Патрісіо Айлвін — Вікіпедія

Патрісіо Айлвін Patricio Aylwin
31-й президент Чилі
11 березня 1990 — 11 березня 1994
Попередник	Августо Піночет
Наступник	Едуардо Фрей Руіс-Тагле
Народився	26 листопада 1918(1918-11-26)[1][2][…] Вінья-дель-Мар, Вальпараїсо, V Регіон Вальпараїсо, Чилі[4]
Помер	19 квітня 2016(2016-04-19)[5][2][…] (97 років) Провіденсія, Сантьяго (провінція), Столичний Регіон Сантьяго, Чилі[4]
Похований	Santiago General Cemeteryd
Відомий як	адвокат, викладач університету, правник, політик
Місце роботи	Католицький університет Чилі і Чилійський університет
Країна	Чилі
Alma mater	Чилійський університет і Internado Nacional Barros Aranad
Політична партія	Християнсько-демократична партія
Батько	Miguel Aylwin Gajardod
У шлюбі з	Леонор Оярзун
Діти	Mariana Aylwin Oyarzúnd
Релігія	католицтво
Нагороди	Премія Північ-Південьd Fulbright Prized (1998) Програма Фулбрайта Почесний доктор Університету Сантьяго-де-Чиліd honorary doctor of Waseda Universityd
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Патрісіо Айлвін Асо́кар (ісп. Patricio Aylwin Azócar; 26 листопада 1918, Вінья-дель-Мар, Чилі — 19 квітня 2016) — чилійський політик, перший демократично обраний президент Чилі після періоду диктатури Піночета.

Біографія[ред. | ред. код]

Патрісіо Айлвін народився в кінці 1918 року в передмісті великого міста Вальпараїсо, був старшою дитиною серед п'яти дітей своїх батьків.

У 1943 році він закінчив Чилійський університет за фахом юрист. Займався викладацькою діяльністю в Папському Католицькому університеті Чилі Сантьяго. У цей час він став одним із засновників найбільшої в Чилі Християнсько-демократичної партії. У 1950 — 1970-ті роки неодноразово обирався головою Християнсько-демократичної партії.

З 1965 сенатор, у 1971—1973 голова сенату. В цю епоху і відбулося захоплення влади в Чилі генералом Аугусто Піночетом. Національний Конгрес Чилі був розпущений, всі партії в країні заборонені. З 1980 року Патрісіо Эйлвин очолив боротьбу опозиції за демократичні вибори в країні.

У 1988 році ХДП створила спільно з Соціалістичною партією Чилі та іншими партіями Коаліцію партій за демократію (ККД), яка на виборах 1989 року висунула Эйлвина кандидатом у президенти. Эйлвин переміг, набравши 55 % голосів і став першим демократично обраним президентом Чилі після диктатури Піночета.

На наступних виборах в 1993 році ККД висунула кандидатом у президенти Едуардо Фрея.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Вікісховище · C-SPAN Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво Internet Movie Database · KinoPoisk.ru · The Movie Database Генеалогія та некрополістика FamilySearch Family Tree · Find a Grave · Geni.com · WikiTree Література та бібліографія Index Theologicus Тематичні сайти SNAC · Дипломатичні документи Швейцарії Словники та енциклопедії Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Brockhaus Enzyklopädie · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · Prabook · Proleksis Encyclopedia · Treccanis Dizionario di Storia Довідкові видання Munzinger IBA · SNAC · Quirinale.it Нормативний контроль BAV: ADV10931134 · BLBNB: 000163296 · BNC: a20110686 · BNCHL: 000011467 · BNE: XX964322 · BNF: 12225785j · CANTIC: 981058617405006706 · CCAB: 000039136 · CiNii: DA09891260 · FAST: 137324 · Freebase: /m/02mw7j · GND: 119408090 · GTAA: 77061 · ISNI: 0000000115755228 · J9U: 987007467534605171 · LCCN: n84229454 · NCF: ncf11171624 · NDL: 00662634 · NLI: 001411520 · NTA: 132934418 · RERO: 02-A009267540 · SUDOC: 030942942 · VcBA: 495/216357 · VIAF: 76368604 · WorldCat: lccn-n84229454

п о р Президенти Чилі   Мануель Бланко Енкалада (1826) • Агустін Ейсагірре (в.о., 1826—1827) • Рамон Фрейре (1827) • Франсіско Антоніо Пінто (1827—1829) • Франсіско Рамон Вікунья Ларраін (1829) • Франсіско Руїс-Тагле (в.о., 1830) • Хосе Томас Овальє (1830—1831) • Фернандо Еррасуріс (в.о., 1831) • Хосе Хоакін Прієто (1831—1841) • Мануель Бульнес (1841—1851) • Мануель Монтт (1851—1861) • Хосе Хоакін Перес Маскаяно (1861—1871) • Федеріко Еррасуріс Саньярту (1871—1876) • Анібал Пінту (1876—1881) • Домінго Санта Марія (1881—1886) • Хосе Мануель Бальмаседа (1886—1891) • Хорхе Монтт (1891—1896) • Федеріко Еррасуріс Ечауррен (1896—1901) • Херман Рієско Еррасуріс (1901—1906) • Педро Монтт (1906—1910) • Еліас Фернандес (в.о., 1910) • Еміліано Фігероа Ларраін (в.о., 1910) • Рамон Баррос Луко (1910—1915) • Хуан Луїс Санфуентес (1915—1920) • Артуро Алессандрі (1920—1925) • Луїс Баррос Борґоньйо (в.о., 1925) • Еміліано Фігероа Ларраін (1925—1927) • Карлос Ібаньєс дель Кампо (1927—1931) • Педро Опасо (в.о., 1931) • Хуан Естебан Монтеро Родрігес (в.о., 1931) • Мануель Трукко (в.о., 1931) • Хуан Естебан Монтеро Родрігес (1931—1932) • Карлос Давіла Еспіноза (в.о., 1932) • Бартоломе Гільєрмо Бланш Еспехо (в.о., 1932) • Авраам Оянендел (1932) • Артуро Алессандрі (1932—1938) • Педро Аґірре Серда (1938—1941) • Херонімо Мендес (в.о., 1941—1942) • Хуан Антоніо Ріос (1942—1946) • Альфредо Дуальде Васкес (в.о., 1946) • Габрієль Гонсалес Відела (1946—1952) • Карлос Ібаньєс дель Кампо (1952—1958) • Хорхе Алессандрі Родрігес (1958—1964) • Едуардо Фрей Монтальва (1964—1970) • Сальвадор Альєнде (1970—1973) • Августо Піночет (1973—1990) • Патрісіо Айлвін (1990—1994) • Едуардо Фрей Руіс-Тагле (1994—2000) • Рікардо Лаґос (2000—2006) • Мішель Бачелет (2006—2010) • Себастьян Піньєра (2010—2014) • Мішель Бачелет (2014—2018) • Себастьян Піньєра (2018-2022) • Габрієль Борич (2022—)

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до Чилі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.