French
DeutschОлонецька губернія — Вікіпедія
| Олонецька губернія | ||||
 Герб | ||||
 | ||||
| Центр | Петрозаводськ | |||
|---|---|---|---|---|
| Утворено | 1801 | |||
| Площа | 114 929,6 | |||
| Населення | 364 156[1] осіб (1897) | |||
| Попередники | Олонецьке намісництво | |||
| Наступники | Петроградська область | |||
Оло́нецька губе́рнія — адміністративна одиниця Російської імперії. Губернським містом був Петрозаводськ. Існувала з 1801 до 1922 року. 18 вересня 1922 року ВЦВК своїм декретом ліквідував губернію, а її територію розділив.
Площа губернії станом на 1914 рік становила 130 801 км². Населення відповідно до даних перепису 1897 року — 364 156 осіб[2].
Історія[ред. | ред. код]
За часів панування Великого Новгорода територія майбутньої Олонецької губернії складалась із Обонежжя (Обонезька п'ятина) й земель над річкою Онега (частина Заволоччя). Після падіння Новгорода 1478 року землі над річкою Онегою склали Каргопольський повіт під управлінням намісників, а потім воєвод, які жили у Каргополі. Західна частина краю, що входила до складу Обонезької п'ятини, підпорядковувалась новгородським намісникам і воєводам, поки, з будівництвом міста Олонець, з більшої частини Заонезької половини Обонезької п'ятини не було утворено 1649 року Олонецький повіт[2].
Після створення Інгерманладської губернії 1708 ця територія увійшла до її складу. З 1710 року — у складі Санкт-Петербурзької губернії. 1719 Каргополь з прилеглими землями увійшов до складу Білозерської провінції. Під час виокремлення 1727 року окремої Новгородської губернії, Олонецький повіт став частиною її Новгородської провінції, а Каргопольський повіт залишався у Білозерській провінції.
1773 року за указом Катерини II створено Олонецьку провінцію.
Іменним указом від 24 серпня (4 вересня) 1776 року утворено Новгородське намісництво. У складі того намісництва було створено й Олонецьку область, до складу якої увійшли п'ять повітів: Олонецький, Петрозаводський (колишнє Петрозаводське відомство), Витегорський, Паданський (колишнє Лопське Паданське комісарство) та Каргопольський. 1780 року з Турчасівського стану Каргопольського повіту було створено Онезький повіт, що увійшов до складу Вологодського намісництва.
11(22) грудня 1781 року Олонецька область була перечислена з Новгородського намісництва до Петербурзької губернії. 12(23) травня 1782 року центром області затверджено Петрозаводськ (замість Олонця). Центр Паданського повіту перенесено з Паданська до знову утвореного міста Повенець, а Паданський повіт було перейменовано на Повенецький.
.jpg)
Іменним указом від 22 травня (2 червня) 1784 року Олонецька область виділена зі складу Петербурзької губернії й перетворена на самостійне намісництво. Відкриття державних установ у новому намісництві відбулось 17(28) грудня 1784 року.
Іменним указом від 16(27) травня 1785 року у складі намісництва додатково утворено Лодейнопольський, Кемський і Пудозький повіти. Одночасно до складу Олонецького намісництва було передано частину території Онезького повіту Архангельського намісництва, в результаті чого Олонецьке намісництво отримало вихід на Біле море.
Іменним указом від 12 грудня 1796 року введено нову мережу губернського поділу Росії, в якій Олонецьке намісництво було відсутнє.
Іменним указом від 9(21) вересня 1801 року було створено Олонецьку губернію. Сенатським указом від 10(22) жовтня 1802 року центром губернії знову визначено Петрозаводськ. Одночасно у складі губернії відновлено Лодейнопольський, Пудозький і Повенецький повіти, проте Кемський повіт залишено у складі Архангельської губернії.
У квітні 1918 року вісім північно-західних губерній — Петроградська, Новгородська, Псковська, Олонецька, Архангельська, Вологодська, Череповецька й Северодвінська — були об'єднані в Союз комун Північної області, який уже 1919 року було ліквідовано.
30 квітня 1919 року Каргопольський повіт було передано з Олонецької губернії до Вологодської.
1920 року більша частина території дореволюційної губернії ввійшла до складу знову створеної Карельської трудової комуни. Однак у зв'язку з тим, що ціла низка російських і вепських волостей та повітів Олонецької губернії через національний склад населення за межами комуни й залишився фактично без губернського центру, декретом ВЦВК й РНК РРФСР від 12 вересня 1920 року Олонецька губернія була знову утворена.
Постановою НКВС РРФСР від 19 квітня 1922 року адміністративний поділ Олонецької губернії затверджено у такому вигляді:
- Витегорський повіт — Андомська, Самінська, Тихмангська, Кондуська, Чернослободська, Макачевська, Єжезерська, Витегорська, Дев'ятинська, Бадозька, Шильдська, Ухотська волості;
- Лодейнопольський повіт — Заостровська, Луначарська, Важинська, Подпорозька, Мятусовська, Ладвинська, Вінницька, Шапшинська, Шелтозерсько-Бережна, Остречинська, Вознесенська, Оштинська, Шимозерська волості;
- Повенецький повіт — Толвуйська, Кизька, Тіпіницька, Великогубська, Шунгська, Римська, Даниловська, Петровсько-Ямська волості, Лумбуський район сільрад;
- Пудозький повіт — Авдеєвська, Дубровська, Боярська, Ведлозерська, Захаровська, Коловська, Корбозерська, Карякінська, Красновська, Нігіжимська, Почезерська волості.
Невдовзі, однак, існування двох великих адміністративних одиниць із центром в одному місті було визнано недоцільним. Було вирішено передати значну частину території Олонецької губернії з російським і вепським населенням до складу Карелії.
Декретом ВЦВК від 18 вересня 1922 року Олонецька губернія була ліквідована й розділена.
- Витегорський і Лодейнопольський повіти передавались до складу Петроградської губернії. При цьому Тихманьгська, Ухотська й Шильдська волості Витегорського повіту були перечислені до Каргопольського повіту Вологодської губернії[3];
- Повенецький повіт і (тимчасово) місто Пудож, Авдеєвська, Водлозерська, Коловська, Корбозерська й Нігіжемська волості Пудозького повіту — до складу Карельської трудової комуни;
- Боярська, Бережно-Дубровська, Красновська, Почезерська, Карякінська, Захаровська волості Пудозького повіту — до складу Каргопольського повіту Вологодської губернії.
Невдовзі (3 листопада 1924 року) до Карельської АРСР була передана й частина території Лодейнопольского повіту (вже Ленінградської губернії).
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
| № | Повіт (1913) | Повітове місто | Герб повітового міста | Площа, верст² | Населення[1] (1897), чол. |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Витегорський повіт | Витегра (4 502 чол.) | _(1781).png){kind=small} | 10 402,3 | 55 999 |
| 2 | Каргопольський повіт | Каргополь (3 057 чол.) | _(1781).png){kind=small} | 19 528,5 | 82 347 |
| 3 | Лодейнопольський повіт | Лодейне Поле (1 432 чол.) | _(1788).png){kind=small} | 8 566,4 | 46 255 |
| 4 | Олонецький повіт | Олонець (1 246 чол.) | _(1781).png){kind=small} | 8 367,8 | 39 990 |
| 5 | Петрозаводський повіт | Петрозаводськ (12 522 чол.) | _(1783).png){kind=small} | 13 585,7 | 79 712 |
| 6 | Повенецький повіт | Повенець (1 294 чол.) | _(1788).png){kind=small} | 35 919,8 | 26 381 |
| 7 | Пудозький повіт | Пудож (1 455 чол.) | _(1788).png){kind=small} | 18 559,1 | 33 472 |
Населення[ред. | ред. код]
Національний склад 1897 року[4]:
| Повіт | росіяни | карели | вепси | фіни |
|---|---|---|---|---|
| Губернія в цілому | 78,2% | 16,3% | 4,4% | … |
| Витегорський | 98,5% | … | … | … |
| Каргопольський | 99,8% | … | … | … |
| Лодейнопольський | 79,8% | … | 19,2% | … |
| Олонецький | 27,0% | 71,3% | … | 1,5% |
| Петрозаводський | 67,1% | 22,1% | 9,1% | 1,1% |
| Повенецький | 49,4% | 49,7% | … | … |
| Пудозький | 99,7% | … | … | … |
Символіка[ред. | ред. код]
1802 року як герб Олонецької губернії використовувався герб Олонця. Потім, 1878, було створено новий герб за зразком інших губернських гербів, і 5(17) липня 1878 року його було затверджено імператором Олександром II:
-
Герб губернії до 1857 -
Офіційний герб губернії (вид. МВС, 1880) -
Неофіційний герб губернії (вид. Сукачова, 1878) -
Сучасний рисунок герба (2000-ні)
.png)
Керівники губернії[ред. | ред. код]
Генерал-губернатори Архангельської та Олонецької губерній[ред. | ред. код]
| Ім'я | Титул, чин, звання | Термін перебування на посаді |
|---|---|---|
| Тимофій Тутолмін | генерал від інфантерії | |
| Петро Коновніцин | генерал-поручик | |
| Іван Лівен | генерал від інфантерії |
Генерал-губернатори Архангельської, Вологодської та Олонецької губерній[ред. | ред. код]
| Ім'я | Титул, чин, звання | Термін перебування на посаді |
|---|---|---|
| Олексій Клокачов | віце-адмірал | |
| Степан Мініцький | віце-адмірал |
Правителі Олонецького намісництва[ред. | ред. код]
| Ім'я | Титул, чин, звання | Термін перебування на посаді |
|---|---|---|
| Гаврило Державін | дійсний статський радник | |
| Харитон Зуєв | статський радник | |
| Іван Редер | генерал-майор | (до виконання посади не прибув у зв'язку з хворобою та смертю) |
| Афанасій Чіріков | статський радник | |
| Іван Боувер | генерал-поручик |
Губернатори Олонецької губернії[ред. | ред. код]
| Ім'я | Титул, чин, звання | Термін перебування на посаді |
|---|---|---|
| Олексій Окулов | дійсний статський радник | |
| Олександр Ушаков | дійсний статський радник | |
| Василь Мертенс | дійсний статський радник | |
| Андрій Рихлевський | дійсний статський радник | |
| Тимофій Фан-дер-Фліт | таємний радник | |
| Василь Муратов | дійсний статський радник | (до губернії не прибув) |
| Петро Лачінов | статський радник | |
| Олександр Яковлєв | дійсний статський радник | |
| Андрій Дашков | дійсний статський радник | |
| Христофор Повало-Швейковський | дійсний статський радник | |
| Микола Писарєв | дійсний статський радник | |
| Юрій Долгоруков | князь, дійсний статський радник | |
| Валеріан Муравйов | статський радник | |
| Микола Волков | генерал-майор | |
| Олександр Філософов | генерал-майор, військовий губернатор міста Петрозаводська й Олонецький цивільний губернатор | |
| Юлій Арсеньєв | таємний радник | |
| Григорій Григор'єв | таємний радник | |
| Михайло Весьолкін | таємний радник | |
| Михайло Демидов | таємний радник | |
| Володимир Левашов | дійсний статський радник | |
| Микола Протасьєв | таємний радник | |
| Микола Грязєв | дійсний статський радник | |
| Петро Шиловський | статський радник | |
| Михайло Зубовський | дійсний статський радник | |
| Олександр Шидловський | дійсний статський радник | |
| Олександр Тецнер | статський радник (не вступив на посаду через події Лютневої революції) |
Олонецькі губернські комісари Тимчасового уряду:
- Ієронім Кучевський, (1917 рік, березень — травень)
- Олександр Кожевников, (1917, травень — жовтень)
Голови виконавчого комітету Олонецької губернської ради:
- Василь Куджиєв, (1917, червень — грудень)
- Валентин Парфьонов, (1918, січень — березень)
- Петро Анохін, (1918, квітень — червень)
- Іван Балашов, (1918, липень)
- Петро Анохін, (1918, липень — 1921, квітень)
- Степан Соболєв, (1921, травень — 1922, вересень)
Голова об'єднаної президії Карельського революційного комітету й Олонецького губернського виконкому:
- Петро Анохін, 1921.
Транспорт[ред. | ред. код]
Найважливішими дорогами Олонецької губернії були Санкт-Петербурзько-Архангельський шлях, дорога від Санкт-Петербурга до Петрозаводська, Петрозаводський тракт до міста Повенець, поштова дорога Олонець — Сердоболь. 1858 року загалом на території цих трактів і доріг було 52 поштові станції[5].
Судноплавство здійснювалось Онезьким і Ладозьким озерами, річками Свир та Андома, а також Маріїнською водною системою — найважливішою водною магістраллю, що проходила територією губернії. До XIX століття здебільшого експлуатувались невеликі судна — сойми, що будувались місцевими селянами[6].
До 1898 року залізниці на території губернії були представлені невеликими промисловими залізницями Олександрівського заводу в Петрозаводську, а також залізницею що проходила поселеннями Каменний, Бродовська, Великий Двір Дев'ятинської волості Витегорського повіту. На останній вперше в губернії було задіяно паровози.
У 1897–1898 роках було збудовано Вологодсько-Архангельську залізницю, частина якої пройшла територією східної частини Каргопольського повіту.
Перші автомобілі на території губернії з'явились у 1910-х роках.[7]. У 1910—1920-х роках автомобілі перебували як у приватній, так і в державній власності, у Петрозаводську й Лодейному Полі були спроби організувати комерційні перевезення пасажирів. 14 травня 1918 року було засновано транспортне бюро Олонецької губернії.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Досить нетиповий факт для Російської імперії, що назва губернії відрізнялась від назви губернського центру. Причому цікаво, що місто Олонець, ніколи не був її центром. Проте саме герб Олонця у 1802–1878 роках був гербом Олонецької губернії.
- Петрозаводськ з 1920 до 1922 року був одночасно центром двох адміністративно-територіальних утворень у складі РРФСР — Олонецької губернії та Карельської трудової комуни.
Література[ред. | ред. код]
- Кораблев Н. А., Мошина Т. А. Олонецкие губернаторы и генерал-губернаторы. / Биографичеський справочник. 2-е изд., испр. и доп. — Петрозаводск: Изд. ООО «Строительный стандарт», 2012. — 140 с. порт. ISBN 5-87870-010-7 (рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Демоскоп Weekly. Перший загальний перепис населення Російської імперії 1897. Наявне населення в губерніях, повітах, містах Російської імперії (без Фінляндії). Архів оригіналу за 28 лютого 2012. Процитовано 4 травня 2014.
- ↑ а б Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
- ↑ СУ. 1922 рік, № 60, ст. 759.
- ↑ Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників
- ↑ Пам'ятна книжка Олонецької губернії на 1858 рік — Петрозаводськ, 1858.
- ↑ Опис Олонецької губернії (1828)
- ↑ «Включите фары, господа». Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 4 травня 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
- Пам'ятна книжка Олонецької губернії на 1867 рік
- Олонецька губернія: Список населених місць (1873)
- Олонецька збірка. Випуск 3. (1894)
- Список населених місць Олонецької губернії за даними 1905 року
- Списки населених місць Олонецької губернії 1879,1907, JPG
- Бібліотека Царське Село, книги з історії Олонецької губернії (Пам'ятні книжки), PDF
- Карта Олонецької губернії з «Атласу» Ільїна 1876 року
- Список дворянських родів Олонецької губернії
- Земська позашкільна освіта
- Земська пошта
- Олонецькі гроші 1918 року
- Кредитна кооперація в Карелії на початку XX століття
- Земства Олонецької губернії (1867–1914)