French
DeutschІтигілов Олександр Атайович — Вікіпедія
| Олександр Атайович Ітигілов | |
|---|---|
| Александр Атаевич Итыгилов | |
 | |
| Дата народження | 6 серпня 1944 |
| Місце народження | с. Петропавлівка, Бурятська АРСР, РРФСР, СРСР |
| Дата смерті | 25 червня 1990 (45 років) |
| Місце смерті | Київ, УРСР, СРСР |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство |  СРСР |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1967) |
| Професія | кінооператор, кінорежисер |
| Заклад | Білорусьфільм і Кіностудія ім. О. Довженка |
| Нагороди |   |
| IMDb | ID 0411850 |
Олекса́ндр Ата́йович Ітигі́лов (6 серпня 1944, с. Петропавлівка, Бурятська АРСР, РРФСР, СРСР — 25 червня 1990, Київ, УРСР, СРСР) — радянський і український кінооператор, кінорежисер, сценарист. Лауреат премії імені Ленінського комсомолу (1974). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988).
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Народився 1944 року в селі Петропавловці Бурятської АРСР в родині службовців. В 1967 році закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії, в 1978 році — Вищі режисерські курси (майстерня Гліба Панфілова).
Працював на кіностудії «Білорусьфільм», в 1967–1969 роках — на Пермському телебаченні, в 1970–1990 роках — оператором і режисером Київської кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка.
Жив у Києві. Помер 25 червня 1990 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33)[1].
Сім'я:
- Дружина: Матешко Ольга Миколаївна — українська актриса. Заслужена артистка УРСР (1978).
- Син: Ітигілов Олександр Олександрович (нар. 24.09.1974) — кінорежисер, актор, сценарист[2].
Фільмографія[ред. | ред. код]
Оператор[ред. | ред. код]
- «Іду до тебе…» (1971)
- «Як гартувалась сталь» (1973, т/ф, 6 с, Премія Ленінського комсомолу, 1974, Головний приз і Приз ЦК ЛКСМ Грузії VI Всесоюзного фестивалю телефільмів, Тбілісі, 1975, Приз телебачення НДР «Золота лаврова гілка», 1974)
- «Каштанка» (1975, т/ф, реж. Р. Балаян)
- «Театр невідомого актора» (1976)
- «Продається ведмежа шкура» (1980, т/ф, у співавт. з Е. Тімліним)
- «Це ми, Господи!..» (1990, т/ф, у співавт. з С. Рябцем)
Режисер-постановник[ред. | ред. код]
- «Зустріч» (1980, к/м) — картина удостоєна Головного призу МКФ короткометражних фільмів у Ліллі—80[3].
- «Продається ведмежа шкура» (1980, т/ф, також автор сценарію)
- «Побачення» (1982)
- «Якщо можеш, прости...» (1984)
- «Звинувачується весілля» (1986)
- «Смиренний цвинтар» (1989, за повістю С. Каледіна. На кінофестивалі акторів радянського кіно «Сузір'я» (Тверь, Росія, 1990) — приз В. Гостюхіну «За найкращу чоловічу роль»)
- «Це ми, Господи!..» (1990, за повістю К. Воробйова, т/ф. Також співавт. сценар. з В. Залотухою)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фото могили Олександра Ітигілова (kiev-necropol.narod.ru) [Архівовано 20 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Ітигілов Олександр Олександрович. Архів оригіналу за 13 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
- ↑ «Зустріч» (dic.academic.ru) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Олександр Ітигілов на сайті IMDb (англ.)
- Фільмографія (kino-teatr.ru) [Архівовано 13 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Спілка кінематографістів України. — К., 1985. — С. 67;
- Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 162;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.] — С. 66—67;
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 278;
- Кинословарь. — Т. 1. — СПб., 2001. — С. 463-464.
| |||||
|
