Новітня історія — Вікіпедія

Новітня істо́рія — термін історіографії, період всесвітньої історії, що починається з 1914 року й, на думку одних істориків, триває досі, або, на думку інших, завершився наприкінці 80-х - на початку 90-х рр. ХХ ст. [1]

Радянські історики виділяли в сучасній історії, тобто історії з кінця Середньовіччя, нову історію та новітню історію, оскільки вважали, що після Жовтневої революції розпочався новий етап в історії людства — етап побудови комунізму. У пострадянській історіографії точаться серйозні дискусії як щодо хронології та періодизації новітньої історії, так і щодо слушності вживання самого терміна [1].

1914–1939[ред. | ред. код]

Для позначення періоду з 1918 по 1939 рік, тобто проміжку між Першою та Другою світовими війнами зазвичай використовують назву міжвоєнний період.

Основні події:

Процес над Принципом в Сараєві
  • Переділ кордонів у Європі

Винаходи:

1939–1945[ред. | ред. код]

Основні події:

Знищений радянський танк. Друга світова війна

Винаходи:

1945–1991[ред. | ред. код]

Основні події:

1991-наш час[ред. | ред. код]

Основні події:

Винаходи:

Пам'ятник євро у Франкфурті

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Сич О.І., Мінаєв А.В. Новітня історія: зміст поняття та хронологічні межі (науковий семінар кафедри історії нового та новітнього часу, 9 жовтня 2012 р) // Історична панорама: Збірник наукових статей ЧНУ. Спеціальність «Історія». – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2012. – Вип. 15. Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 23 липня 2015. 

Джерела та література[ред. | ред. код]