Німецька Нова Гвінея — Вікіпедія

Deutsch-Neuguinea
Німецька Нова Гвінея
1884 – 1914
Прапор Герб
Прапор Герб
Папуа Нової Гвінеї: історичні кордони на карті
Папуа Нової Гвінеї: історичні кордони на карті
Столиця 1885-1891: Фіншхафен; 1891–1899: Фрідріх-Вільгельм-Хафен; 1899–1910: Хербертсхее; 1910–1914: Рабаул
Форма правління монархія
Кайзер 1884–1888: Кайзер Вільгельм I; 1888: Кайзер Фрідріх III; 1888–1899: Кайзер Вільгельм II
Історія
 - Засновано 1884
 - Ліквідовано 1914
Населення
 -  бл. 600 000 аборигенів,

бл. 400 німців осіб

Валюта 1885–1911: Новогвінейська марка, з 1911: Рейхсмарка
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Німецька Нова Гвінея

Німецька Нова Гвінея (нім. Deutsch-Neuguinea) — колонія Німеччини у 18841915 роках. Площа суші — 242 476 км². Включала такі території у Тихому океані:

Території Період Площа Країна в сучасності
Земля Кайзера Вільгельма на північному сході острова Нова Гвінея 1884–1919 181,650 км²[1] Папуа Нова Гвінея Папуа Нова Гвінея
острови Бісмарка в архіпелазі Бісмарка. Включали острови Нова Померанія (нині Нова Британія) та Новий Мекленбурґ (нині Нова Ірландія) 1884–1919 49,700 км² Папуа Нова Гвінея Папуа Нова Гвінея
острів Бука (Північно-західні Соломонові Острови) 1886–1900 492 км²[2] Соломонові Острови Соломонові Острови
острів Бугенвіль (Північно-західні Соломонові Острови) 1886–1900 9,318 км² Соломонові Острови Соломонові Острови
Палау 1899–1919 466 км²[1] Палау Палау
Каролінські острови 1899–1919 2150 км²[3] Федеративні Штати Мікронезії Федеративні Штати Мікронезії
Палау Палау
Науру 1899–1919 21 км² Науру Науру
Маріанські острови (окрім Гуаму) 1899–1919 461 км² Північні Маріанські Острови Північні Маріанські Острови
Маршаллові Острови 1906–1919 181 км² Маршаллові Острови Маршаллові Острови

Історія[ред. | ред. код]

Рання німецька Південна Тихоокеанська присутність[ред. | ред. код]

Першими німцями у Південному Тихому Океані ймовірно були моряки з суден компанії Dutch East India Company під час першої подорожі Абеля Тасмана [4]

Згодом відома компанія Ганзейський союз стала першою німецькою компанією, яка розмістила свої представництва у Самоа з 1857, завдяки яким, а також торговельній мережі, розгорнутій у південній частині Тихого океану, відбувався наплив німецьких поселенців до цих регіонів. У 1877 інша Гамбурзька фірма, "Хернсхайм і Робертсон", створила німецьку громаду на Острові Матупі, звідки провадила торгові стосунки з Новою Британією, Каролінськими островами та Маршалловими островами. До завершення 1875 один з німецьких торговців повідомив: "З німецькою торгівлею та німецькими суднами можна стикнутись усюди, майже в усіх країнах".[5]

Німецька колоніальна політика часів Бісмарка[ред. | ред. код]

Наприкінці 1870-их та на початку 1880-их активна меншість Рейхстагу організувала різноманітні колоніальні товариства на всій території Німеччини, з метою переконати Канцлера Отто фон Бісмарка упровадити колоніальну політику.

24 квітня 1884, Бісмарк змістив акценти у політиці Німеччини, перемістивши торгові інтереси країни у Тихому океані на визначне місце.

Військові новобранці під час тренування у Німецькій Новій Гвінеї

German New Guinea Company[ред. | ред. код]

Німецька колонія Нової Гвінеї, 1884-1919

Після повернення на батьківщину зі своєї Тихоокеанської експедиції 1879-1882 Отто Фінш приєднався до нечисленної, неофіційної групи, зацікавленої у німецькому колоніальному розширенні до Південних Морів на чолі з банкіром Адольфом фон Ханземаном. Фінш спонукав їх до заснування колонії на північно-східному узбережжі Нової Гвінеї та Архіпелагу Бісмарка, навіть якщо це буде пов’язано з великими фінансовими витратами.[6]

3 листопада 1884 під протекцією компанії German New Guinea Company (New Guinea Company) на Землі Кайзера Вільгельма та на німецьких Соломонових островах було встановлено німецький прапор.

Імперський німецький Протекторат[ред. | ред. код]

1899 року німецький уряд погодився заплатити Іспанії 25 000 000 песет за Каролінські острови і Маріанські острови (виключаючи Гуам, яким ті поступились США попереднього року). Ці острови стали протекторатом та керувались з німецької Нової Гвінеї.[7] Маршаллові острови було долучено у 1906.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Після спалаху Першої світової війни австралійські війська захопили острів Кайзера Вільгельма та сусідні острови у 1914, у той час як Японія зайняла більшість з решти німецьких володінь у Тихому океані. Єдина істотна битва відбулась 11 вересня 1914 поблизу острова Нова Британія[8]. Австралійці втратили шістьох осіб, ще чотирьох було поранено — перші австралійські воєнні жертви Першої світової війни. Німецька сторона зазнала значніших втрат (загалом: 31 особа загинула, одинадцять – було поранено). 24 вересня всі німецькі сили в колонії склали зброю[9].

Після Версальського мирного договору 1919 Німеччина втратила всю свою колоніальну власність, включаючи Німецьку Нову Гвінею. Остання увійшла до складу Території Нова Гвінея, а потім стала частиною сучасної Папуа Нової Гвінеї.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Rank Order – Area. CIA World Fact Book. Архів оригіналу за 9 лютого 2014. Процитовано 12 квітня 2008. 
  2. "Encyclopædia Britannica: Buka Island". Процитовано 22 вересня 2016. 
  3. The Pacific War Online Encyclopedia. Процитовано 22 вересня 2016. 
  4. Gutenberg Австралія.
  5. [1].
  6. 'Фінш, Отто (1839 - 1917)'
  7. [2]
  8. «German wireless station taken» // «Warwick Examiner and Times», Wednesday 16 September 1914, p. 4 (англ.)
  9. «Surrender of New Guinea» // «Kalgoorlie Miner», Saturday 26 September 1914, p. 6 (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]