Нікобарські мови — Вікіпедія

Нікоба́рські мо́ви поширені на островах Нікобарського архіпелагу, розташованих у східній частині Індійського океану. Вони утворюють окрему гілку австроазійських мов. Це єдиний острівний підрозділ цієї мовної сім'ї. Через свою ізоляцію нікобарські мови за лексичним складом розійшлися з материковими австроазійськими мовами, хоча й зберегли багато архаїчних рис.

Чисельність носіїв[ред. | ред. код]

Чисельність носіїв нікобарських мов у межах індійської союзної території Андаманські і Нікобарські острови, за даними перепису 2011 року, становила 27 168 осіб, у тому числі за округами: округ Нікобарські острови — 22 886 осіб, округ Південні Андаманські острови — 3 709 осіб, округ Північні й Центральні Андаманські острови — 573 особи. Ще 229 осіб в окрузі Нікобарські острови говорило шомпенською мовою^[1]. На Нікобарських островах разом вони становлять 62,8 % населення^[2].

З історії дослідження[ред. | ред. код]

Перші словники та описи граматики нікобарських мов були підготовлені християнськими місіонерами та чиновниками британської колоніальної адміністрації ще у ХІХ — на початку ХХ століття. Ще декілька досліджень на цю тему з'явилося в 70-80-і роки ХХ століття. Проте через обмеження на відвідування Нікобарських островів і досі існує мало наукової документації, присвяченої дослідженню нікобарських мов, а та, що є, стосуються лише двох мов: кар і нанкаурі. Для інших мов залишаються не дослідженими навіть базові відомості про них. Невідома навіть точна кількість нікобарських мов та діалектів.

Класифікація[ред. | ред. код]

За сучасного стану знань неможливо встановити внутрішні зв'язки між нікобарськими мовами, неможливо й скласти їх класифікацію. Й досі основною лишається класифікація Вайтхеда (G. Whitehead), складена ще 1925 року, згідно якої група включає 6 мов або діалектів^[3]:

• Кар-нікобар (Car-Nicobar, Car, Pû), код ISO 639-3: caq, 37 000 носіїв (2005)^[4];
• Човра (Chowra, Tutet), код ISO 639-3: crv, 5 910 носіїв (2001)^[5];
• Тересса (Teressa, Taih-Long) і бомпока (Bompoka, Powahat), код ISO 639-3: tef, 2 080 носіїв (2001)^[6];
• Центрально-нікобарські діалекти: каморта (Camorta), нанкаурі (Nankauri, Muöt, Nicobar), тринкат (Trinkat, Lâfûl), катчал (Katchal, Téhñu), код ISO 639-3: ncb, 10 100 носіїв (2001)^[7];
• Південнонікобарські діалекти: діалекти Великого Нікобару (Great Nicobar, Lo'ong), Малого Нікобару (Little Nicobar, Ong), міло (Milo, Pulo Milo), кондул (Kondul, Lâmongshé), код ISO 639-3: nik, 7 000 носіїв (2001)^[8];
• Шомпен (Shompen, Shompeng, Shom Peng), код ISO 639-3: sii, 400 носіїв (2004)^[9].

Більшість назв нікобарських мов повторює назви островів, на яких вони поширені.

Не існує єдиної думки стосовно позиції серед нікобарських мов шомпенської мови, якою розмовляють у внутрішніх районах острова Великий Нікобар. Деякі автори (Chattopadhyay & Mukhopadhyay 2003, Blench 2007) навіть припускають, що вона взагалі не є австроазійською^[10].

Історія[ред. | ред. код]

Невідомо, коли нікобарці прибули на острови. Автори ХІХ століття, посилаючись на місцеву традицію, стверджують, що їх предки мігрували з районів Пегу та Тенассерім на узбережжі сучасної М'янми, і сталося це не раніше, ніж 2000 років тому.

Деякі характеристики[ред. | ред. код]

Фонетична система мови нанкаурі є багатою на голосні звуки, серед них є як монофтонги, так і дифтонги і трифтонги. Розрізняють довгі й короткі голосні, відкриті й закриті, голосні переднього і заднього ряду, лабіалізовані й нелабіалізовані голосні. Приголосні бувають глухі та дзвінкі, придихові приголосні в мові нанкаурі відсутні. У мові кар дифтонгів мало.

Типологічно нікобарські мови знаходяться між основоізолюючими та аглютинативними мовами. Морфологія значною мірою є аналітичною, тобто словозміна виявляється переважно передпозиційними та постпозиційними службовими словами: прийменниками біля іменників, передпозиційними видо-часовими показниками біля дієслів, постпозиційними вказівними займенниками тощо. До морфологічних засобів належать також рухливий каузативний показник -han- (його позиція залежить від семантичного типу дієслова) та дієслівні суфікси, які вказують напрямок дії (наприклад, la «вгору» і she «вниз»). Головними засобами словотвору є афіксація (давні префіксація та інфіксація, а також суфіксація, що розвинулась згодом), основоскладання і редуплікація.

Загалом мова нанкаурі морфологічно є більш архаїчною, ніж мова кар.

Нікобарські слова зазвичай складаються з одного або декількох простих ПГ(П) складів, але може бути й до 4 складів, а редуплікація та словоскладання можуть створювати ще довші ряди. Кластери з приголосних у складах відсутні, за винятком запозичених слів. Мова кар зберігає різницю в довжині основних складів кореня, в мові нанкаурі всі основні склади довгі.

Синтаксис зберіг давню рису, коли за наявності додатку порядок слів у реченні SVO (підмет + присудок + додаток), а за його відсутності VS (присудок + підмет). У питальних реченнях порядок SV(O) зберігається незалежно від наявності чи відсутності додатку.

Використання нікобарських мов[ред. | ред. код]

Більшість населення Нікобарських островів говорить нікобарськими мовами.

Мова кар є найбільшою за числом носіїв, вона також виконує роль лінгва франка на Нікобарських островах^[4].

Писемність для мов кар і нанкаурі була створена на початку XX ст. на основі латинської абетки. За часи незалежної Індії для мови нанкаурі була також розроблена абетка на основі графіки деванаґарі^[7].

У 1990-х роках нікобарські мови стали використовуватись в початкових школах Нікобарських островів. Центральний інститут індійських мов (англ. Central Institute for Indian Languages) видав декілька коротеньких шкільних підручників.

Джерела[ред. | ред. код]

• Gregory D. S. Anderson. Austroasiatic languages of South Asia. In: The Languages and Linguistics of South Asia: A Comprehensive Guide, edited by Hans Henrich Hock, Elena Bashir. Walter de Gruyter GmbH, Berlin/Boston, 2016, ISBN 978-3-11-042715-8, pp. 127-130: 1.7.4. Nicobarese (англ.)
• Ю. К. Лекомцев. Никобарский язык [Архівовано 11 січня 2018 у Wayback Machine.]. Лингвистический энциклопедический словарь. Главный редактор В. Н. Ярцева. Москва: «Советская энциклопедия», 1990 (рос.)
• Paul Sidwell. Classifying the Austroasiatic languages: History and state of the art [Архівовано 24 березня 2019 у Wayback Machine.]. Muenchen: LINCOM GmbH, 2009 (англ.)
• Paul Sidwell. Proto-Nicobarese Phonology, Morphology, Syntax: work in progress [Архівовано 2 листопада 2020 у Wayback Machine.]. International Conference on Austroasiatic Linguistics 7, Kiel, Sept 29-Oct 1, 2017 (англ.)
• И. И. Пейрос. Генетическая классификация австроазиатских языков. Москва: Российский государственный гуманитарный университет, 2004, c. 21-22: Никобарские языки [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Edward Horace Man. A dictionary of the central Nicobarese language (English-Nicobarese and Nicobarese-English), with appendices containing a comparison of synonymous words in the remaining Nicobarese forms and other matters, preceded by notes on the grammar of the central form. London: W.H. Allen, 1889 (англ.)
• George Whitehead. Dictionary of the Car-Nicobarese Language. Rangoon: American Baptist Mission Press, 1925 (англ.)
• The Nicobaric Branch [Архівовано 25 березня 2018 у Wayback Machine.]. SEAlang: Mon-Khmer Languages Project (англ.)
• Нікобарські мови на сайті Ethnologue: Nicobar [Архівовано 12 січня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
• Нікобарські мови на сайті Glottolog 3.0: Subfamily: Nicobaric [Архівовано 12 січня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
• Нікобарські мови на сайті WALS Online: Genus Nicobarese [Архівовано 12 січня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)

Словники та енциклопедії Большая российская энциклопедия · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Britannica Довідкові видання KBpedia Нормативний контроль Freebase: /m/049lbv · J9U: 987007531424905171