Нікіфоров Олексій Володимирович — Вікіпедія

Никифоров Олексій Володимирович;
	Підполковник
Загальна інформація
Народження	1976; Кіров, РРФСР
Громадянство	Україна
Національність	Українець
Alma Mater	Васильківське військове авіаційно-технічне училище; Національний університет оборони України імені Івана Черняховського
Військова служба
Роки служби	1995 -
Приналежність	Україна
Вид ЗС	ВМС ЗС України
Рід військ	Морська піхота
Формування	501-й окремий батальйон морської піхоти
Війни / битви	Анексія Криму Росією (2014)
Командування
Заступник командира 501-го окремого батальйону морської піхоти
	? — 20 березня 2014
Попередник	?
Наступник	немає

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нікіфоров.

Олексій Володимирович Никифоров (* 1975, Кіров, РРФСР) — український військовий, підполковник Сил спеціальних операцій ЗС України. Організатор евакуації українських частин із окупованої Автономної Республіки Крим. Колишній заступник командира 501-го керченського батальйону морської піхоти^[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Через 10 днів після народження був відвезений в Джамбул (Казахстан), де й пройшло його дитинство. У віці 12 років переїхав в Черкаси. У 1992 році вступив у Васильківське військове авіаційно-технічне училище. У 1995 завершив навчання і був направлений у 416-й окремий навчальний полк в Керчі на посаду командира взводу – викладача^[2]. Під час служби Олексія відбувалися численні переформатування його військової частини. У 1998 році він був командиром взводу національної гвардії України і їздив охороняти Верховну Раду АР Крим під час акцій протесту кримських татар. Закінчив також Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, отримавши доплом зі спеціальності «Історія».^{[джерело?]}

У 2003 році був одним з учасників конфлікту щодо острову Тузла, водночас був начальником автоклубу.^{[джерело?]} Під час служби Олексія відбувалися численні переформатування його військової частини і з 26 грудня 2013 року вона була реформована у 501-й окремий батальйон морської піхоти, де він і продовжував служити у званні майора на посаді заступника командира до початку анексії Криму Росією у 2014 році.^{[джерело?]}

Став відомим після участі в прямому ефірі телемарафону на каналі «1+1» з Аллою Мазур, присвяченого проблемам із захоплення Криму російськими окупаційними військами^[3] 22 березня 2014 року, в якому вступив в дискусію з виконувачем обов'язків міністра оборони України Ігорем Тенюхом та вимагав від міністра чітких наказів військам. 25 березня Ігор Тенюх подав у відставку^[4].

Після зради командира батальйону та захоплення частини російськими військовими очолив вивід батальйону в Миколаїв. Пізніше переїхав у Київ.^{[джерело?]}

Станом на березень 2015 року навчався в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського^[5].

Після закінчення, з лютого 2016 по жовтень 2021 очолював прес-службу командування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України. На даний час займається науковою роботою на кафедрі Десантно-штурмових військ і Сил спеціальних операцій Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

[1] Керченські морські піхотинці чекають наказу про початок передислокації / Радіо Свобода

[2] “Той самий Никифоров”: як замполіт кримських морпіхів подолав “зраду” і створив найсильнішу пресслужбу в ЗСУ

[3] Смотреть всем! Министр Обороны Украины Игорь Тенюх на ночном марафоне 1+1, 22 марта, 00.30 ночи / YouTube

[4] И.о. министра обороны Украины Игорь Тенюх подал в отставку / YouTube

[5] Майор Олексій Нікіфоров для колишніх своїх підопічних став волонтером

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]