Перренати — Вікіпедія

Перрена́ти — солі перренатної кислоти. Вони також мають застарілу назву «ренієвокислі солі». Перренат-іон ReO4 має тетраедричну будову, як показано ІЧ та раманівською спектрометрією. В цій кислоті реній має ступінь окиснення +7 та d0 конфігурацією.

Іон перренату стабільний у широкому діапазоні pH та може бути осаджений з розчину органічними або неорганічними катіонами. При високих значеннях pH перренати утворюють мезо-форму ReO53-.

Перренат-аніон також використовують, зважаючи на його слабку здатність до координування. Він є слабшою льюїсівською основою ніж I- або Br- але сильніший ніж ClO4- або BF4-. Тверді перренати забарвлені кольором катіону. Солі лужних металів, наприклад, KReO4 використовуються у промисловості ренію та у лабораторії. Структурно ReO4- подібні до перхлоратів, ClO4-: вони часто ізоморфні.

Типово отримують перренати лужних металів:

Перренати можуть мати не тільки металічні катіони, а й складні елементоорганічні:

При взаємодії з іонами-лігандами перренат-іон може утворювати координаційні сполуки:

В результаті реакції із сульфурвмісними відновниками утворюються тіоперренати:

Використання найпростішої солі — перренату калію дозволяє створити широкій ряд сполук ренію.

Перренати є аналогами перманганатів, однак перренати мають значно менший окисно-відновний потенціал.