French
DeutschПасіфая — Вікіпедія
| Пасіфая дав.-гр. Πασιφάη | |
|---|---|
 | |
| Божество в | давньогрецька міфологія |
| Посада | правитель з давньогрецької міфологіїd |
| Батько | Геліос |
| Мати | Перса або Creted |
| Брати/сестри | Кірка, Еет, Перс і Persesd |
| Діти | Катрей[1][2][3], Аріадна, Федра[4], Акалла, Xenodiced, Андрогей, Девкаліон (син Міноса)[5], Главк, Мінотавр[6], Astraead і Hecaled |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Пасіфая (грец. Πασιφάη) — дочка Геліоса й Персеїди, сестра Еета й Кірки, дружина Міноса, мати Андрогея, Девкаліона, Главка, Катрея, Акалли, Ксенодіки, Аріадни і Федри. Під впливом Афродіти, яка заприсяглася помститись усьому родові Геліоса, за те, що він відкрив Гефестові її зраду з Аресом, Пасіфая запалала нестримною пристрастю до бика. Від цього зв'язку вона народила Мінотавра.
Також Пасіфая — лаконська богиня-провісниця, дочка Атланта, іноді ототожнювана з Кассандрою або Дафною. У храмі Пасіфаї в Таламах прочани намагалися заснути, щоб уві сні почути або побачити провісницю.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Любкер Ф. Catreus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 265.
- ↑ Р. Л. Катрей // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XIVа. — С. 759.
- ↑ Любкер Ф. Minos // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 873.
- ↑ Phaedra // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 21. — P. 341.
- ↑ Любкер Ф. Deucalion // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 391.
- ↑ Любкер Ф. Minotaurus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 873–874.
Література[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пасіфая |
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
|
