Александер Колонна-Валевський — Вікіпедія

Александер Колонна-Валевський
пол. Aleksander Florian Józef Colonna-Walewski
Народився 4 травня 1810(1810-05-04)
Валевице, Польща
Помер 27 вересня 1868(1868-09-27) (58 років)
Страсбург, Друга французька імперія
·інсульт
Поховання Пер-Лашез[1] і Grave of Walewskid
Громадянство Франція Франція
Національність поляк/француз
Діяльність політик, дипломат, військовослужбовець, письменник
Галузь дипломат і політика[2]
Знання мов французька[3][2]
Учасник Битва під Гроховом
Титул граф[d]
Посада депутат Національної асамблеї Франції, посол і Сенатор Другої імперіїd[4]
Військове звання капітан
Партія Бонапартизм
Рід Бонапарти і Валевські
Батько Наполеон I Бонапарт[5]
Мати Марія Валевська[5]
Брати, сестри Émilie Pellaprad, Стефанія де Богарне, Наполеон II, Jules Barthélemy-Saint-Hilaired, Charles Léond, Ежен Богарне, Eugen Megerle von Mühlfeldd і Rudolf-August d'Ornanod
У шлюбі з Catherine Montagud[5] і Marianna Walewskad[5]
Діти Charles Walewskid
Автограф
Нагороди
орден Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського орден Святого Олександра Невського Королівський угорський орден Святого Стефана Великий хрест ордена Святого Йосипа орден Чорного орла орден Спасителя Великий Хрест ордена Почесного легіону великий офіцер ордена Почесного легіону командор ордена Почесного легіону орден Святого Губерта орден Серафимів Орден Данеброг (Данія) Virtuti Militari Gold Cross of the Virtuti Militari Вищий орден Святого Благовіщення Order of the Immaculate Conception of Vila Viçosa орден Святого Йосипа орден Святого Януарія Великий офіцер ордена Меджида

Алекса́ндер Жозе́ф Флоріа́н Колонна́-Вале́вський (пол. Aleksander Florian Józef Colonna-Walewski; 4 травня 1810, Валевице, Польща — 27 вересня 1868, Страсбург, Друга французька імперія) — французький політик і дипломат, граф, з 1866 — князь.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Марії Валевської (Лончиньської) і Наполеона I Бонапарта. По смерті матері в 1817 привезений дядьком, Теодором Марціном Лончиньським, в місто Кернозію, Польща.

У 1820-1824 роках вчився в Женеві.

У 1824 повернувся до Польщі, відхилив пропозицію співпрацювати з росіянами, і щоб уникнути мобілізації в російську армію, втік до Франції, отримав французьке підданство. Виконував політичні доручення під час польського повстання 1830–1831.

Реальна політична кар'єра почалася після приходу до влади Наполеона ІІІ, коли Валевський став міністром закордонних справ Франції. Він був представником Французької імперії на Паризькому конгресі в 1856.

Пішов у відставку 1860 року. Після тривалої подорожі Німеччиною помер від інсульту в Страсбурзі 1868 року, похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]