сум від Ольштинського староства (1400 гривень у 1433–1443 роках)[4].

Після смерті Владислава Ягайла Пйотр Вода приєднався до партії Збіґнєва Олесніцького та невдовзі, у лютому 1438 року, обійняв посаду підканцлера коронного, на якій перебував до кінця життя.

Восени 1438 Пйотр брав участь у королівській виправі з метою отримання чеської корони, за що був щедро винагороджений королем Владиславом Варненчиком. Він був прихильником королівської дунайської політики, тому перебував з королем в Угорщині протягом 1440–1444 років. У військовому поході проти турків 1444 року він виставив підрозділ 100 озброєних вояків, брав участь у битвах. Перебував біля короля до 22 вересня, потім імовірно був відправлений останнім до Польщі з королівською відповіддю польській шляхті, котра вимагала повернення короля. Цього ж року став старостою хелмським.

Під час елекційного сейму у Пйотркуві 27–28 березня 1446 року Пйотр Вода підтримав кандидатуру мазовецького князя Болеслава. Він також брав участь у легації (13 польських шляхтичів), яка вирушила з Парчівського з'їзду в середині вересня 1446 року до Берестя-Куявського, щоб просити Казимира Ягеллончика зайняти престол у Польщі. Цього ж року отримав староство луківське.

Перебував з новим королем у Литві (1447–1448, 1450–1451, 1452–1453). Залишався пов'язаним з табором королеви-матері, тому підтримував пруську політику короля. У квітні 1454 року як королівський посол брав участь у сеймі литовському в Бересті-Куявському, де вирішувалися питання приналежності Волині і стосунків Литви з Тевтонським орденом.

1454 року Пйотр Вода взяв участь у війні з Тевтонським орденом, загинув 18 вересня у битві під Хойницями[4].

Сім'я[ред. | ред. код]

Мав дружину Молґожату, у них було двоє дітей:

  • Павел (пом. після 1481) — староста ольштинський, луковський і завихостський.
  • Софія (?1430 — після 1479) — дружина Пйотра Потоцького (пом. 1475) — дідича Седльців, Потоку, тенутарія з Яновиць.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/piotr-woda-ze-szczekocin-h-odrowaz-zm-1454-podkanclerzy-kr-pol
  2. ↑ а б Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 107. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  3. ↑ Hubert Sarnowski (12 травня 2018). Znamienici Łodzie i Odrowąże. Głos Polonii - Dwutygodnik Polonii kanadyjskiej.
  4. ↑ а б Karol Nabiałek, Działalność finansowa Pawła Olsztyńskiego ze Szczecina herbu Odrowąż : przyczynek do aktywności gospodarczej możnych małopolskich w XV wieku, Średniowiecze Polskie i Powszechne 6 (10), 2014, s. 289.

Література[ред. | ред. код]

  • Ożóg K. Piotr Woda ze Szczekocin // PSB. — Wrocław etc, 1981. — T. XXVI. — S. 434-436. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

підканцлери краківські, короля, двору
Ян (1307—1309) • Здіслав (1310—1313) • Збіґнєв із Щижиця (1315—1320) • Пйотр Щижик із Фалкува (1322—1333) • Сєнґнєв із Ґрембошува (1333—1343) • Пйотр Щижик із Фалкува (1343—1345) • Томіслав із Мокрського (1346—1359) • Ян з Буська (1360—1366) • Янко із Чарнкова (1367—1370) • Завіша Курозвенцький (1371—1373)
підканцлери коронні
Шимон з Рушкова (1377—1381) • Клеменс Москажевський (1387—1402) • Миколай Тромба (1403—1412) • Дунін зі Скшинського (1412—1418) • Ян Шафранєц (1418—1423) • Станіслав Цьолек (1423—1428) • Владислав Опоровський (1428—1434) • Вінцентій Кот (1434—1437) • Пйотр Вода зі Щекоцин (1438—1454) • Томаш Стшемпінський (1454—1455) • Ян Лютек із Бжезя (1455—1464) • Войцех Жихлінський (1464—1471) • Збіґнєв Олешніцький (1472—1476) • Станіслав Курозвенцький (1476—1479) • Анджей Опоровський (1479—1483) • Ґжеґож Любранський (1484—1497) • Вінцентій Пшерембський (1497—1499) • Мацей Джевіцький (1501—1511) • Кшиштоф Шидловєцький (1511—1515) • Петро Томіцький (1515—1535) • Павел Вольський (1537—1539) • Самуель Мацейовський (1539—1547) • Миколай Ґрабя (1547—1549) • Ян Оцеський (1550—1552) • Ян Пшерембський (1552—1559) • Філіп Паднєвський (1559—1562) • Пйотр Мишковський (1562—1569) • Францішек Красінський (1569—1574) • Пйотр Дунін-Вольський (1574—1576) • Ян Замойський (1576—1578) • Ян Боруковський (1578—1584) • Войцех Барановський (1585—1591) • Ян Тарновський (1591—1598) • Пйотр Тиліцький (1598—1605) • Мацей Пстроконський (1605—1606) • Станіслав Мінський (1606—1607) • Лаврентій Гембицький (1607—1609) • Фелікс Криський (1609—1613) • Генрик Фірлей (1613—1618) • Анджей Ліпський (1618—1620) • Вацлав Лещинський (1620—1625) • Станіслав Лубенський (1625—1627) • Якуб Задзик (1627—1628) • Томаш Замойський (1628—1635) • Петро Гембицький (1635—1638) • Єжи Оссолінський (1638—1643) • Александер Тшебінський (1643—1644) • Андрій Лещинський (архієпископ) (1645—1650) • Єронім Радзейовський (1650—1652) • Стефан Корицінський (1652—1653) • Анджей Тшебіцький (1653—1658) • Миколай Пражмовський (1658) • Богуслав Лещинський (1658—1659) • Ян Лещинський (1661—1666) • Анджей Ольшовський (1666—1676) • Ян Стефан Виджга (1676—1677) • Ян Вельопольський (1677—1679) • Ян Малаховський (1679—1681) • Ян Кшиштоф Ґнінський (1681—1685) • Августин Міхал Стефан Радзейовський (1685—1689) • Кароль Тарло (1689—1702) • Ян Шембек (1702—1712) • Ян Казімєж де Альтен Бокум (1712—1721) • Ян-Олександр Ліпський (1724—1735) • Ян Малаховський (1735—1746) • Міхал Водзіцький (1746—1764) • Анджей Миколай Млодзейовський (1764—1767) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1767—1780) • Антоній Окенцький (1780) • Яцек Малаховський (1780—1786) • Мацей Ґжеґож Ґарниш (1786—1790) • Гуго Коллонтай (1791—1794) • Войцех Юзеф Скаршевський (1793—1795)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пйотр_Вода_зі_Щекоцин&oldid=39032804