Очеретько Митрофан Михайлович — Вікіпедія

Митрофан Михайлович Очеретько;
	Штабскапітан; Підполковник
Загальна інформація
Народження	11 червня 1884; Матяшівка, Полтавська губернія
Смерть	9 березня 1930 (45 років); Київ; (розстріляний)
Громадянство	Російська імперія →; УНР → УСРР
Національність	українець
Alma Mater	Одеське військове училище
Військова служба
Роки служби	1918–1921
Приналежність	Російська імперія →; УНР → УСРР
Вид ЗС	Армія УНР
Рід військ	Сухопутні війська
Війни / битви	Перша світова війна; Радянсько-українська війна; (Перший зимовий похід); (Другий зимовий похід)
Нагороди та відзнаки
	1. орд. Св. Анни з надписом «За хоробрість» (5.11.1914); 2. орд. Св. Станіслава 2 ст. з мечами (19.02 1915); 3. орд. Св. Георгія 4 ст. (15.04.1915); 4. орд. Св. Анни 2 ст. з мечами (20.04.1915);5. орд. Св. Володимира 4 ст. з мечами (13.05.1915); 6. орд. Св. Анни 3 ст. з мечами (5.07.1915).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Очеретько.

Митрофа́н Миха́йлович Очеретько (нар. 11 червня 1884, Матяшівка, Полтавська губернія — пом. 9 березня 1930, Київ) — український військовий діяч, підполковник Армії УНР. У 1921 році — начальник розвідувального відділу Партизансько-повстанського штабу Армії УНР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Митрофан Очеретько народився 11 червня 1884 у селі Матяшівка Лубенського повіту Полтавської губернії.У селянській родині. Його батько- Михайло мав маєток, родючу землю, мріяв, що син буде працювати на землі. М. М. Очеретько — нащадок запорозьких козаків. Після закінчення Лубенської сільськогосподарської школи Митрофан у 1905 році вступив до Віленського військового училища, з якого незабаром перевівся до Одеського. Після закінчення навчання у 1908 році служив підпоручиком у 71-му піхотному Белевському полку у Польщі. У 1913 році Митрофан закінчив Офіцерську гімнастично-фехтувальну школу. У складі 71-го піхотного полку брав участь у Першій світовій війні. Служив молодшим офіцером кулеметної команди. Під час війни отримав шість орденів, зокрема у 1915 році — найвищу нагороду — орден Св. Георгія 4-го ступеня, та чин штабс-капітана; очолював 9 роту полку.^[1] 13 грудня 1914 року у бою Очеретько був важко поранений і лікувався увесь 1915 рік. З кінця 1915 року ад'ютант Головної Офіцерської гімнастично-фехтувальної школи у Петрограді. У середині 1917 року Митрофан Михайлович перевівся на службу урядовцем до Міністерства продовольчих справ.

Навесні 1918 року Митрофан Очеретько овернувся в Україну і вступив до 3-го Сердюцького полку Армії Української Держави, одночасно викладав фехтування у Інструкторській школі старшин. Після Антигетьманського повстання він у складі школи перейшов на бік Директорії УНР. У травні 1919 року у Луцьку з рештками школи потрапив до польського полону. У листопаді 1919-го разом із сотником Угнічем повернувся з полону та був призначений начальником обозу Збірної Київської дивізії, згодом — комендантом штабу 4-ї Київської дивізії. У складі дивізії брав участь у Першому зимовому поході.

З літа 1921 року — начальник розвідувального відділу Партизансько-повстанського штабу. Учасник Другого зимового походу, начальник розвідувального відділу штабу Повстанської армії. Брав безпосередню участь у останньому бою вояків Повстанської армії біля села Малі Міньки (Житомирщина) проти кінноти Григорія Котовсього 17 листопада 1921 року. Вцілів у бою та повернувся до Польщі.

У березні 1922 року підполковник нелегально дістався Румунії. До жовтня 1923 року жив у Кишиневі, звідки виїхав до Болгарії у Варну.

Під впливом агітації Юрія Тютюнника у 1923 році Очеретько повернувся на Батьківщину, в УСРР. У 1926 році він був примусово залучений до співробітництва з Київським окремим відділом ДПУ. Тривалий час дезінформував органи ДПУ. У 1923—1929 роках жив у Києві під наглядом ДПУ, працював на посаді завідувача курсів фізосвіти при будинкові Червоної армії Київського гарнізону. Зустрічався з Юрієм Тютюнником.

20 листопада 1929 року заарештований Київським окрвідділом ДПУ за ст. 54 (пп. 10, 12, 13) КК Української РСР. Під час ведення слідства у справі давав свідчення принципово українською мовою. Засуджений до страти 3 березня 1930 року. Розстріляний 9 березня разом з Іваном Кузьменком-Титаренком.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У селі Засулля вулицю Ковпака перейменували на вулицю Митрофана Очеретька.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Кавалер ордена Св. Георгия Очеретько Митрофан Михайлович; А. Плавський, medalirus.ru (рос.)

Література та джерела[ред. | ред. код]

Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
ЦДАВОУ. — Список старшин, зарахованих на дійсну українську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 — липня 1923
В. Верстюк, В. Скальський, Я. Файзулін. Юрій Тютюнник: від «Двійки» до ҐПУ. Документи і матеріали. — К.: Дух і літера, 2011. — С. 52 ISBN 978-966-378-207-2
Лицарі Зимових походів. 1919—1922 рр./ Я.Тинченко. — К.: «Темпора», 2017. — сс. 410—411. ISBN 978-617-569-302-5

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Кавалер ордена Св. Георгия Очеретько Митрофан Михайлович; А. Плавський, medalirus.ru (рос.)

[1]

Митрофан Михайлович Очеретько
Штабскапітан Підполковник

Загальна інформація
Народження	11 червня 1884(1884-06-11) Матяшівка, Полтавська губернія
Смерть	9 березня 1930(1930-03-09) (45 років) Київ (розстріляний)
Громадянство	Російська імперія → УНР → УСРР
Національність	українець
Alma Mater	Одеське військове училище
Військова служба
Роки служби	1918–1921
Приналежність	Російська імперія → УНР → УСРР
Вид ЗС	Армія УНР
Рід військ	Сухопутні війська
Війни / битви	Перша світова війна Радянсько-українська війна (Перший зимовий похід) (Другий зимовий похід)
Нагороди та відзнаки
1. орд. Св. Анни з надписом «За хоробрість» (5.11.1914); 2. орд. Св. Станіслава 2 ст. з мечами (19.02 1915); 3. орд. Св. Георгія 4 ст. (15.04.1915); 4. орд. Св. Анни 2 ст. з мечами (20.04.1915);5. орд. Св. Володимира 4 ст. з мечами (13.05.1915); 6. орд. Св. Анни 3 ст. з мечами (5.07.1915).