Огюст Перре — Вікіпедія

Огюст Перре
Народився 12 лютого 1874(1874-02-12)[1][2][…]
Іксель, округ Брюссель-Столиця, Брюссельський столичний регіон, Бельгія
Помер 25 лютого 1954(1954-02-25)[1][2][…] (80 років)
Париж, Франція[5]
Поховання цвинтар Монпарнас
Країна  Франція[6]
Діяльність архітектор, підрядник, педагог, дизайнер, містобудівник
Alma mater Національна вища школа красних мистецтв
Вчителі Julien Guadetd
Відомі учні Paul Vimondd, Ле Корбюзьє, Jean Renaudied, René Ichéd, Adrien Breletd[7], André Le Donnéd[7], Patroklos Karantinosd, Elsa Sundlingd[8] і Q98573050?[9][10]
Знання мов французька[1]
Заклад Спеціяльна архітектурна школаd і Національна вища школа красних мистецтв
Членство Академія красних мистецтв Франції і Національна академія художніх мистецтв Аргентиниd
Magnum opus Chapelle du Rosaire de Venced, Église Notre-Dame du Raincyd, reconstructed center of Le Havred і Театр Єлисейських полів
Батько Claude Perretd
Брати, сестри Gustave Perretd і Claude Perretd
Нагороди

Огю́ст Перре́, Оґюст Перре (фр. Auguste Perret; 12 лютого 1874, Іксель, Бельгія — 25 лютого 1954, Париж, Франція) — французький архітектор, піонер і лідер у будівництві із залізобетону, підприємець, педагог. Центр міста Гавр, майже повністю зруйнований під час Другої світової війни і відновлений під керівництвом Перре, в 2005 році був занесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО[11].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в бельгійському місті Іксель, у сім'ї каменяра, який мав успішний бізнес в Парижі. Вивчав архітектуру в Школі красних мистецтв у Парижі, покинув її не отримавши диплома і став працювати в сімейній справі. 1904 року побудував житловий будинок за адресою «25bis, rue Benjamin Franklin» у Парижі, який, ймовірно, став першим житловим будинком, побудованим із залізобетону. 1905 року спільно з братами Гюставом (теж архітектор, співавтор більшості проектів Огюста) і Клодом заснував фірму, що спеціалізувалася на будівництві із залізобетону. У цій фірмі в 1909 році кілька місяців працював і вивчав основи технічного креслення Ле Корбюзьє.

1913 року за проектом Перре було споруджено будівлю театру Єлисейських полів — чудовий зразок нового в той час стилю ар-деко. Ця споруда принесла Огюсту популярність — він будує промислові та житлові будівлі, будинки-студії для художників і скульпторів, церкви. Церква Богоматері в Ле-Ренсі, 1922—1923) стала першим храмом Франції, який був повністю побудованим із залізобетону.

З 1923 року керував майстернею при Школі красних мистецтв, яка спеціалізувалася на бетоні. З 1928 року викладав у спеціальній школі архітектури. З 1943 року керував Асоціацією архітекторів і викладав у Академії витончених мистецтв. Після війни отримав замовлення на відновлення центральної частини зруйнованого міста Гавр.

Помер 1954 році, через два роки після смерті брата Гюстава. Будівництво в Гаврі за проектами Перре тривало до 1964 року.

Після смерті Огюста Перре вважали найвизначнішим архітектором Франції, порівнювали з Ле Корбюзьє, а потім надовго забули. Тільки 1985 року після публікації книги Джозефа Абрама (Joseph Abram) творчість майстра було заново відкрито для суспільства. У 1990-ті року спадщина братів Перре була ґрунтовно вивчена, на початку 2000-их вийшло декілька монографій, присвячених Перре, а в 2002—2004 роках була організована пересувна виставка «Перре, поетика бетону». Врешті 15 липня 2005 року ЮНЕСКО оцінило реконструкцію Гавра як видатний зразок архітектури та міського планування в післявоєнному будівництві та занесло Гавр до Списку об'єктів світової спадщини.

Галерея[ред. | ред. код]

Ранні роботи (1913—1939)[ред. | ред. код]

Роботи пізнього періоду (1945—1954)[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Les Albums d'Art Druet 16 (A. et G. Perret), Librairie de France, Paris, 1928.
  • Christophe Laurent, " Quand Auguste Perret définissait l'architecture moderne au XXe siècle ", dans Revue de l'Art, 1998, n°121, p.61-78 (онлайн)
  • Maurice Culot, David Peyceré et Gilles Ragot (dir.), Les Frères Perret, l'œuvre complète, I.F.A., éd. Norma, 2002
  • Karla Britton, Auguste Perret, éditions Phaidon, 2003
  • Christophe Laurent, Guy Lambert et Joseph Abram, Auguste Perret. Anthologie des écrits, conférences et entretiens, Le Moniteur, 2006
  • Elisabeth Chauvin, Appartements témoins de la reconstruction du Havre, Point de vues, 2007
  • Jean-Lucien Bonillo, La Reconstruction à Marseille 1940—1960, architectures et projets urbains, éditions Imbernon, Marseille, 2008, ISBN 2-9516396-6-X
  • Le Havre. Auguste Perret et la reconstruction, Connaissance du Patrimoine de Haute-Normandie, coll. « Images du patrimoine », Rouen, 2009, 64 p. ISBN 978-2-910316-21-1* Joseph Abram, Augusute Perret, Infolio, 2010, 216p.
  • Cédric Avenier, L'ordre du béton. La tour Perret de Grenoble, Grenoble, CRAterre, 2013.

Посилання[ред. | ред. код]