Олександрович Володимир Осипович — Вікіпедія

Олександрович Володимир Осипович;
	Генерал-майор (24.7.1917); Генерал-хорунжий
Загальна інформація
Народження	5 листопада 1870; Волинська губернія, Російська імперія
Смерть	25 січня 1919 (48 років); місто Лубни, Лубенський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Громадянство	УНР
Alma Mater	Олександрівське військове училище
Військова служба
Приналежність	УНР
Війни / битви	Перша Світова війна; Антигетьманське повстання
Нагороди та відзнаки

Олександрович Володимир Осипович (5 листопада 1870, Волинська губернія, Російська імперія — 25 січня 1919, місто Лубни, Лубенський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія) — генеральний хорунжий Армії Української Держави.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з Волині.

Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус, 3-тє військове Олександрівське училище (у 1892 році), Офіцерську стрілецьку школу. Служив у лейб-гвардії Литовському полку, у складі якого вирушив на Першу світову війну. Був поранений та контужений, нагороджений Георгієвською зброєю. З 24 червня 1917 року — генерал-майор, остання посада — командир бригади 162-ї піхотної дивізії.

З 8 червня 1918 року — начальник 12-ї пішої дивізії Армії Української Держави. Під час протигетьманського повстання був захоплений повстанцями. Розстріляний у Лубнах з наказу місцевого коменданта за звинуваченням в участі у боротьбі проти учасників Таращансько-Звенигородського повстання.

Література[ред. | ред. код]

Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.