Пантеон (боги) — Вікіпедія

Пантеон (від грец. Πάνθειον — «(храм) всіх богів») — група богів, що належать до однієї релігії чи міфології.

Загальноіндоєвропейський пантеон[ред. | ред. код]

Кожній касті відповідало своє божество: наприклад, у жерців це був грізний, але справедливий бог-суддя (Зевс  — Юпітер  — Одін  — Арамазд  — Міхр  — Мітра  — Варуна), у воїнів — бог війни (Тор  — Марс  — Арес  — Ваагн  — Індра  — Перун  — Пяркунаса), у хліборобів — бог родючості (Фрейр  — Квірін  — Велес).

Грецький пантеон[ред. | ред. код]

Деякі дослідники відмічають, що в олімпійській міфології не панує індоєвропейська основа[1], інші це спростовують[2][3].

Римський пантеон[ред. | ред. код]

Див. також: Римські боги

Близько III ст. до н.е. римляни стали ототожнювати своїх богів з олімпійськими. Так, бог Юпітер   прирівнювався до грецького Зевса, Юнона з Герою, Мінерва з Афіною, Марс з Арес та ін.

Слов'янський пантеон[ред. | ред. код]

Пантеон князя Володимира[4][5]
  • Перун — головний Бог, заступник князя та дружини, також громовержець[6].
  • Хорс — уособлене сонце[7]
  • Дажбог — сонячне божество, заступник Руської землі та руських людей від князя до землероба[8]
  • Симаргл — бог місяця, посередник поміж небом та землею.
  • Стрибог — бог вихору та бурі.
  • Мокош — жіноче божество, заступниця прядіння та ткацтва[9].
Інші боги Давньої Русі
  • Волос ~ Велес — часто ототожнюються, проте за джерелами у них різні функції:
    • Волос — покровитель худоби[10]. Змінився Святим Власієм.
    • Велес — Бог торгівлі, музики, мистецтва, поезії, лісу та лісових духів, а також тварин.
  • Род  — творець всього живого.
  • Сварог — господар небесних чертогів та небесної кузні (слово «сварга» часто перекладається як «небо»)
  • Ярило — Бог Весняного Сонця, розквіту природи, родючості, пристрасті, часто зображався з мечем.

Балтійський пантеон[ред. | ред. код]

  • Діевас — Верховний Бог (пор. з ведійським Дьяусом).
  • Діевас Сяняліс — прояв Бога. Згідно з деякими реконструкціями — окреме божество, вчитель та наставник людей. Виглядає як старий жебрак подорожній. Вправний у магії та медицині.
  • Праамжюс — епітет Бога.
  • Аушріне — Ранкова Зірка, богиня, дочка Бога-Діеваса (дьявайте). Богиня ранку. Образ має чисельні паралелі з ведійською Ушас, грецькою Еос, римською Авророю. Інше ім'я — Аушра («зоря»).
  • Далія — богиня долі і прядіння
  • Габія — богиня, яка підтримує Священний Вогонь, дочка Бога (дьявайте).
  • Лайма — богиня долі та успіху.
  • Мену — Місяць, син Бога (дьявайтіс)
  • Перкунас — Громовержець, син Бога (дьявайтіс) (пор. слов. Перун).
  • Саулі — Сонце (слово споріднене зі слов'янською назвою сонця).
  • Ашвьяняй — божественні близнята, керівничі вози Сонця (пор. з ведійськими Ашвінами).
  • Вакаріне — Вечірня Зоря.
  • Вітаутус — бог, що доглядає за кіньми.
  • Жеміна — богиня, персоніфікована земля (пор. земля).
  • Пізюс — бог подружньої любові та плодючості.
  • Дяйвес Валдітойос (лит. Богиня яка володарює) — богиня, яка плете нитку людських життів. У неї є сім сестер. За функціями схожа з грецькими мойрами та скандинавськими норнами. Пов'язана з Далією та Лаймою.
  • Жвайгждес — зірки, діти Сонця-матері і, зазвичай, Місяця-батька. Одна з найважливіших зірок — Аушріне. Інші зірки, сестри Аушріне, менш важливі, але вони, такі як Вакаріне або Вакар (вечірня Венера, що готує постіль для Саулі (Сонця), Індрая (Юпітера), Селія (Сатурна), Жьяздре (Марса) і Вайвора (Меркурія), часом трапляються в міфах також.

Пантеон ведійських богів[ред. | ред. код]


Даоський пантеон[ред. | ред. код]

Докладніше: Даоський пантеон

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Музеєзнавство С.Х.Верговський // Праці центру пам'яткознавства, № 17, 2010 рік. С.124
  2. Ніколенко О.М., Мацапура В.І. Літературні епохи, напрями, течії. – К.: Педагогічна преса, 2014. -228 с. - С.31
  3. (рос.)[1] [Архівовано 2014-11-12 у Wayback Machine.]
  4. ПВЛ 1950 I, с. 56.
  5. Іларіон (Огієнко) Дохристиянські вірування українського народу — Київ: Обереги, 1992. — 424 c. (92 с.)
  6. ПВЛ 1950 I, с. 25, 38-39, 52, 56, 80-81; Новгородський I літопис (989 р.), Новгородський IV и Софийський I літописи; Бесіда трьох святителів; Ходіння Богородиці по муках та ін.
  7. ПВЛ 1950 I, с. 56; Бесіда трьох святителів; Слово о полку Ігоревім, с. 36; Ходіння богородиці по муках, 23.
  8. ПВЛ 1950 I, с. 56, 197—198 (Ипатьевская летопись); Слово о полку Ігоревім, с. 17, 19.
  9. ПВЛ 1950 I, с. 56; Слово нікоєго христолюбця; Слово св. Григорія… про те, як погані вклонялись ідолам та ін.
  10. ПВЛ 1950 I, с. 25, 52; Проложне житіє св. кн. Володимира

Посилання[ред. | ред. код]