Офіційні мови ООН — Вікіпедія

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (квітень 2017)

Офіційні мови ООН — шість мов, які використовуються в роботі Організації Об'єднаних Націй. Такими є:

• англійська (Оксфордська ортографія)^[1];
• арабська (Сучасний літературний стандарт)
• іспанська
• китайська (Путунхуа зі спрощеними гієрогліфами)^[2][3]
• російська
• французька

Усі офіційні тексти ООН повинні бути підготовленими кожною з цих мов. Виголошуючи промови в ООН, представники усіх країн повинні говорити або однією з офіційних мов, або будь-якою іншою мовою, забезпечивши переклад на одну з офіційних. ООН відповідає за синхронний переклад на інші п'ять офіційних мов.

Опис і критика[ред. | ред. код]

Ці мови використовуються на засіданнях різних органів Організації Об'єднаних Націй, зокрема Генеральної Асамблеї^[4], Економічної і Соціальної Ради та Ради Безпеки^[5]. Кожен представник країни може виступати будь-якою з офіційних мов, або може виступати на будь-якій мові і забезпечувати усний переклад на одну з шести офіційних мов. Організація Об'єднаних Націй забезпечує синхронний переклад з однієї офіційної мови на інші п'ять офіційних мов через Службу усного перекладу Організації Об'єднаних Націй. Шість офіційних мов також використовуються для поширення офіційних документів. Як правило, тексти кожною з шести мов однаково авторитетні.

Секретаріат Організації Об'єднаних Націй та Міжнародний суд використовує дві робочі мови: англійську і французьку^[6].

Організація Об'єднаних Націй зазнала критики за те, що вона занадто сильно покладається на англійську мову і недостатньо на інші п'ять офіційних мов. Іспаномовні держави-члени офіційно довели це до відома Генерального секретаря в 2001 році. Потім Генеральний секретар Кофі Аннан відповів, що повний паритет шести офіційних мов недосяжний в рамках нинішніх бюджетних обмежень, але, тим не менш, він надає велике значення поліпшенню мовного балансу. У 2008 і 2009 роках резолюції Генеральної Асамблеї наполегливо закликали Секретаріат додержуватися паритету шести офіційних мов, особливо при поширенні громадської інформації.

8 червня 2007 року резолюцій, що стосуються управління людськими ресурсами в ООН, Генеральна Асамблея підкреслила "важливість рівності шести офіційних мов Організації Об'єднаних Націй".

Остання доповідь Генерального секретаря про багатомовність оприлюднено 4 жовтня 2010 року. У відповідь на це 19 липня 2011 року Генеральна Асамблея прийняла резолюцію № A/RES/65/311 про багатомовність, знову закликавши Генерального секретаря забезпечити надання усім шести мовам однаково сприятливих умов роботи та ресурсів. В резолюції з занепокоєнням зазначалося, що багатомовний розвиток вебсайту ООН покращився набагато більш повільними темпами, ніж очікувалося.

Кожна з шести офіційних мов ООН є першою або другою мовою для 2,8 мільярда людей на планеті, що, однак, складає менше половини населення земної кулі. Шість мов є офіційними мовами майже в двох третинах держав-членів Організації Об'єднаних Націй (понад 120 держав).

Проєкт регіональних мов[ред. | ред. код]

У 2002 році тодішньому Генеральному секретареві ООН Кофі Аннану було запропоновано, щоб Організація Об'єднаних Націй розробила «напівофіційний» або «регіональний» статус мови для загальноприйнятих мов, які не мають офіційного статусу, з тим щоб більш високий відсоток населення світу міг бути знайомий з діями ООН.

Станом на 2006 рік шість офіційних мов є першою або другою мовою 2,8 мільярда людей на планеті, що складає менше половини населення світу. Список потенційних «напівофіційних» або «регіональних» мов, багато з яких можна вважати мовами Європи та Азії, можуть включати: амхарська, бенгальська, бірманська, кантонська, чичева, фуле, німецька, гуджараті, хауса, гінді, ігбо, індонезійська, італійська, японська, яванська, каннада, корейська, малайська, малаялам, маратхі, оромо, пушту, перська, португальська, українська, шанхайська, шона, суахілі, тагальська, тамільська, телугу, тайська, турецька, в'єтнамська, урду, йоруба, зулу, міжнародна жестова мова, шрифт Брайля і, можливо, міжнародна допоміжна мова, наприклад, есперанто, ідо або інтерлінгва.

Станом на 2017 рік ООН не вжила жодних публічних дій для утвердження «напівофіційного» або «регіонального» статусу в основному через очікувані витрати на переклад. Кофі Аннан публічно не підтримував напівофіційні мови, але працював над поліпшенням паритету використання 6 дійсних офіційних мов.

Посилання[ред. | ред. код]

• Офіційний вебсайт ООН усіма шістьма офіційними мовами

Див. також[ред. | ред. код]

• Список мов за кількістю носіїв
• Офіційні мови Європейського Союзу

п о р Організація Об'єднаних Націй Головні органи Генеральна Асамблея (Голова) Рада Безпеки (Постійні члени) Економічна і соціальна рада Секретаріат (Генеральний секретар) Міжнародний суд Рада з Опіки Секретаріат Управління Верховного комісара ООН у справах біженців Управління Верховного комісара ООН з прав людини Офіс ООН з координації гуманітарних питань Управління ООН з наркотиків і злочинності Європейська економічна комісія ООН Спеціальний координатор ООН з мирного процесу на Близькому Сході UN-OHRLLS Структура Статут Резолюції Офіційні мови Постійні представники Універсальний періодичний огляд Геосхема ООН Пам'ятні дати ООН Історія Ліга Націй Ялтинська конференція Список місій по підтриманню миру Головні офіси Штаб-квартира у Нью-Йорку Офіс у Женеві Офіс у Відні Офіс у Найробі Спеціалізовані установи Багатостороння агенція з гарантій інвестицій Всесвітня метеорологічна організація Всесвітня організація охорони здоров'я Всесвітня організація інтелектуальної власності Всесвітній поштовий союз Міжнародне агентство з атомної енергії Міжнародна організація цивільної авіації Міжнародна морська організація Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку Міжнародна асоціація розвитку Міжнародний банк реконструкції та розвитку Міжнародний валютний фонд Міжнародна організація праці Міжнародний союз електрозв'язку Міжнародна фінансова корпорація Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів Продовольча та сільськогосподарська організація ООН Всесвітня туристична організація ЮНЕСКО ЮНІСЕФ Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку Фонд ООН у галузі народонаселення Допоміжні органи Військово-штабний комітет ООН Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії Міжнародний трибунал щодо Руанди Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі Комісія ООН зі сталого розвитку Комітет з прав людини ООН Рада ООН з прав людини ООН-Жінки Інші програми та організації Міжнародний торговий центр Міжурядова група експертів з питань змін клімату Організація із заборони хімічної зброї Миротворчі сили ООН Об'єднана програма ООН з ВІЛ/СНІД Конференція ООН з торгівлі та розвитку Програма розвитку ООН Програма ООН з довкілля Програма ООН з населених пунктів Світова продовольча програма Група 77 ООН і Україна Україна в ООН Постійні представники України в ООН Програма партнерства України та ООН (2018—2022) ЮНІСЕФ Україна Представництво Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні

Примітки[ред. | ред. код]

1. ↑ https://www.un.org/dgacm/en/content/editorial-manual
2. ↑ https://searchlibrary.ohchr.org/record/17693?ln=en
3. ↑ https://www.un.org/en/our-work/official-languages
4. ↑ стаття 51 її Правил процедури
5. ↑ стаття 41 її Правил процедури
6. ↑ https://www.un.org/sg/en/multilingualism/index.shtml