Михайло Орест — Вікіпедія

Михайло Орест
Ім'я при народженні Михайло Костьович Зеров
Народився 27 листопада 1901(1901-11-27)
Зіньків
Помер 12 березня 1963(1963-03-12) (61 рік)
Аугсбург
Поховання Байкове кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність поет, письменник, перекладач
Сфера роботи поезія[1] і перекладацтво[d][1]
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка
Мова творів українська[1]
Брати, сестри Зеров Микола Костянтинович[2] і Зеров Дмитро Костянтинович[2]
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Миха́йло О́рест (Справжнє ім'я поета — Михайло Костьович Зеро́в; 27 листопада 1901, Зіньків — 12 березня 1963, Аугсбург) — видатний український поет, перекладач, педагог, філософ, брат видатного літературознавця, поета, перекладача, лідера неокласиків Миколи Зерова та видатного ботаніка, академіка АН СРСР Дмитра Зерова.

Життєпис[ред. | ред. код]

Михайло Орест народився 27 листопада 1901 року в місті Зінькові на Полтавщині в родині педагога Костянтина Зерова. Закінчив Київський інститут народної освіти і працював вчителем у різних містах. Від 1924 року жив у Києві. За радянського режиму був двічі арештований, репресований, відбув чотири роки ув'язнення в концтаборах. Перед війною термін ув'язнення збіг. Під час війни 1941 р. потрапив у полон, опинився у Вінниці, потім Львові (до 1944 р. перебував у Львові), потім у таборі біженців в Ауґсбурґу. Від 1944 року до смерті жив і творив у Німеччині. Заснував і керував Інститутом літератури в Мюнхені.

Окрім оригінальної творчості, займався редакторською роботою. Підготував до друку твори Миколи Зерова «Sonnetarium» (1948), «Catalepton» (1952), «Corollarium» (1958), поезії Павла Филиповича, збірник спогадів про неокласиків «Безсмертні» (1963).

Могила Михайла Ореста і Дмитра Зерова

Помер 12 березня 1963 року в Ауґсбурзі. Прах поета перевезено в Україну і перепоховано на Байковому кладовищі в Києві поруч з Дмитром Зеровим.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор поетичних збірок «Луни літ» (1944), «Душа і доля» (1946), «Держава слова» (1952), «Гість і господа» (1952), «Пізні вруна» (посм. 1965); перекладів «Вибрані поезії» С. Георге (1952), «Вибрані поезії» Р. М. Рільке, Г. Гофмансталя, «Антологія німецької поезії» (1954), «Антологія французької поезії» (1954), «Поезії» Леконт де Ліля (1956), «Сім німецьких новел» (1962); редактор збірника спогадів про М. Зерова, П. Филиповича, М. Драй-Хмару «Безсмертні» (1963).

Писати почав ще в студентські роки. У молодості цікавився східною філософією, що знайшло відгомін у поезії. За життя в Україні оригінальних віршів не друкував, лише кілька перекладів. У Аугсбурзі став членом Мистецького українського руху (МУРу). 1949 року виступив проти ідеологічної настанови Юрія Шевельова щодо творення «національно-органічного» стилю української літератури. Продовжував традиції неокласицизму. Спільно з Володимиром Державином заснував власну групу «Світання».

Серед образів Михайла Ореста центральним є образ Лісу. За спогадами Олега Зуєвського, він мріяв, щоб колись його назвали поетом лісу.

Перекладацтво[ред. | ред. код]

Перекладав поетичні твори з англійської (Б. Джонсон, Р. Геррік, Дж. Мілтон, Т. Мур, Е. Б. Браунінг, А. Теннісон, Р. Браунінг, Д. Г. Росетті, К. Россетті, В. Морріс), іспанської (Г. де ля Вега, Т. де Хесус, Л. де Гонгора, Лопе де Вега, Франціско де Кеведо-і-Вільєгас, Е. М. де Вільєгас, Педро Кальдерон де ла Барка), італійської (Г. Кавальканті, Данте, Петрарка, Т. Тассо, Леопарді, Кардуччі, Дж. Пасколі, Г. д'Аннунціо), німецької (Сілезіус, Ф. Г. Клопшток, Гете, Шиллер, Гельдерлін, Новаліс, Брентано, Л. Уланд, Гейне, К. Ф. Маєр, Ф. фон Заар, М. Грайф, Ніцше, Вільденбрух, Авенаріус, Штольценберг, Я. Ю. Давід, Б. Вілле, М. Янічек, Й. Шляф, О. Ернст, Р. Демель, А. Гольц, Р. Гух, Бірбаум, Давтендей, Георге, Моргенштерн, Буссе, Момберт, Шаукаль, Гофмансталь, Рільке, Грайнер, Цвейґ, Гайм, Газенклевер, Е. Коттмаєр, П. Целан), французької, португальської (Бокажі), польської та російської мов.

Поетичні збірки[ред. | ред. код]

  • Луни літ (1944, «Українське видаництво», Львів—Краків)
  • Душа і доля (1946, «Брама Софії», Авґсбурґ)
  • Держава слова (1952, Філадельфія)
  • Гість і господа (1952, Філадельфія)
  • Пізні вруна (опубл. 1965, Мюнхен, підготував до друку Ігор Качуровський)

Переклади[ред. | ред. код]

  • С. Ґеорґе. Вибрані поезії [Архівовано 30 листопада 2021 у Wayback Machine.]. Авґсбурґ : B. Krynytzkyj, 1952. 88 с.
  • Р. М. Рільке, Г.  фон Гофмансталь, М. Давтендай. Вибір поезій. Авґсбурґ, 1953.
  • Антологія німецької поезії. Авґсбурґ, 1954.
  • Антологія французької поезії. Мюнхен, 1954.
  • Ш. Леконт де Ліль. Поезії. Мюнхен, 1956.
  • Море і мушля. антологія європейської поезії. Мюнхен, 1959.
  • Сім німецьких новель. Мюнхен, 1962.

Література[ред. | ред. код]

Орест Михайло
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
Родовід: Генеалогія на Родоводі?
  • Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
  • Павличко С. Д. Теорія літератури. — К.: Основи, 2002.
  • Василенко В. Орест Михайло // Енциклопедія Сучасної України: енциклопедія [електронна версія] / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. Т. 24. URL: https://esu.com.ua/article-75699
  • Василенко В. Поезія Михайла Ореста: питання стилю (з історії літературно-критичної рецепції) // «На чужинних бруках»: поети української діаспори. Збірник матеріалів наукової конференції пам’яті Михайла Слабошпицького. Упоряд. Н. Гаврилюк. Київ: Ярославів Вал, 2022. С. 157–180.
  • Переклади віршів М. Ореста на російську на сайті «Век перевода»: І. Качуровського [Архівовано 9 травня 2013 у Wayback Machine.]; С. Шорґіна [Архівовано 15 серпня 2012 у Wayback Machine.]; В. Яськова [Архівовано 17 листопада 2011 у Wayback Machine.]
  • Абліцов В. Г. Орест Михайло // Український Все-Світ. — Т. 1. — К.: КИТ, 2011. — С. 282—283.
  • Бросаліна О. Г. Художньо-естетичні засади неокласицизму і творчість Михайла Ореста та Ігоря Качуровського : автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / Київ.нац. ун-т імені Т. Шевченка. — К.,2003. — 17 с.
  • Гординський С. До історії видання першої збірки Михайла Ореста «Луни літ»: Матеріали і спогади // Слово: Зб. укр. письм. — Нью-Йорк, 1964. — Зб. 2. — С. 288—295.
  • Гординський С. Поет-неокласик (З приводу збірки М.Ореста «Душа і доля») // Світанок. Літ. альм. — 1946. — Ч. 4-5. — С. 15-19.
  • Державин В. Поезія Михайла Ореста і неоклясицизм / Володимир Державин // Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст. : у 3-х кн. — Київ : Рось, 1994. — Кн. 2. — С. 347—365.
  • Качуровський І. Творчість Михайла Ореста. Перекладацька діяльність Михайла Ореста // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія»,2008. — С. 473—508.
  • Кирієнко Н. Григорій Сковорода та Михайло Орест: паралелі творчості // Актуальні проблеми сучасної філології : зб. наук. праць. — Рівне, 2005. — Вип. 14. — С. 71-79.
  • Кирієнко Н. Михайло Орест і неокласицизм // Наука і сучасність : зб. наук. праць. — К., 2005. — Т. 50. — С. 168—176.
  • Кирієнко Н. М. Трагічне світосприйняття в ліриці Михайла Ореста // Питання літературознавства : наук. збірник. — Чернівці, 2005. — Вип. 12 (69). — С. 182—188.
  • Кир`янчук І. Проблема творення тексту як причина появи нової гілки буття у збірці Михайла Ореста «Душа і доля» // Мандрівець (Тернопіль). — 2014. — № 4. — С. 34-39.
  • Кошелівець І. Подвійний портрет з постскриптумом (Михайло Орест і Володимир Державин) // Березіль. — 1993. — № 3-4. — С. 20-27.
  • Михайло Орест — адепт духовости нової: Літературознавчий симпозіон / П. Роєнко. — Торонто: Ордин, 1967. — 124 с.
  • Орест Михайло // Енциклопедія Українознавства: Словник. частина / Голов. ред. В. Кубійович. -Перевидання в Україні. — Львів: Наукове товариство ім. Шевченка у Львові, 1996. — Т. 5. — С. 1869—1870.
  • Ротач П. Михайло Орест: Життя і творчість // Рядки за рядками, літа за літами... Про те, що було дороге й незабутнє: Статті. Дослідження. Спогади / Петро Рогач. — Полтава: Верстка, 2005. — С. 86-107.
  • Слабошпицький М. Молодший брат. Михайло Орест // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 404—435.
  • Шевельов Ю. МУР і я в МУРі (Сторінки зі спогадів. Матеріяли до історії української еміграційної літератури) // Шевельов Ю. Вибрані праці: У 2 кн. — Кн. ІІ. Літературознавство / упоряд. І. Дзюба. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 559—592.
  • Mykhailo Orest // Ukraine a concide encyclopedia. 988—1988 / Edited by Halyna Petrenko. — [ S. l. :s.n.]. — P. 159.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / упоряд. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • М. Орест: Взором античного// Сучасність. — Мюнхен, 1962. — Ч. 3 (15). — С. 3.
  • М. Орест: З записів у нотатнику [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]// Україна і Світ. — Ганновер, 1952. — З. 6-7. — С. 17-18.
  • М. Орест: З записів у нотатнику [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]// Україна і Світ. — Ганновер, 1953. — З. 8-9. — С. 26.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
  1. ↑ а б в Czech National Authority Database
  2. ↑ а б Енциклопедія України в Інтернеті / O. Havrylyshyn, F. Sysyn, M. Moser et al. — CIUS, 2001.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайло_Орест&oldid=42300924