French
DeutschПасічник Леонід Іванович — Вікіпедія
| Леонід Іванович Пасічник | |
|---|---|
| рос. Леонид Иванович Пасечник | |
.jpg) | |
 Ватажок терористичного угруповання ЛНР | |
| Нині на посаді | |
| На посаді з | 21 листопада 2018 |
| Прем'єр-міністр | Сергій Козлов |
| Попередник | Ігор Плотницький |
 «Міністр державної безпеки» ЛНР | |
| 9 жовтня 2014 — 24 листопада 2017 | |
| Прем'єр-міністр | Геннадій Ципкалов Сергій Козлов |
| Попередник | посада заснована |
| Наступник | Анатолій Антонов |
 Начальник Стахановського міжрайонного відділу СБУ | |
| 2010 — 2014 | |
| Президент | Віктор Янукович |
| Народився | 15 березня 1970 (54 роки) Ворошиловград, Українська РСР, СРСР |
| Відомий як | політик, військовослужбовець, голова Луганської Народної республіки |
| Країна | СРСР, Україна і Росія |
| Освіта | Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку |
| Alma mater | Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку імені генерала армії О. О. Єпішева |
| Політична партія | Мир Луганщиніd і Єдина Росія |
| Батько | Пасічник Іван Сергійович |
| Звання |  «генерал-майор» ЛНР |
| Нагороди |     |
| главалнр.рф | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Леоні́д Івáнович Пáсічник (нар. 15 березня 1970 року, Ворошиловград, Українська РСР) — колишній український проросійський військовий діяч, співробітник СБУ (1993—2013), колишній полковник СБУ, український колабораціоніст із Росією. Ватажок терористичного угруповання ЛНР із листопада 2017 року, другий після Ігоря Плотницького.
З 9 жовтня 2014 року очолював «міністерство держбезпеки ЛНР». Після переходу на сторону проросійських сил отримав «звання» генерал-майор[1]. Фігурант сайту «Миротворця»[2][3].
Життєпис[ред. | ред. код]
Батько ― Іван Сергійович Пасічник, співробітник міліції, 26 років працював в ОБХСС СРСР. 1975 року його сім'я переїхала до Магадану.
Закінчив Донецьке вище військово-політичне училище інженерних військ і військ зв'язку. З 1993 року — співробітник СБУ, мав звання підполковник. Був начальником підрозділу з боротьби з контрабандою головного відділу «К» Управління СБУ в Луганської області. Став відомий завдяки затриманню 15 серпня 2006 року великої партії контрабанди на КПП «Ізварине» (1,94 мільйони доларів США та 7,24 мільйони російських рублів).
2007 року нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
У 2010—2014 роках — начальник Стаханівського міжрайонного відділу СБУ.
У грудні 2013 року, після початку Революції гідності, звільнився з СБУ у званні полковника. З початком Російсько-української війни перейшов на бік Росії.
З 9 жовтня 2014 — «міністр державної безпеки» ЛНР.[4]
У жовтні 2015 року інший лідер терористів Плотницький відсторонив Пасічника від виконання обов'язків за ініційованого ним розслідування про махінації щодо «міністра палива, енергетики та вугільної промисловості» Дмитра Ляміна. Потім обох було поновлено на посадах. У березні 2016 року ЗМІ[які?] повідомляли, що між Пасічником і Плотницьким назрів серйозний конфлікт, пов'язаний з постачанням у «республіку» палива.
У серпні 2016 року Плотницький звинуватив «спецслужби» ЛНР у бездіяльності після замаху, коли його було важко поранено в результаті вибуху його автомобіля.
З 24 листопада 2017 року Пасічник виконував обов'язки «голови» ЛНР після виходу Плотницького у відставку. Заявив про дотримання угод, підписаних на перемовинах у Мінську.[5]
З листопада 2018 року Пасічник став «головою» ЛНР.
У вересні 2023 року на фінансиста Пасечника Юрія Афанасьєвського було скоєно напад, він отримав численні уламкові поранення[6].
Санкції[ред. | ред. код]
Пасічника як особу, що намагається підривати суверенітет України, додано до санкційних списків деяких країн.[7]
18 листопада 2023 року повторно доданий до санкційного списку України.[8]
Кримінальні справи[ред. | ред. код]
Розшукується СБУ за статтею 109, частиною 1 ККУ — «за дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змову про вчинення таких дій».
В жовтні 2023 року йому повідомили про підозру в участі в організації та проведенні незаконних виборів і добровільному обранні до незаконного органу влади на тимчасово окупованій території[9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нагорода від Ющенка і корупція. Що відомо про нового ватажка "ЛНР" Леоніда Пасічника. Процитовано 4 лютого 2018.
- ↑ Колишній СБУшник, якому дав медаль Ющенко. Хто такий новий ватажок "ЛНР". espreso.tv (укр.). Процитовано 18 жовтня 2023.
- ↑ https://myrotvorets.center/criminal/pasechnik-leonid-ivanovich/
- ↑ Пасечник Леонид Иванович - Myrotvorets.center. Myrotvorets.center (ru-RU) . Процитовано 4 лютого 2018.
- ↑ Колишній СБУшник, якому дав медаль Ющенко. Хто такий новий ватажок "ЛНР". espreso.tv. Процитовано 4 лютого 2018.
- ↑ В "ЛНР" підірвали головного "митника" та "фінансиста" Пасічника, - джерела. РБК-Украина (укр.). Процитовано 5 вересня 2023.
- ↑ ПАСІЧНИК Леонід Іванович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 6 березня 2023.
- ↑ Додаток до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 листопада 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 18 листопада 2023 року № 758/2023 (PDF).
- ↑ СБУ повідомила про нову підозру ватажку "ЛНР" Пасічнику. РБК-Украина (укр.). Процитовано 18 жовтня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Пасічник для Дураковки. Фейкова ЛНР готується до виборів вожака// Укрінформ, 12.10 2018
- Нагорода від Ющенка і корупція. Що відомо про Леоніда Пасічника
Посилання[ред. | ред. код]
- «В СБУ він був дисциплінованим, тихою мишкою». Хто такий новий ватажок «ЛНР» Пасічник?// Радіо Свобода, 3.12.2017
- Пасічник Леонід Іванович // Центр «Миротворець»
|
