French
DeutschОлексіївка (місцевість) — Вікіпедія
| Олексіївка Харків | ||
| Загальна інформація | ||
|---|---|---|
| Район (у місті) | Шевченківський | |
| Головні вулиці | проспект Людвіка Свободи, проспект Перемоги, вулиця Клочківська | |
| Транспорт | ||
| станції метрополітену: | Олексіївська, Перемога | |
.jpg) | ||
Олексі́ївка — історична місцевість та житловий масив у Харкові, у північній частині міста. Традиційно її розділяють на Стару Олексіївку, Нову Олексіївку, Зелене та Флоринку.
Географічне положення[ред. | ред. код]
Олексіївка знаходиться у північно-західній частині Харкова, в Шевченківському районі, між річкою Лозовенька та Олексіївською балкою, по якій тече річка Олексіївка.
На півночі місцевість межує з окружною автомобільною дорогою, на півдні — з річкою Олексіївка, на сході — із зоною відпочинку, на північному заході — з річкою Лопань.
Історія[ред. | ред. код]
На місці житлового масиву знаходилось однойменне село, яке належало відомому слобожанському роду Квіток — до нього належав і Григорій Квітка-Основ'яненко. Рік заснування села — невідомий. У 1779 році його назвали «власницькою слобідкою» (рос. — «владельческая слободка»). Тоді в Олексіївці проживало 398 чоловіків вахмістрів Івана та Григорія Квіток і 179 неописаних душ (рахували лише чоловіків, жінок не рахували, оскільки вони не платили податки)[1].
У районі нинішньої Олексіївської вулиці в 1920-х роках була побудована церква, навколо якої розрослося селище.
У 1950-ті Олексіївка увійшла до міської межі Харкова.
Забудова Нової Олексіївки розпочалась у 1970-х роках — типовими багатоповерховими панельними будинками, скомпонованими в житлові групи. Розробку проектів проводив інститут «Харківпроект», архітектори — М. І. Авраменко, Тетяна Морєва, Віктор Можейко. Один з мікрорайонів відвели під профтехучилища, технікуми і комунальні підприємства. У південній частині масиву звели студентське містечко — архітектори Ерік Черкасов, Є. Є. Гирш, 1965 рік — розраховане на 20 тисяч мешканців і забудоване типовими багатоповерховими гуртожитками[2].
У десятій п'ятирічці (1976—1980) Олексіївка була одним з основних центрів житлового будівництва у Харкові — займала в загальному об'ємі будівництва понад 19 %. Були побудовані 336-й і 337-й мікрорайони — забудовані дев'яти-, дванадцяти- та шістнадцятиповерховими будинками, в яких проживає близько 30 тисяч людей. У 1978 році на Олексіївському масиві почалося будівництво експериментального житлового комплексу у складі 338-го і 339-го мікрорайонів. Програма експерименту, затверджена Держбудом СРСР, мала підвищити ефективність використання цінних земель і можливість подальшого впровадження прогресивних рішень в практику масового будівництва у Харкові[3].
Основу Нової Олексіївки становлять дві головні вулиці — проспект Перемоги, що проходить паралельно окружній дорозі, та проспект Людвіка Свободи.
У квітні 2013 року Олексіївка посіла п'яте місце в соціологічному опитуванні на тему комфортності проживання в районах Харкова — після Павлового Поля, проспекту Гагаріна, Центрального району та Салтівки[4].
Вулиці[ред. | ред. код]
Транспорт[ред. | ред. код]
Тролейбусні і автобусні маршрути починаються на у кінці проспекту Перемоги і з'єднують Олексіївку з Павловим Полем та центром міста. Проспектом Перемоги проходить трамвайна лінія, що сполучає житловий район з промисловою зоною Іванівки та Центральним ринком.
На перетині проспекту Людвіка Свободи та вулиці Асхарова у грудні 2010 року була відкрита станція метро Олексіївська, а у серпні 2016 року на перетині проспекту Людвіга Свободи та проспекту Перемоги — станція метро Перемога.
Водойми[ред. | ред. код]
- Лопань (річка) — ліва притока Уди
- Лозовенька (річка) — ліва притока Лопані
- Олексіївка (річка) — ліва притока Лопані
Підприємства, установи, заклади, організації[ред. | ред. код]
На місцевості розташовані, зокрема:
- Факультет переробних і харчових виробництв Державного біотехнологічного університету
- Харківський інститут банківської справи
- Харківський автомобільно-дорожній технікум
- Харківська виправна колонія № 25
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ведомость, исъ какихъ именно городовъ и уездовъ Харьковское наместничество составлено и сколько было въ нихъ душъ на 1779 годъ. — К.: Наукова думка, 1991. — ISBN 5-12-002041-0
- ↑ Алексеевский жилой массив [Архівовано 2016-09-12 у Wayback Machine.]// Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х.: Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.
- ↑ Клочковская улица // Дьяченко Н. Т. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-е, испр. и доп. — Х. : Прапор, 1977. — 272 с. — 50 000 прим.
- ↑ Лидеры и аутсайдеры по комфортности жизни в Харькове: лучшие и худшие районы [Архівовано 2021-01-26 у Wayback Machine.]// Харьковские известия. — 2013. — 18 квітня.
Посилання[ред. | ред. код]
- Жилой массив — Алексеевский// Про масив на сайті «Город Харьков — страницы истории»: anrai.ru/harkov
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Алексеевский жилой массив// Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х.: Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.
- Ведомость, исъ какихъ именно городовъ и уездовъ Харьковское наместничество составлено и сколько было въ нихъ душъ на 1779 годъ. — К.: Наукова думка, 1991. — ISBN 5-12-002041-0
- Зиненко Ю. История и тайны названий харьковских микрорайонов// Газета по-харьковски. — 2008. — 7 січня.
- Лидеры и аутсайдеры по комфортности жизни в Харькове: лучшие и худшие районы// Харьковские известия. — 2013. — 18 квітня.
- Клочковская улица // Дьяченко Н. Т. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-е, испр. и доп. — Х. : Прапор, 1977. — 272 с. — 50 000 прим.
|
| ||||||||||||||||
