Пам'ятник жертвам депортації 1944—1946 років — Вікіпедія

Пам'ятник жертвам депортації 1944—1946 років
Шаблон:Визначна пам'ятка: зображення відсутнє:
49°33′01″ пн. ш. 25°35′44″ сх. д. / 49.55028° пн. ш. 25.59556° сх. д. / 49.55028; 25.59556
Тип	пам'ятник
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Тернопіль
Архітектор	Олег Головчак
Скульптор	Андрій і Володимир Сухорські та Володимир Стасюк
Матеріал	бронза, пісковик
Засновано	2014
Будівництво	2004 — 2014
Встановлено	2014
Пам'ятник жертвам депортації 1944—1946 років (Україна)
Пам'ятник жертвам депортації 1944—1946 років у Вікісховищі

Пам'ятник жертвам депортації 1944—1946 років — монумент у місті Тернополі. Розташований у сквері імені Митрополита А. Шептицького на вулиці Січових Стрільців біля управління Тернопільсько-Зборівської митрополії УГКЦ (від бульвару Тараса Шевченка).

Пам'ятник[ред. | ред. код]

Конкурс на проект пам'ятника проводився ще 10 років тому. З того часу на місці спорудження пам'ятника стояв пам'ятний знак. Пам'ятник — двометрове дерево з обрізаним корінням — встановлений на чорному гранітному постаменті. З чотирьох боків розташовані назви історичних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя. Висота скульптури — понад два метри і виготовлена з бронзи (крона та стовбур) та пісковику (частина під написом, який перетинає коріння). Біля пам'ятника за підтримки Тернопільської міської ради облаштували алею з квітів, встановили ліхтарі та лавки. До роботи над монументом долучилися і багато меценатів та етнічних організацій.

Напис на пам'ятнику:

Українцям-жертвам депортації 1944-46, 1951

Символіка[ред. | ред. код]

Дерево без коріння, як лемки без своїх земель — така ідея монументу. У його кроні — постаті згорьованих людей, які зібравши пожитки на вози, покидають свої домівки, а позаду: храми, цвинтар, хати та одинокий сумний лелека, як символ дому, який знаходиться там — на малій Батьківщині, і чекає своїх господарів.

Автори[ред. | ред. код]

Авторами пам'ятника є тернопільський архітектор Олег Головчак, скульптори зі Львова Андрій і Володимир Сухорські (сини лемківського майстра дерев'яної об'ємної різьби Андрія Сухорського) та Володимир Стасюк із Рівного.

Відкриття[ред. | ред. код]

Пам'ятник урочисто відкрили в День Незалежності України 24 серпня 2014 року з нагоди 70-річчя з часу примусового виселення українців з історичних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя в 1940-их роках.

На відкритті були представники духовенства, політичних і громадських організацій Тернопільської області, зокрема, народний депутат України Олексій Кайда, голова Тернопільської облдержадміністрації Олег Сиротюк, міський голова Тернополя Сергій Надал.

Світлини[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Садовська, Г. І залишився самотнім лелека / Галина Садовська // Вільне життя плюс. — 2014. — № 70 (29 серп.). — С. 7 — (Вшанування).
• Пам'ятники жертвам депортації українців на Тернопільщині: фотокаталог пам'ятників і пам'ятних знаків. — Тернопіль: ТОВ «Терно-граф», 2017. — 48 с.; іл. http://lemky.org.ua/images/books/monuments.pdf^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
	Пам'ятник жертвам депортації споруджують у Тернополі на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2014. — 22 серпня.
	У Тернополі відкрили пам'ятник депортованим українцям на YouTube // Телеканал TV-4. — 24 серпня.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пам'ятник жертвам депортації 1944—1946 років

• Пам'ятник жертвам депортації споруджують у Тернополі // Телеканал ІНТБ. — 22 серпня.
• У Тернополі встановили пам'ятник жертвам депортації // Свобода. — 2014. 25 серпня.
• У Тернополі з'явився пам'ятник жертвам депортації [Архівовано 28 серпня 2014 у Wayback Machine.] // День. — 2014. — 25 серпня.
• Депортацію лемків увіковічнили в пам'ятнику [Архівовано 24 серпня 2014 у Wayback Machine.] // 20 хвилин (Тернопіль). — 2014. 22 серпня.