Кобзар Олександр Миколайович — Вікіпедія

Олександр Кобзар
	Олександр Кобзар фото 2017
	Олександр Кобзар фото 2017
Ім'я при народженні	Олександр Миколайович Кобзар
Народився	18 травня 1976 (48 років); Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР; Україна
Діяльність	актор, режисер
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	2001 — тепер. час
IMDb	nm0462218
	Нагороди та премії
	Заслужений артист України Лауреат премії «Київська пектораль» — за роль Віктора («Останній герой»)
	Олександр Кобзар у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кобзар (прізвище).

Олекса́ндр Микола́йович Кобза́р (нар. 18 травня 1976, Київ, Українська РСР) — український актор театру і кіно, режисер. Актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра (2004—2016). Заслужений артист України (2017). Актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки (з 2016).

Життєпис[ред. | ред. код]

У 2000 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (зараз Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого), курс Народного артиста України Б. П. Ставицького. У 2005 році закінчив той же університет за спеціальністю «режисура драматичного театру», курс К. М. Дубініна.

З 2004 по 2016 рік — працював в Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра.

За підсумками 2007 року — став лауреатом професіональної театральної премії «Київська пектораль» в номінації «Найкраще виконання чоловічої ролі» за роль Віктора у виставі «Останній герой» Олександра Марданя.

В 2009 році, разом з актором і режисером Андрієм Самініним, написав інсценізацію і поставив виставу «Граємо Чонкіна» за романом Володимира Войновича «Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна».

В 2009 році, в кінострічці «Тяжіння» зіграв роль Олега Сергійовича Нестерова.

В 2012 році знявся у фільмі «Поводир», де виконав одну з головних ролей.

З 2016 року актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.

Акторські роботи[ред. | ред. код]

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

2005 — «Спокусити, але не закохатися» за п'єсою «Закінчення Дон Жуана» Едварда Радзинського — Дон Жуан
2005 — «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана — Капітан Карбон
2001 (введення з 2005) — «Глядачі на виставу не допускаються!» за п'єсовю «Театр» Майкла Фрейна; реж. Юрій Одинокий — Ллойд Даллас
2005 — «Ромео і Джульєтта» за однойменою п'єсою Вільяма Шекспіра — Абрам
2006 — «Черга» Олександра Марданя — бізнесмен
2007 — «Останній герой» Олександра Марданя — Віктор
2008 — «Лоліта» за мотивами однойменного роману Володимира Набокова; реж. Андрій Білоус — Доктор Куїлті
2000 (введення з 2008) — «Анна Кареніна» за мотивами однойменного роману Льва Толстого; реж. Едуард Митницький — Костянтин Левін
2008 — «Річард ІІІ» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Андрій Білоус — Лорд Стенлі
2009 — «Граємо Чонкіна» Олександра Кобзаря та Андрія Самініна за романом-анекдотом Володимира Войновича; реж. Олександр Кобзар та Андрій Самінін — Командир Губа, Голова Голубєв

Режисерські роботи[ред. | ред. код]

2009, 16 жовтня — «Граємо Чонкіна» Олександра Кобзаря та Андрія Самініна за романом-анекдотом Володимира Войновича ((у співрежисурі із Андрієм Самініним)^[1]

Фільмографія[ред. | ред. код]

2006 — «Дев'ять життів Нестора Махно» — Омелян Махно
2011 — «Доставити за всяку ціну» — Череп
2011 — «Доярка з Хацапетівки-3» — Віктор Капралов, актор (в титрах не вказаний)
2011 — «„Кедр“ пронизує небо» — Гельмут Греттрупп, німецький інженер-атомник
2011 — «Павутинка бабиного літа» — Антон Куніцин
2011 — «Лють» — Ілля Андрійович Розін, анестезіолог
2011 — «Я тебе ніколи не забуду» — Петро Михайлович Незлобін, слідчий
2011 — «Чемпіони з підворіття» — Ворон
2012 — «Матч» — Георгій Шевцов
2012 — «Кохання зі зброєю» — Максим Балашов, спецназівець
2012 — «Мрії з пластиліну» — Аркадій Михайлович Туркін, чиновник
2012 — «Політ метелика» — Дмитро Дмитрович Соколов, майор ФСБ
2012 — «Остання роль Ріти» — Антон Олексійович Рожков, продюсер
2013 — «Смерть шпигунам. Прихований ворог» — Вальд
2013 — «Сонцестояння» — Михайло
2013 — «Бомба»
2013 — «Подвійне життя» — Саня, бармен
2013 — «Полонянка» — Родіон
2013 — «Поводир» — Володимир, співробітник ОГПУ
2013 — «Темні лабіринти минулого» — Борис
2014 — «Справа для двох» — Костянтин Скворцов
2014 — «Лабіринти долі» — Геннадій, чоловік Ольги
2014 — «Поки станиця спить» — Ілля Савелійович Рогожин
2014 — «Таємне місто-2» — Купріянов
2015 — «Закохані жінки» — Григорій
2015 — «За законами воєнного часу» — Олександр Сергєєв, слідчий військової прокуратури
2015 — «Никонов і Ко» — Сергій Ніконов
2016 — «Вісім» — головна роль
2016 — «25-а година» — Філіп Громов
2016 — «Родичі» — Михайло Іванович в молодості
2016 — «Будинок на холодному ключі» — епізод
2016 — «Громадянин Ніхто» — Антон Олегович Брикер
2016 — «Забудь і згадай» — Леонід Костянтинович Мазов
2017 — «Біжи, не оглядайся!»
2017 — «Перехрестя» — Олександр Вербов
2018 — «За три дні до кохання»
2018 — «Казка про гроші» — чорт Хапун
2018 — «Чаклунки»
2018 — «Скажене весілля» — Тарас
2019 — «Інша» — Ратов
2019 — Замок на піску
2019 — Повернення — Вадим
2019 — «Скажене весілля 2» — Тарас
2020 — Проти течії
2021 — «Пульс» — батько Оксани
2023 — «Батько» — Влад Артем'єв

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кобзар Олександр Миколайович

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Марися НИКИТЮК (25 жовтня 2009). Как играли Чонкина в театре на Левом берегу Днепра (рос.). «Teatre». Архів оригіналу за 29 липня 2018. Процитовано 28 липня 2018.

Це незавершена стаття про українського актора чи акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[Чонкін-1] Марися НИКИТЮК (25 жовтня 2009). Как играли Чонкина в театре на Левом берегу Днепра (рос.). «Teatre». Архів оригіналу за 29 липня 2018. Процитовано 28 липня 2018.

[1]