French
DeutschОнишко Анатолій Васильович — Вікіпедія
| Анатолій Васильович Онишко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Псевдонім | Антін Крикіт | |||
| Народився | 6 серпня 1940 м. Стрий, Львівська область | |||
| Помер | 26 липня 2006 (65 років) м. Калуш, Івано-Франківська область | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | перекладач, поет | |||
| Сфера роботи | поезія[1] і перекладацтво[d][1] | |||
| Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка | |||
| Премії | Премія імені Василя Стефаника (2005) | |||
| | ||||
Анатолій Васильович Онишко (*6 серпня 1940 м. Стрий — †26 липня 2006 м. Калуш) — український перекладач, поет, член Національної Спілки Письменників України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Анатолій Васильович Онишко народився 6 серпня 1940 року в місті Стрию (за власноруч написаною біографією, бо в офіційних біодовідках фігурував Проскурів). Батько, кадровий танкіст, походив зі Слобожанщини і загинув на фронті в 1944 році. Мати — полька з Поділля, яка мала зоотехнічну освіту, остаточно переїхала по війні до Надвірної.
По закінченні Дрогобицького нафтового технікуму Анатолій Онишко довгі роки працював на різних «непоетичних» посадах — від помічника бурильника й до інженера на хіміко-металургійних виробництвах (найдовше — на концерні «Оріана»). І водночас — ще наприкінці 1950-х — почав перекладати. Спершу — вірші Гайнріха Гайне. Свій доробок — 186 перекладених поезій — надіслав на суд Леонідові Первомайському, від якого отримав підбадьорливого листа.
Друкований дебют відбувся значно пізніше — в лютому 1972-го, коли в тодішньому львівському «Жовтні» з'явився перекладений ним вірш «Ворон» Едгара По. Ця публікація отримала схвальну оцінку Григорія Кочура.
У 1977 заочно закінчив романо-германське відділення філологічного факультету Львівського університету.
Мешкав у м. Калуш. Також перекладав твори Айзека Азімова, Роберта Шеклі, Фрідріха Ніцше. Перекладав з польської, білоруської, німецької, англійської та іспанської мов.
У 2005 році нагороджений Премією імені Василя Стефаника.
Анатолій Васильович Онишко помер 26 липня 2006 в м. Калуші.
На фасаді будинку, де мешкав Анатолій Онишко, встановлено меморіальну дошку, яку виготовив скульптор Ігор Семак[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Інна Бігун Анатолій Онишко повернувся в граніті [Архівовано 21 січня 2018 у Wayback Machine.] // Вісті Калущини, 12.08.2010.
Джерела[ред. | ред. код]
- Максим Стріха Штрихи до портрету перекладача (пам’яті Анатолія Онишка) [Архівовано 21 грудня 2019 у Wayback Machine.] // журнал «Всесвіт», 2007 № (5-6); С. 181.
- Валентина Савчин [Архівовано 21 грудня 2019 у Wayback Machine.] Анатолій Онишко: «Якщо варто робити взагалі...» та інтерв'ю Наталії Ковальової за 2001 рік [Архівовано 21 грудня 2019 у Wayback Machine.] // журнал «Всесвіт», 2008 № (3-4); С. 206.
- Відомі перекладачі Прикарпаття [Архівовано 26 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |